До прихожан московського патріархату віршованими рядками звернулась жінка зі Львова
-
-
>
-
>
-
>
2072
Релігійні перипетії у Рожищенському районі надихнули на творчість вихідців краю.
Теперішня жителька Львова Катерина Стасюк написала вірш на цю тему. Твором поділилася мешканка села Переспа Алла Ткачук-Мельничук.
Читати також: Махінації і маніпуляції: у Переспі кажуть про неправомірні збори щодо переходу в ПЦУ
«Ситуація, що склалася навколо переходу переспівської церкви до ПЦУ, болить не тільки мешканцям села. Моя тітка, Катерина Стасюк – вихідець з села Трилісці, вже багато років мешкає у Львові, – пише жінка. –
Завжди ділилася своїми враженнями про Галичину і патріотизм тієї землі, про велич церковних служб рідною мовою. І була впевнена, що Волинь нічим не поступається у рівні національної свідомості. Тому засилля симпатиків московської церкви у рідному краї вразило її до самого серця, а свій біль вона вилила у вірші, який я пропоную вам прочитати. І задуматися...»
Читати також: У Переспі відбудуться збори щодо переходу в ПЦУ
Волиняни мої, із Рожищ і Переспи!
Тож відчуйте душі і сердець свій переспів!
Просипайтеся ж ви, земляки мої милі,
Від дурману Москви ще не геть очманіли?
Скільки будем в омані,
Скільки ще нам блукати?
Доки будем ми землю батьків плюндрувати?
Скільки крові ще треба нашим дітям пролити?
Скільки сліз вам потрібно, щоб Вкраїну любити?
Вам не шкода тих хлопців, що сьогодні вмирають?
Тож за ВАС, не Москву, свою кров проливають!
І не хочуть вони, щоб їх зневажали!
Не хотіли б вони, щоб московські церкви
Їх в останню дорогу, у вічне життя, проводжали.
І не хочуть вони, щоб російські церкви хоронили!
Не за це, не за це, молодії серця положили!
І плаче за ними українська Калина,
Плаче за милим з Полісся дівчина.
Плачуть рідні, матусі на нашій Волині,
Оплакують рідних по всій Україні.
Де розуму взяти? Де його віднайти?
Щоб боятись до церкви української йти!
Тож прошу, пробудіться ви всі накінець!
Пробудіть в своїх душах любов до сердець,
Що вмирають так рано, не йдуть під вінець,
Що боронять ваш спокій і ВАС накінець!
Щоб церкви були наші, не чужі, українські!
Гинуть хлопці з Поділля, Черкас і Полісся...
Коментарі