У селі на Локачинщині функціонує автентичний млин середини ХІХ століття. ФОТО
Млини у Локачинському районі можна перерахувати на пальцях однієї руки. Проте з-поміж інших своєю автентичністю вирізняється млин у Привітному, зведений польським промисловцем ще у середині ХІХ століття.
Час йому, здається, непідвладний. Триповерхове приміщення досі стоїть обабіч центральної дороги. З вигляду воно дещо похмуре. Увагу на фасаді привертає хіба що яскравий рекламний банер. Коли ж переступаєш поріг зернопереробного міні підприємства – враження відразу змінюється. Аромати борошна, яке тонким шаром покриває усі поверхні, переплітаються зі старовиною.
Читайте також: Локачі: як подружжю Дацюків вдалося створити власну вуличну кав'ярню «Kava Plus».
З часів відкриття тут мало що змінилось. Як зауважує теперішній власник – 35-річний Микола Лаценко, за колгоспу встановили лише одну нову вальцеву машину для виробництва першого та вищого сортів муки та замінили дизельного двигуна на електричного. Решта ж устаткування польського та німецького виробництва – автентичне. На деяких установках навіть збереглись оригінальні написи та емблеми.
До слова, усе це добро дісталося чоловіку у спадок. Його батько зо два десятки літ працював мірошником у місцевому колгоспі. А коли у 2008 році господарство розпадалось – викупив млина за кругленьку за тодішніми цінами суму – 90 тисяч гривень.
Читайте також: Територія краси сімейства Хохлових: як подружжя локачан втілило давню мрію.
«До середини дев’яностих в селі на кам’яних жорнах переробляли зерно лише на осипку. Моєму татові довелось добряче потрудитись, аби відремонтувати занедбане обладнання і налагодити основні виробничі процеси. Про те, що в Привітному почали молоти якісне борошно, швидко довідались в усій окрузі. До 2012 року клієнтів у нас було чимало, навіть із сусідніх районів люди зерно привозили. А далі поступово попит на послуги почав спадати», – розповідає Микола Лаценко.
Власне, коли півтора року тому батька не стало, саме Микола Лаценко рішуче взявся продовжувати його справу. Покинув заради цього навіть високооплачувану роботу торгового агента в Луцьку. Нині, переоформлюючи документ на млин, роздумує, як далі розвивати родинний бізнес.
Читайте також: Сім'я Кукевичів з Колпитова поділилася секретами вирощування розсади овочів та квітів.
«На жаль, поки перспективи примарні… За день у млині буває всього кілька клієнтів. Число відвідувачів трохи збільшується хіба посезонно. Просто більшість людей хліб вдома тепер не печуть, купуючи його в магазині. А на мелінні осипки багато не заробиш. Треба ще також врахувати, що зношене обладнання нерідко ламається: то деталь якусь треба виточити чи придбати нову, то замінити мастило. Вже не говорячи про значні затрати електроенергії, адже локальної переробки зерна у нас не передбачено і млин завжди працює на повну потужність від громіздкого двигуна 40 кВт. В цьому аспекті важко конкурувати із власниками сучаснішого устаткування, хоча цін навіть на період карантину я не підвищував», – констатує Микола Лаценко.
Також в Привітненському млині, на відміну від новіших моделей – от як, наприклад, в Старому Загорові чи Затурцях, клієнти отримують дещо менше муки вищого сорту. Проте, зауважує співрозмовник, за якістю борошно не поступається. Проте є й одна суттєва перевага: відвідувачі тут додатково отримують й так званий четвертий сорт – клітковину зародків і висівок пшениці. Її користь для здоров’я важко переоцінити: використовується в харчовому раціоні діабетиків, людей з хворобами серцево-судинної системи тощо.
Читайте також: П'ять історій про підприємиць від Бізнес.Району.
Перевірене часом обладнання, яке виробляє таку клітковину, – нині рідкість. Тож, шукаючи альтернативні шляхи розширення свого бізнесу, Микола Лаценко саме на це і хоче зробити ставку. А ще планує у місцевих фермерів закуповувати зерно, переробляти його і реалізовувати населенню та виробникам хлібобулочних виробів готове фасоване борошно та авторські суміші. Та усе це, каже чоловік, поки тільки мрії. На разі плани в Миколи Лаценка куди приземленіші – належно провести планове технічне обслуговування свого дітища і готуватися до наступного сезону.
Читайте також:
- У Локачах відкрили крамничку з виробами мила ручної роботи;
- Як локачанці вдалося відкрити прибуткову «Крамничку декору»;
- Локачанин поділився секретами вирощування сортових горіхів.
Павло КОСТЮЧКО
Фото автора