Банкет у княгині Четвертинської: хто вбив князя Сангушка
-
-
>
-
>
-
>
6829
Ця подія неабияк сколихнула не лише Луцьк і Волинь, а й всю державу понад 450 років тому! В результаті однієї п’яної суперечки вбили князя Сангушка. Як все це відбувалося і як взагалі вирішувалися подібні справи владою, олігархами й судами в ті віки ви дізнаєтесь у цій історії!
Вбивство
Отож, на вулиці вересень 1564 року. Луцьк бурлить в очікуванні вступу в ЄС – точніше, об’єднанні Великого князівства Литовського з Короною Польською в єдину державу Річ Посполиту. Шляхта бореться за привілеї, влада намагається домовитися з усіма, а князі з (загонами тітушок) своїми військами воюють за нові землі з такими ж войовничими сусідами. Одним словом, все майже так, як і в наш час.
І в цей час луцький підстароста (щось на кшталт замісника мера чи губернатора) Андрій Русин отримує лист з проханням князя Романа Сангушка прибути до маєтку княгині Четвертинської в Яровиці. Так-так, Яровиця тоді була ну зовсім не частиною міста Луцьк, а окремим селом!
Мало того, там був маєток (чи палац?) відомої князівської династії Четвертинських, які себе так і називали – «князі на Четвертні і Яровиці».
Читайте також: Коли вперше згадується Луцьк, або що у місті робив перший король Русі
Вже на місці Русин дізнається, що під час влаштованого княгинею Богданою банкету, чотирма кулями важко поранили брата Сангушка – князя Ярослава. І це серйозна халепа!
Сангушки не просто князі, а «княжата головні» – те сімейство, яке було крутіше від Вишневецьких і Острозьких. Сімейство, яке третім в країні по списку отримували листи від короля. Сімейство, в чиїх володіннях зараз би розмістилося кілька областей. Одним словом, ситуація була серйозною і сенсаційною!
Читайте також: На службі у князів: як захищали та чим допомагали волинські татари
Ярослав ще був живий і він навіть встиг підтвердити, що у нього хтось вночі стріляв, і він (а також його дружбани) вважає, що намагався вбити його Валентій Желех. Цей польський шляхтич і королівський дворянин приїхав на гулянку на запрошення свого військового товариша і ротмістра польської армії Мишки Варковського.
Як сказав місцевий слуга, під час бенкету між приїжджими поляками й місцевими (а Сангушки володіли половиною Волині в той час) «десь о 3 ночі розгорілася бійка, яку князь Ярослав мужньо загасив і навіть Желеха від побоїв врятувавши. Проте останній, паскуда така невдячна, пішов додому, взяв зброю і когось вночі підстрелив. І цей хтось – сам Сангушко».
Читайте також: Волинський князь Дмитро Вишневецький – на службі у султана Сулеймана та Роксолани
Цю версію обурених волинських князів і олігархів підтвердили свідки тих подій, і князь Роман чи то вимагав, чи то просив владу в лиці підстарости Русина видати Желеха. «Та ну нафіг!» – подумав луцький замісник старости, вирішуючи як цю справу акуратно вирішити. Проте через кілька днів важкопоранений князь Ярослав помирає і події понеслися немов скажені.
Застава – 6 000 000 грошей!
Вже через 10 днів Роман Сангушко разом зі своїм загоном прибуває до села Бородчичі, де в маєтку Варковського переховується підозрюваний у вбивстві Валентій Желех. Щоб весь цей двіж від князя виглядав більш-менш офіційно, волинський олігарх бере з собою представника влади й вимагає віддати вбивцю його брата.
Варковський каже, що справа ще не закінчилась, і що потрібно провести усілякі слідчі досудові заходи, і взагалі що докази липові – одним словом, категорично проти!
Читайте також: 400 гривень і 4 міста: скільки коштував Луцьк і Володимир 900 років тому
Додає ситуації пікантності той факт, що звинувачений – представник іншої держави й дворянин від короля. І як його судити – теж питання. Та й Бородчичі, де ведуть перемовини Сангушко і Варковський, теж вже не князівство, а Польське королівство.
Варковський, щоб не рубатися з могутнім магнатом, обіцяє, що він сам завезе Желеха до суду і все буде чесно. Обіцяє, що у разі чого заплатить заставу за нього у розмірі 100 000 кіп грошей литовських. А це дофіга багато – 6 000 000 грошей, що в 50 раз більше максимально дозволеної суми заруки.
Читайте також: Волинський емір бедуїнів, або Як ковельські старости володіли Підгорецьким і Олеським замками
Навесні наступного року розпочався суд. Справа ця була дуже скандальна і за нею слідкувало обидві країни. І багато питань викликало вбивство Сангушка:
– За якими законами судити – литовським чи польським, бо ж вбитий був з однієї країни, а звинувачуваний з іншої?
По князівським законам Желеха чекала видача його Сангушку (і явно довга і страшна смерть), по королівським – він міг всього лиш відсидіти 1 рік і 6 місяців у вежі і вийти на волю.
– Польський шляхтич вбив волинського князя по п’яні чи це була спланована акція конкурентів Сангушка?
