Містичні легенди, вісім озер та лебідь-холостяк: які туристичні родзинки має лісництво в Перевалах
-
-
>
-
>
-
>
7167
Перевалівське лісництво державного підприємства «Турійське лісове господарство» зустрічає щедрим літнім дощем. Та навіть з-за сірої стіни масивних крапель вдається роздивитися його красу: густі насадження височезних сосен межують з всіяними високою травою галявинами.
Лісництво порівняно молоде, бо створене 2000-го року. Щоправда, лісничий Алім Омелянчук розповідає: колись поблизу знайшли спеціальний значок лісівника, який вказував на ще царське походження. Тож, ймовірно, лісництво у Перевалах має набагато глибшу історію.
Загальна площа лісництва – 4, 6 тисяч гектарів. Ділиться на шість обходів, за якими стежать п’ять майстрів лісу.
Роботу лісівників видно в усьому: доглянутий ліс, чистенькі стежки, зі смаком зроблені дерев’яні альтанки, руку господаря видно довкола приміщення адміністративної будівлі.
Читайте також: Монастир у старосільському лісі: як живуть монахині у колишній військовій частині
На запитання, як вдається всюди встигнути (адже кожен із майстрів лісу несе відповідальність за чималу територію – у понад 100 гектарів), які треба оглянути щодня – лісівники лише посміхаються. Кажуть, мабуть, то треба любити те, що любиш. Тоді й думок про те, важко чи ні, не виникає.
Дивує те, що крім основних завдань – таких, як виростити, доглянути та зберегти, лісівники створюють пасіки, цілі дендропарки довкола будівель лісництв, допомагають озеленювати території будівель у громадах, де працюють. І головне – бережуть унікальні куточки, якими так багата місцина.
Майже увесь ліс – сосни, часом можна зустріти дуб, вільху чи березу.
Читайте також: Ресторан з дичиною, дендропарк з батутами та інші принади Цуманської екостежки
Важко повірити, але Перевалівський ліс ховає в собі вісім(!) озер: Соминське, Дольське, Трясуче, Охітницьке, Окунинське, Горожене, Туричанське та Святе.
Саме на останнє озеро ми й приїжджаємо подивитися. Воно невелике, але надзвичайно мальовниче. Інженер охорони і захисту лісу Роман Бондарук (який, до речі, влаштовує нам прогулянку водоймою на човні) впевнений: Святе таке красиве, бо дике.
Й справді, до оточеного з усіх боків густим лісом озера ще не дуже приклалася рука туриста, хоча на його території є невелика відпочинкова база. Та й риба тут водиться, і з наметами приїхати сюди теж можливо.
Читайте також: Клаптикові ліси Рожищенщини: нове дихання понівеченої колгоспом землі
А ще озеро є, без перебільшення, легендарним, ба навіть містичним. Жителі навколишніх сіл добре знають історію про те, чому ж воно має таку назву – Святе. А розповідає нам її колишній лісівник Перевалів Віталій Погребський. За легендою, колись на місці озера стояла церква, що однієї днини провалилася під землю, бо її повністю поховала під собою велика товща води. Подейкують навіть, що якщо за тихої погоди лягти на березі Святого та притулити вухо до землі, можна почути церковний дзвін. До речі, точна глибина водойми також невідома: одні джерела кажуть, що максимальна точка – 8 метрів, інші ж кажуть, що й 15 метрів – ще не дно.
Туристичну родзинку Святого ми зустрічаємо просто на воді: граційний білий лебідь вперто не дає себе сфотографувати (але нам це таки вдається). Алім Сергійович каже: красень прилітає сюди щороку, але ще жодного разу з ним не помітили лебідки, що є дуже нетиповим для птахів цього виду. Хтозна, може, лебідь-холостяк просто не хоче ділити своє озеро ще з кимось.
Читайте також: Секрети ремесла від пасічника з воротнівського лісу
До лісу повертаємося мокрою від дощу вузькою стежинкою і вирішуємо влаштувати фотосесію. Наш фотограф зауважує: тут настільки красиво, що гарні світлини можна зробити в будь-якій точці.
Щоправда, має ліс страшну і досить поширену сучасну проблему: всихання через напади шкідників. Лісівники, щоб нічого не пропустити і зреагувати вчасно – поки хвороба лише на початковій стадії – постійно моніторять ліси. Виявили – зафіксували. Заражені дерева мусять оперативно вирубувати, бо ж така інфекція може швидко охопити величезні площі. Зазначають, що така ситуація пов’язана з глобальними змінами: знизився рівень води, сосна ослаблена, тож не може себе захистити. Лісівники пригадують, що подібна проблема раніше із дубовими насадженнями.
Але загалом ліс росте гарно: з моменту створення лісництва на зрубах виплекали 306 гектарів культур. Саме виплекали! Бо коли лісівники стали розповідати, скільки зусиль та ще й протягом скількох десятків років доводиться докладати, щоб ліс був таким, як ми бачимо зараз, то інакше цей процес і не назвеш.
Читайте також: «Золота країна» під Володимиром: чим живуть і як працюють люди лісу
У лісі проводимо трохи довше часу, ніж планували, бо атмосфера, що панує в ньому, не хоче відпускати. Густий, доглянутий і смарагдово-зелений. Ще довго милуємося краєвидом перед тим, як поїхати.
Відчуваються залишені зусилля тутешніх майстрів лісу: чисті стежинки, простора дерев’яна альтанка, що заховає від будь-яких погодних примх. Зустрічають нас привітно: розповідають безліч цікавих історій, пригощають юшкою, печеною картоплею, рибою та ковбасками і примовляють: «Їжте, бо такого не скуштуєте більше ніде». Так само люб’язно проводжають і запрошують приїхати у гості ще.
Читайте також: Кривий ліс під Колками: чому покручені сосни і що вони лікують
Вже на зворотній дорозі впевнюємося: птахи таки дуже люблять це місце, бо просто перед автомобілем по-господарськи, без краплинки страху, крокує стежкою великий боцюн, ніби вказуючи шлях.
Будете у Турійському районі – обов’язково навідайтеся до лісу у Перевалах. Гарні світлини, чисте повітря і піднесений настрій – мінімум, який дарують навколишні сосни тільки своїм виглядом. А якщо й зовсім пощастить, познайомитеся з пернатими господарями – лелекою й лебедем, які точно знають усі легенди цього молодого, але такого красивого лісу.
Олена РЕШОТКА
Фото Андрія ПЕТРІЩЕВА
