З окупованої Луганщини – на Волинь: спортсмен з Кремінної проїхав пів Європи, аби продовжити тренуватися
-
-
>
-
>
-
>
1679
Шлях легкоатлета Кирила Іванова з тимчасово окупованої росіянами Кремінної на Волинь був непростий. Протягом року після початку повномасштабного вторгнення йому довелося жити кілька місяців в окупації, ховатися від обстрілів у підвалі, збирати гроші на дорогу, залишити напівзруйнований будинок, подолати тисячі кілометрів територіями кількох країн.
Про те, як вдалося виїхати з окупації, що сталося зі стадіоном «Олімп» та будинком спортсмена у рідному місті, які має плани на спорт і науку, він розповів журналістці Спорт на Районі.
Кирило Іванов – багаторазовий чемпіон України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату. Наразі він тренується в складі збірної Волинської області, учиться у Луганському виші та пише наукову роботу про фізичне виховання дітей з особливими потребами.
Біг на короткі дистанції
З Кирилом неодноразово зустрічалися на стадіоні «Авангард» у Луцьку. Легкоатлет бере участь майже у всіх змаганнях, виступаючи у різних дисциплінах.
У травні на відкритих обласних змаганнях Кирило біг дві короткі дистанції: 100 та 400 метрів, узяв призові місця в обох дисциплінах.
«Узагалі я спринтер, мої найкращі результати – у забігах на короткі дистанції. Але мені завжди цікаво дізнатись, що я ще можу», – розказав Кирило Іванов.
У середині червня на «Авангарді» відбувся Чемпіонат України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату, порушеннями зору, розумового та фізичного розвитку. На цих змаганнях Кирило зайняв три призових місця: два «золота» за біг на 100 і 400 метрів та «бронзу» за стрибки у довжину.
«Стрибати у довжину поглиблено не тренувався, просто вирішив спробувати свої сили й неочікувано здобув третє місце», – зізнався юнак.
На чемпіонаті Кирило Іванов виконав норматив кандидата у майстри спорту з бігу на 400 метрів.
Хлопець почав займатися легкою атлетикою, бігати на короткі дистанції у 2015 році під час навчання у Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі «Кришталик». Тоді вчитель фізкультури запропонував йому спробувати себе у великому спорті. Через рік Кирило взяв участь у Спартакіаді «Повір у себе» серед підлітків з інвалідністю, який проходив у Миколаєві, де виборов три золоті медалі.
Кирило розповів, що в Кремінній тренувався під керівництвом заслуженої тренерки з легкої атлетики Римми Старостіної та тренера вищої категорії Олега Чорнобая.
«Пані Римма була єдиною в Україні тренеркою з інвалідністю першої групи, яка тренувала спортсменів з обмеженими можливостями. Навесні минулого року вона померла в окупованій Кремінній на Луганщині», – розказав Кирило.
До повномасштабного вторгнення юнак неодноразово брав участь у чемпіонатах та кубках України серед спортсменів з інвалідністю, які проводили двічі на рік у Сумах, Бахмуті та Кропивницькому.
Бігати доводилося під звуки вибухів
Напередодні повномасштабного вторгнення, вночі 24 лютого, Кирило саме повернувся зі Сум, де проходив зимовий чемпіонат України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату.
«Додому потрапив десь о третій годині, а вже о сьомій мене розбудили й повідомили, що почалася війна і треба збирати тривожні валізи, бо, можливо, прийдеться виїздити», – пригадує юнак.
Але виїхати вдалося лише через кілька місяців. Спочатку здавалося, що скоро все скінчиться, а вже у квітні Кремінну окупували росіяни. Врятуватися від окупації й дістатися України можна було лише через територію Росії та країни Європи. Для такої подорожі потрібні були гроші.
«Від обстрілів ховався під пічкою у будинку або у підвалі. Коли у сусідній будинок стався «приліт», я якраз встиг зайти додому. Вважаю, що дивом вцілів, адже, якби повернувся на кілька хвилин пізніше, то може і не встиг би сховатися від осколків. У нашому будинку тоді повибивало вікна та впала стеля», – розказав Кирило.
Саме незадовго до повномасштабного вторгнення родина завершила в оселі ремонт. Згодом «прилетіло» й у будинок Кирила.
«Вибухом вирвало газовий лічильник, зруйнувало майже пів будинку, але, на щастя, всі залишилися живими. Не знаю, чи залишилося зараз щось від нашого дому, зв’язку з окупованою Луганщиною майже немає», – розповів хлопець.
Під час відносного затишшя від обстрілів юнак намагався тренуватися: бігав неподалік від будинку, адже займатися на стадіоні було небезпечно.
«Бігав там, де була можливість швидко сховатись. На стадіоні відкритий простір, це небезпечно», – пояснив Кирило.
