Вбивство цадика у Володимирі 1792 року: контекст та деталі

Річ Посполита переживала непрості часи. Власне, ця, колись могутня держава на усю центрально-східну Європу, доживала свої останні роки. Двадцять років тому вона втратила третину своєї території. Сусідні держави – Росія, Прусія та Австрія загарбали землі в районі Вітебська та Полоцька, Галичину та вихід до Балтійського моря.

Правителі вдавались до реформ. 3 травня 1791 року ухвалено «ustawu rządowu» – одну з перших сучасних конституцій у світі. Монархія ставала спадковою, а не виборною. Міщани отримали право обирати своїх представників на Сейм. Скасовано право «liberum veto», за яким будь-який учасник Сейму міг заблокувати будь-яке рішення парламенту.

Шляхтичам проросійської орієнтації такі зміни не сподобались. Станіслав Щенсни Потоцький взявся активно критикувати нововведення. Практично миттєво його підтримала російська цариця Катерина ІІ.

18 травня 1792 року російські війська перейшли кордон Речі Посполитої «для оборони давніх прав шляхетських». Містечко за містечком. Бій за боєм. Королівська армія відступала. Росіяни захоплювали чимраз більші терени.

Королівське військо вирішує зайняти оборону по річці Буг, поступово евакуюючи Волинь. В суботу 7 липня о 4 годині ранку на східних околицях Володимира з'явилися перші російські солдати. Далі йти вони не могли – заважав густий туман.

Володимир обороняли загони Тадеуша Костюшка. На мостах через Лугу залишились невеликі королівські загони. Коли туман розвіявся, стались перші сутички. Росіянам вдалось збити з коней одного командира, 3 його помічників та 13 рядових королівського війська. Свідок описував, що агресори бігли з криками «Не втечеш, ляше, не втечеш!».

Обкладинка книжки, у якій досить детально описано бої у Володимирі липня 1792 року

Читайте також: Про культурне життя єврейського Володимира-Волинського розповіли у новому інтерв'ю «Фронтери»

Наступні сутички відбувались за водні переправи. Росіяни отримали перемогу і уже готувались до відпочинку.

Але, перестрілку почули загони Міхала Любомирського, що проходили  північніше Володимира і вирушили у місто. Стався бій. Міхал Любомирський втратив, за (можливо, перебільшеними) оцінками росіян, близько 200 осіб, скарбницю, палатки, припаси. Польські автори пишуть про вісім убитих кавалеристів та одного артилериста.

Російський військовокомандувач генерал Михайло Каховський дозволив своїм воякам пограбувати місто.

Граф Каховський, командир підрозділів, що захоплювали Володимир. Саме його підлеглі убили цадика

Того ж дня відзначалось велике свято – П’ятидесятниця. У місті було небезпечно, йшли сутички. Але християни прямували до церков та костелів. А євреї збирались на молитви у синагогах.

Шломо Готліб Карлінер належав до коло найбільш поважних хасидських рабинів. Про нього говорили: «на долоню вище за світ». Уродженець містечка Карлін (нині – у складі Пінська в Білорусі) приїхав до Володимира у 1786 році і відразу ж завоював високий авторитет серед місцевого населення.

На П’ятидесятницю (в єврейській традиції це свято має назву Шавуот) рабин, як і належить, молився у синагозі. Тут же була його родина і практично уся єврейська громада міста.

Синагога у Володимирі

Читайте також: Вперше за 80 років: синагогу в Луцьку передали іудейській громаді

Раптом у вікно заглянув «рослий кульгавий» російський солдат. Для нього було дивним усе, що відбувається. Дивний одяг, незрозуміла мова. Люди перебувають у стані трансу, розхитуються, щось бурмочуть собі під ніс. Він такого не бачив у себе вдома, у Росії, а зустрівся лише тут, у чужій стороні, на українських теренах Речі Посполитої.

Зайду зауважив онук цадика та смикнув його за поли одягу. Той опритомнів. Водночас солдат вистрілив з рушниці. Шломо Готліб отримав серйозне поранення.

Цадика принесли додому, поклали у ліжко та почали лікувати рану. Шломо Готліб попросив принести одну зі священних книг, відкрити на певній сторнці та покласти перед ним. Так і пролежав до наступної середи, 10 липня, коли помер.

Імені вбивці звісно ж ніхто не знає. Але, у єврейській традиції його прийнято називати Армілусом – міфічною істотою, Антихристом, що мав принести людям особливі біди та нещастя.

Читайте також: Острозький Пурим – свято, породжене війною 1792 року

13 липня 1792 року, уже після похорону цадика, у Володимирі зібралась місцева шляхта. Вони приєднались до антикоролівської коаліції. Решті король погодився на вимоги заколотників. Російська агресія була зупинена. У Володимирі відновили владу короля Речі Посполитої.

Єврейське кладовище у Володимирі, Перша світова війна

Смерть від кулі під час молитви перетворило Шломо Готліба на особливо шанованого святого. Його поховання на довгі роки стало місцем паломництва. Аж доки у 1941-1943 роках нацисти повністю винищили єврейську громаду Володимира. А трохи пізніше, радянська влада знесла надгробки на єврейському кладовищі, зокрема і на могилі убитого російським солдатом цадика Шломо Готліба Карлінера.

Кладовище, на якому похований Шломо Готліб Карлінер. Вид зверху, вересень 1944 року

Читайте також: Хасиди у Володимирі-Волинському: що робили і що залишили по собі паломники