Символи в країні символів
-
-
>
-
>
-
>
КОЛОНКА
3375
Як британці реагують на приїзд Зеленського і його прохання про військову допомогу.
«Ми всі дуже хвилювались за вас і думали постійно про вашу країну, я навіть не можу передати як сильно ми переживаємо» – з цими словами король Чарльз простягнув руку українському президенту в одному з кабінетів Букінгемського палацу.
В цих покоях ще торік господарювала його матір, якій вдавалось бути категоричною в своїй позиції навіть не промовляючи слів. Британці і досі пам’ятають жовто-блакитні квіти за її спиною на офіційних фотографіях у березні під час зустрічі із прем’єром Канади Джастіном Трюдо, коли світ лише оговтувався від нападу Росії на Україну.
На сьогоднішніх світлинах з Букінгемського палацу — жодних символічних натяків. Адже це король сам зустрічається із символом. Хоче того, український президент чи ні — він і є тим, з ким прагнуть засвітитись усі — від монархів до прем’єрів.
Так, голова британського уряду Ріши Сунак останні тижні ревниво поглядав на свого попередника, який став адвокатом України на Заході. Це фактично Сунак повалив Джонсона і організував кампанію, внаслідок якої Борис пішов у відставку.
А тепер білобрисий Джонсон втер супротивнику носа — набуваючи собі популярність на українській темі. Нинішньому господарю дому на Даунінг стріт, 10, звісно кортіло і самому пройтись Хрещатиком, а ще краще — постояти на ґанку резиденції британських прем’єрів разом із людиною-символом. Аби пересічні громадяни не сумнівались, хто тут найщиріший поборник українських інтересів.
Щоправда, публічні прохання Зеленського про бойову авіацію стали для кабінету Ріши Сунака несподіванкою — на що і з Даунінг стріт у відповідь пролунало розгублено і стиха «ми розглянемо таку можливість».
І якщо політика — це тонка гра символів і натяків, то реальне життя набагато промовистіше. За даними опитувань соціологічною компанією Ipsos, рівень підтримки України і схвалення надання військової підтримки серед британців за останній рік ніколи не падали нижче 70 відсотків. На таку соціологію відгукувався уряд за кожного голови — а їх за останній рік в Британії було аж троє.
Лондон за рік надав допомогу офіційному Києву на суму в два мільярди триста мільйонів фунтів і тренує по 10 тисяч українських військових кожні три місяці. Відтак, за рік майже 40 тисяч українців пройшли найкращу натівську підготовку на Туманному Альбіоні.
Я живу в Йоркширі — де є великі військові бази і аеродроми. Над будинком, де ми оселились, постійно літають винищувачі і місцеві британці при зустрічах з надією в голосі частенько кажуть — сподіваються, що то вже тренуються українські пілоти.
Деякі матері дорослих синів навіть зізнаються — вони готові були б відправити своїх дітей на захист України, якби уряд це погодив. Пояснюють таке бажання просто — «Якби таке сталось з нами, ми певні, українці би нам допомогли».
З XVII століття нога ворога не ступала на землю Англії. Велика Британія не вела воєн на своєму суходолі — хіба в небі. «Битва за Британію» — авіанальоти німецьких Люфтваффе тривали п’ять місяців в 1940 році, однак Гітлер так і не зміг висадитись на англійське узбережжя. Можливо, ця перемога понад 70 років тому мотивує британців не боятись набагато потужнішого ворога.
Хоча і самим мешканцям Альбіону зараз не солодко — в країні постійні протести з вимогою збільшити доходи громадян. Адже їх з’їдають високі ціни на комунальні послуги. До енергетичної кризи, яка стала наслідком війни Росії проти України, Британія пережила Covid, як результат – закрилась велика частина приватних підприємств і Брекзит, через який розірвались економічні зв’язки з Європейським Союзом.
І попри це, за даними соціологів Ipsos, які опублікували результати опитувань 23 січня цього року, 81 відсоток британців підтримують приїзд біженців з України. Рівень підтримки приїжджих для країни просто унікальний — представники сирійської та афганської меншин, які також втікали від військових конфліктів, невдоволено зиркають в бік української громади, що постійно розростається.
Британці запросили українців у свої оселі, надають підтримку, право на роботу, соціальні виплати, безплатну освіту. В селищі де я живу, діти з України, як і вдома продовжують відвідувати спортивні секції і навіть досягати успіхів на британських і європейських чемпіонатах.
Читайте також: Зустріч британської принцеси з українцями
Звісно, на цьому тлі — приїзд президента нескореної країни, яка видирає свою перемогу в страшного і підступного хижака, це справжня подія. Подія, яка повертає британцям призабуту ейфорію від власної перемоги.
«Ніколи не здавайтесь — ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ані у великому, ані в малому, ані у важливому, ані в дрібному, ніколи не здавайтесь, якщо це суперечить честі і здоровому глузду. Ніколи не піддавайтесь силі. Ніколи не піддавайтесь очевидно більшій міці вашого супротивника» — чи варто казати, що це цитата із промови Вінстона Черчиля, якому вдалось розбити не менш потужного монстра.
Саме тому британці вірять в нас. Українські стяги можна побачити на багатьох офіційних будівлях в Йоркширі і навіть престижний готель в центрі Йорка Spa at the Grand не знімає кількаметровий жовто-блакитний прапор. Британці попри любов, символізм та суворе дотримання манер, люди щирі і щиро вірять в нашу перемогу.