До повномасштабного вторгнення Кирило тренувався на стадіоні «Олімп» у Кремінній, який реконструювали у 2021 році.
«Стадіон був модернізований та добре обладнаний. Там була спеціальна бігова доріжка з тирсовим покриттям, яке дозволяє чергувати біг по твердому та м'якому, а це тренує стопу бігуна. Крім того, на стадіоні були сектори для метання, криті басейн і тренажерна зала. Незадовго до вторгнення почали будувати критий легкоатлетичний манеж. Знаю, що у стадіон було два попадання. На фото бачив, що пошкоджені доріжки, басейн, будинки поруч зі стадіоном, а крита тренажерна зала згоріла вщент», – розповів Кирило.
Дорога Європою на Волинь
На початку літа минулого року родина Кирила, зібравши останні кошти, виїхала з Кремінної. Дорога на Волинь була дуже складною, довелося виїздити до Росії, потім автобусом їхати через Литву, Латвію, Польщу. А вже через польський кордон заїжджали в Україну. Так Кирило разом із мамою, братом та бабусею опинилися неподалік від Луцька.
Волинську область юнак обрав невипадково. З тренером з легкої атлетики Андрієм Рожком він познайомився за кілька років до вторгнення на одному з чемпіонатів України. Наразі Андрій Рожок вже очолює Волинську обласну дитячо-юнацької спортивну школу осіб з інвалідністю і продовжує опікуватись Кирилом.
«З кінця лютого минулого року звертався у соціальних мережах до тренерів з усієї країни, аби взяли тренувати та допомогли влаштуватися на новому місці. Відгукнувся Андрій Леонідович, за що я йому вдячний», – пригадує Кирило Іванов.
Зараз Кирило проживає у гуртожитку ліцею у селі Княгининок, що за кілька кілометрів від Луцька, тренується у складі обласної збірної. Його бабуся живе неподалік, а мама з братом виїхали до Польщі.
«Майже щодня тренуюся у Луцьку на «Авангарді». Шкода, що немає поблизу лісу, щоб там бігати. У Кремінній ліс був поруч зі стадіоном, це зручно. Я любив бігати й лісовими стежками зі спусками та підйомами, і рівними стадіонними доріжками. Такі зміни місця дозволяють ефективно тренуватися та досягати більших результатів», – ділиться Кирило.
Мріє про аспірантуру
Кирило з самого приїзду до Волинської області почав тренуватися, відновлювати втрачену фізичну форму та виступати на змаганнях.
«Через брак тренувань і складну дорогу я трохи втратив форму, але вже все напрацював. Минулого літа, майже одразу після приїзду, взяв участь у чемпіонаті Волинської області з легкої атлетики серед спортсменів з інвалідністю «Разом до перемоги».
Змагався у чемпіонатах серед здорових, адже минулого року чемпіонатів серед паралімпійців проводили мало. На змаганнях мені було важливо побачити свій результат, призові місця мене не цікавили», – ділиться спогадами він.
Окрім того, що Кирило приділяє багато уваги спорту, він продовжує навчання у Навчально-науковому інституті фізичного виховання і спорту Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Наразі юнак дистанційно навчається на четвертому курсі, захоплюється наукою, бере участь в олімпіадах з теорії методики фізичного виховання.
Кирило поділився, що обрав спеціальність вчителя фізкультури, аби поєднувати спорт з навчанням. Його наукові роботи присвячені фізичному вихованню дітей з особливими потребами.
«Залишаюсь студентом Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, адже планую продовжити науковий шлях і вступити до аспірантури. Луцькі Виші також надають можливість вступити до аспірантури, але я вважаю за потрібне продовжувати навчання у Луганському національному університеті тому, що у подальшому хочу продовжувати співпрацювати зі своїм науковим керівником», – зізнався спортсмен.
Кирило каже, що міг залишитись в будь-якій європейській країні, але цілеспрямовано подолав кілька кордонів для того, аби повернутись в Україну. Його мрія – потрапити до Національної збірної та взяти участь у наступних Паралімпійських іграх.
Начальник Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» Віктор Галан-Влащук розповів, що Кирило наполегливий та ініціативний спортсмен.
«Нещодавно Кирило Іванов разом з Андрієм Рожком принесли пропозицію: «Давайте проведемо "Cool games" для дітей з інвалідністю». І це була не просто ідея на майбутнє, а вже розроблена готова програма змагань. Звісно, ми підтримали цю ініціативу та провели обласні змагання з подачі Кирила», – розповів Віктор Галан-Влащук.
Також пан Віктор повідомив, що Кирило зацікавився суддівством змагань та пройшов курси суддів для того, щоб брати участь у чемпіонатах не тільки, як спортсмен, а і як суддя.
ФОТО Галина Васенок та з особистого архіву Кирила Іванова
