Найсумніша сесія Волиньради

Багато років я ходила у Волиньраду писати репортажі із сесій. Так склалося.
Ви критикували, сміялися з тих текстів, любили їх і не любили. Але місцеву політику те все давало шанс бачити живою, рельєфною: що, як, з ким, навіщо.
За весь цей час довго думала, що найсумніша сесія Волиньради була 20 лютого 2014-го. Тоді ми сиділи весь день у залі, а в Києві розстрілювали майданівців.
Заходив у залу нині нардеп Ігор Гузь і казав: щойно вбили нововолинця Сергія Байдовського, невідомого нікому до цієї миті хлопця. Стара жінка з Цумані, що якось втрапила на ту сесію і сиділа на місцях для запрошених, заквилила і почала тихо вести отченаш.
Але, здається, найсумніша сесія Волиньради була в соборі з риштуванням у центрі Луцька. Коли ховали багато років депутата облради (а колись і нардепа) Сергія Слабенка.
Читайте репортаж з похорону: У Луцьку попрощалися із Сергієм Слабенком
Стояли всі ті самі. Чиновники, політики, не дуже політики, бізнесмени, діячі - волинські люди. Так, наче прийшли на позачергову і заніміли. Билося світло крізь дошки і падало на труну Сергія Слабенка. Який у 57 пішов воювати і загинув у Запорізькій області.
Коли сталася нинішня каденція і він у неї не втрапив, жартували: а хто-хто буде виконувати роль Слабенка, бо якось скучнувато? Виконав найголовнішу. І не один такий у тій залі. Хоч і не серед багатьох.
Таке волинське.
Знайшла фото, де добре видно його особливість. Сесії не було півроку. На сесію ждуть Ігоря Палицю, який має звітувати як голова цієї ж ради, і збираються висловити недовіру голові ОДА Олександрові Савченку... Слабенко, до речі, на сесії любив приходити першим.
Хто знається на закуліссі, тому буде що згадати, у репортажі Перший раз за півроку. Репортаж із сесії Волиньради.