ЗаСВІЧені СТУСом
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
2271
У Луцьку відбулась унікальна подія, яка змінила 450 осіб назавжди. У стінах Палацу культури показали камерну медитативну оперу «Стус: Перехожий».
Тріо акторів експериментального київського театру «ДАХ» створили такі емоції, які я особисто ще ніколи не відчувала, або ж якщо й відчувала, то якось окремо, не так, як це відбувалося зі мною протягом однієї години у залі.
Переглянути цей допис в Instagram
Направду, ця маленька година залишиться у моїй свідомості надовго. Вона поволі змінює мою свідомість. Слова Стуса мучать мене, приходять знову і знову разом із тими ритмами потяга, які так шедеврально передали «дахівці». Ці ритми, як відгомін час від часу лунають у голові і збуджують переосмислення. Вони спонукають шукати себе у тих складних рядках, які писав поет.
За годину фізичного сидіння у залі я народилась і померла, побувала і в пеклі, і в раю. Я бачила янголів і демонів. Задумалась, що може й справді тут вже править інший Бог. Стояла разом із Стусом на смертному одрі, тримаючи свічку над головою. Разом із ним у полі бачила 100 тіней, які здалися Небесною сотнею. А потім з'явився він, український воїн, на тому стусівському синьому полі... і бродить серед тих тіней...
Стус – це і є Україна, та якій:
«Сховатися от долі – не судилось.
Ударив грім – і зразу шкереберть
пішло життя. І ось ти – все, що снилось,
як смертеіснування й життєсмерть».
«Ридає Україна над головою сина» – це просто як про зараз, тут. Ми сидимо зі Стусом і споглядаємо ці жахіття разом. Цей біль поета стає настільки близьким, як ніколи раніше. І так і хочеться сказати йому: «Кінець вашим стражданням. Ми перемогли. Ми квити».
Як сказала мені вокалістка проєкту, акторка Софія Баскакова: «Ти занирнеш, і винирнеш». Приблизно так і сталося. Із першим звуком контрабасу ти пірнаєш у той надскладний, метаморфозний океан Стуса, і лише із осанньою нотою, із засвіченням прожекторів, ти відчуваєш полегшення зі сльозами на очах. У світі поета, в його темних водах надзвичано важко, але з моментом першого ковтка повітря ти згадуєш про оту свічу, яку ти намагаєшся втримати над своєю головою. І стаєш як засвічений Стусом, адже твоєю місією тепер є втримати те світло над собою.
Читайте також: «Хочете сенсів – робіть Стуса»: у Луцьку відбулася зустріч з акторами театру ДАХ
Очевидно, опера повпливала не тільки на мене. Адже по закінченню виступу зал завмер разом із акторами, які зникли у темряві сцени. І лише через декілька митей люди «випірнули» і вибухнули оваціями.
Ця вистава спонукає думати, осмислювати, перемотувати назад, і знову думати. Вона змінює. Змінює щось усередині настільки, що ти виходиш з неї не такий, як був раніше.
Ще не можна не сказати про антураж, який створили організатори. Усім гостям дуже доречно дарували листівки з передбаченнями, взяті із віршів поета. Перед залою створили неймовірну інсталяцію. Звучала музика Даха Браха та вірші Стуса. З нетерпінням чекаю нового проєкту про Тичину, пізнати новий океан особистості.
Фото Миколи ЦИМБАЛЮКА
***
Виставу «Стус: Перехожий» у Луцьку організувала команда «FeelGood.Люди» за підтримки соціально-відповідального бізнесу. Подія – благодійна і всі кошти з продажу квитків передадуть до волонтерського штабу АНГАР.