Адже буквально за кілька років до того останні судилися з княгинею Четвертинською за землі біля Луцька. А тут вона запрошує одного зі своїх сусідів-конкурентів на бенкет.
Читайте також: Фундаторка Почаївської лаври володіла луцьким селом
– Чи замішані у цій справ Радзивіли, які ласо поглядають на володіння Сангушків і, який неочікуваний збіг! – товаришують і підтримують Варковського і Желеха.
– А справу цю буде судити сам Сигізмунд ІІ Август. Але як хто – як король польський чи як Великий князь Литовський?
Читайте також: Перша жінка-лікарка з Речі Посполитої лікувала Радзивіла «Рибоньку»
Суд 500 років тому
Розслідування велося дуже швидко. Звичайно, за мірками тих часів. В листопаді 1564 року відбулося перше слухання у великокняжому суді, на якому Варковський заявив, що… ніяких 100 000 кіп грошей заруки князю Сангушку він не обіцяв, як і не обіцяв видавати Желеха.
Князь Роман у відповідь надав документи з купою підписів і печаток від луцької влади, що поляк бреше і що гроші він винен. Суд подивився на все це уважно і наказав Варковському за 12 тижнів Желеха до суду привезти, або приготувати всю цю суму.
Мало того, щоб уникнути підозри у симпатії до якоїсь зі сторін, Сигізмунд ІІ Август відправляє по одному впливовому аристократу від князівства і королівства для вивчення цієї справи. Сангушко в цей момент збирає групу підтримки, розсилаючи листи до друзів і родичів – таких же відомих магнатів, князів і гетьманів по усій Східній Європі.
І вже в березні-квітні 1565 року на нових засіданнях в суді перебуває звинувачений Желех. Варковський явно не збирався за нього платити таку величезну суму застави – 6 000 000 грошей! Поляк на засіданнях регулярно змінював свої версії подій.
Читайте також: Поліська старовина: середньовічний звичай «ставити шапку»
То з Ярославом він не конфліктував, а останній сам з якоїсь біди стріляв у себе…чотири рази. То Сангушко його намагався затримати не законно, хоча той його так і не арештував. То, взагалі, він підданий польського короля і його не мають права судити за законами Литви. То йому потрібно порадитися зі своїми приятелями.
Одним словом, чудив цей Валентій по повній програмі!
Сангушко до справи підготувався більш серйозно. Він навіть тіло брата привіз як доказ навмисного вбивства, а не…самогубства. І документи різних свідків справ, а ще й свідчення луцького підстарости. А на закиди Желеха по неправомірність суду, адвокати князя відповіли, що раз останній на суд прибув, то і його юридичну силу теж визнав.
Великий князь вислухав обидві сторони, дав їм 8 тижнів на збори й організував scrutinim – спеціальну слідчу комісію, яка ретельно вислухала усіх свідків справи, побувала на місцях злочину та проживання учасників суду, і склала повний аналіз цього вбивства.
Мало того, на прохання Сангушка Желех дав присягу перебувати при королівському дворі до закінчення справи й нікуди не втікати.
Вирок – смерть
Суд зібрався на винесення рішення 13 листопада 1565 року, але польський шляхтич зник. Валентій не з’явився на суд і наступного разу, 1 грудня. Як було написано, «він не з’явився, не надав ніякої інформації про себе, і ніхто не відповів від його імені».
Саме тому Желеха визнали винним у вбивстві князя Ярослава Сангушка, він оголошувався банітом – позбавленим честі шляхтичем, і його мав право вбити кожен житель країни. Роман Сангушко призначався виконавцем королівського вироку і мав право обрати страту Желеха на свій розсуд.
Читайте також: Багаті теж плачуть, або Історія про любов найбагатшої нареченої XVI століття з Острога
Чи знайшов князь вбивцю свого брата, документи мовчать. Роман Сангушко стане одним з найактивніших прихильників створення нової держави Речі Посполитої, але зі збереженням привілеїв для волинських аристократів. Він помре через 6 років після цих подій і буде похований в родинній церкві в селі Мильці на Волині.
Сигізмунд ІІ Август стане першим королем Речі Посполитої.
Читайте також: Самійло Корецький, або Як волинський князь втік з турецької в’язниці
Мишко Варковський за підтримки Радзивілів зробить гарну кар’єру, але все життя буде судитися з родичами, сусідами-князями і Жидичинським архімандритом. Нащадки його роду відомі до нашого часу.
Княгиня Богдана Четвертинська, в маєтку якої все це відбулось, не матиме ніяких наслідків в цій справі. До речі, її далеким нащадком стане Міхал Клеофас Огінський, автор відомого «Полонезу Огінського».
P.S. По лінії своєї матері, князь Ярослав Сангушко був нащадком деспотів сербських, князів італійських, правителів держав хрестоносців на Близькому Сході, королів угорських, польських, французьких, іспанських, майже всіх імператорських династій Візантії, імператорів німецьких і великого князя Ярослава Мудрого!
А ще Ярослава Сангушка вбили рівно через 10 років після вбивства свого брата Дмитра – героя відомої й сумної історії кохання Сангушка і Гальшки Острозької.
P.P.S. Желех в деяких старослов’янських текстах перекладається як лицемірство, фальшивість.
