CID Media Group: 29 років від волинської газети до національної мережі
-
-
>
-
>
-
>
2016
Майже три десятиліття тому, 27 грудня 1996-го, письменник Іван Корсак заснував CID Media Group під Новий рік – ніби закладаючи символічний початок чогось нового. Того дня вийшло перше число легендарної газети «Сім'я і дім», яка зараз перетворилася на одну з найбільших медіакомпаній в Україні.
Для України це унікальна історія: медіакомпанія, що пережила свого творця й продовжує розвиватися під керівництвом третього покоління родини – внука засновника Романа Корсака. Директором CID Media Group уже багато років є Ігор Денисевич, який розпочинав свою управлінську кар'єру ще в газеті.
У 2025 році виповнилося 10 років Національній мережі гіперлокальних медіа Район.in.ua, яка зараз підтримує роботу понад 60 сайтів – від Волині до Херсонщини.
Про те, як відбувалася цифровізація редакції за останнє десятиліття розповіли Ірина Воротна та Наталія Пахайчук – редакторки, які працюють у CID Media Group по 10 років і обидві по п'ять років очолювали «Район.in.ua». Щоправда, за цей час Наталія ще очолювала газету «Сім'я і дім», а Ірина працювала головною редакторкою Таблоїду Волині.
Як почалася трансформація
Історія «Районів» починається 2014 року, коли Іван Корсак вирішив передати управління бізнесом синові Віктору. Тоді медіагрупа складалася з газети Сім'я і дім (зараз це сайт), радіо СіД FM (працює досі) і друкованого журналу «Сімейний порадник».
«Всі проєкти свого часу були успішними і популярними на Волині, з армією прихильників. Але новий власник розумів, що ринок традиційних медіа стагнує, і почав шукати нові можливості, пропонувати інноваційні ідеї. Врешті ми пішли за принципом розвитку мультибрендової редакції, але опиралися на досвід, репутацію та конкурентні переваги газети, з якої виросли. «Сім'я і дім» завжди мала три складові: місцеві новини, розважальний контент і поради. На початку 2015-го року запустили «Таблоїд Волині», який перебрав розважальну частку. Поради перейшли на оновлений сайт газети. А для інформаційної складової вирішили створити проєкт «Район.in.ua», – розпочинає Наталія Пахайчук.
Ідея гіперлокальних медіа у 2015 році була очевидною, бо після Революції Гідності запустилася євроінтеграційна реформа децентралізації. Люди почали більше цікавитися місцевим життям і створювати громади. А наприкінці року в Україні з'явився 3G – Волинь була серед пріоритетних регіонів через близькість до кордону.
«На місцях не було якісних медіа. Були газети, які фінансувалися місцевими радами, та групи у Вконтакті, які не виконували функцію ЗМІ», – каже Наталія.
Від старту «Райони» задумувалися як мережа. Мережевість, масштабування, мультиплікація – фішка Віктора Корсака. Він підприємець з 1992 року, засновник мережі «Наш край», тому вважав, що експертизу з ритейлу можна перенести на медіа. І справді, після запуску мережа швидко почала рости.
Перший «Район» запустили в Луцьку, потім – у менших містечках Волинської області. Команда одразу помітила різницю між районами: у Рожищі була мода коментувати і дискутувати, у Камені-Каширському – доповнювати новини цілими абзацами в коментарях, а Ковель «прославився» політичними баталіями.
З бізнесу новий власник приніс принцип «диференціюйся і ставай монополістом». Відкриваючи маленькі сайти, «Райони» відбирали в обласних медіа аудиторію на місцях. Згодом команда помітила, що їхні читачі все одно йдуть до конкурентів за загальною інформацією. Тому об'єднали сайти агрегатором і почали повноцінно конкурувати з обласними виданнями.
На покриття Волинської області пішло три роки, зараз тут є 16 сайтів, які дублюють старий адміністративний устрій. У 2025 році очолювали Волинську мережу по пів року Анна Карпюк та Наталія Марчук.
А от з Рівненською областю було по-іншому. Першим відкрили сайт Район.Острог, бо він освітній і духовний центр Рівненщини. Це видання швидко стало популярним, до сьогодні тримається у лідерах з відвідуваності серед наших сайтів. Працює над цим сайтом вже багато років редакторка Галина Максимчук. Тож по аналогії вирішили відкрити сайти для райцентрів-історичних містечок Рівнещини: в Корці, Гощі, Демидівці. А зайти у великі міста мотивував новий етап адміністративної реформи: укрупнення районів.
Тоді яскраво в мережі з'явився сайт Район.Вараш: 17 липня 2020 року створили Вараський район (місто раніше називалося Кузнецовськ). Раніше не було такого райцентру, Кузнецовськ був містом обласного значення.
«Історичний момент! Перше видання Вараського району! – за кілька днів запускаємо сайт. Зараз сайт показує «чудеса охоплення аудиторії, є одним із найпопулярнішим у нашій мережі, про це ретельно дбає редакторка Аліна Апончук», – пригадує Наталія.
Так і залишилася Рівненська мережа, що складається із сайтів для чотирьох «великих районів» (Рівне, Сарни, Дубно, Вараш) та чотирьох «маленьких» (Гоща, Острог, Демидівка і Корець). У 2025 по пів року керували Рівненською мережею редакторки Катерина Павлюк та Тетяна Мельничук.
Тож, коли «Райони» вирішують відкрити новий сайт, це може бути або цільовий план або швидка реакція на події. Так, було 26 вересня 2024-го: вранці Верховна Рада перейменувала Червоноградський район на Шептицький, увечері вже працював Район.Шептицький, який вже більше року веде місцева журналістка Ніна Коляда.
На Львівщині працюють ще два сайти: Район.Моршин запустили, коли курортне місто 2021 року оголосили чистим від коронавірусу, але добре «розкрутити» сайт вдалося тільки тоді, коли до команди приєдналася місцева журналістка Ірина Павлів. Сайт Район.Буськ відкрили 2023-го разом з досвідченим Миколою Іванцівим, редактором газети «Воля народу», яка однією з перших роздержавилася.
Читайте також: «Моєю мрією було позбутися тавра «газети влади», – Микола Іванців, редактор районки на Львівщині
Для Район.Свалява знайшли партнерів-інвесторів. Це перший «Район» на Закарпатті, і він за популярністю конкурує навіть з луцьким сайтом.
«Ми переконані, що велика частина успіху Район.Свалява – це професійна робота редакторки Ольги Магас, яка свого часу в нашій компанії очолювала «Таблоїд Волині». А ще аналіз медіаринку Закарпаття показує: там є що робити, ніша незайнята: місцеві сайти концентруються в Ужгороді й Мукачеві, а є ж ще громади! І навіть в насиченому інформаційному полі, наш сайт Район.Мукачево став помітним та увійшов на мапу якісних медіа від ІМІ. Це вдалося завдяки праці талановитої місцевої журналістки Ірини Грабко», – приєднується до розмови Ірина Воротна.
З Херсонщиною вийшло ще цікавіше. 10 листопада 2022-го був вебінар для команди з херсонською журналісткою Євгенією Вірлич. А 11 листопада звільнили Херсон.
Читайте також: 100 днів вільний: як виглядає Херсон після деокупації та що відбувається в місті
«Коли Херсон звільнили, одразу списалися з Євгенією – треба відкриватися. Ця думка прийшла в голови одночасно всім. Деокупація – це точка обнулення, можливість почати новий відлік. Наша мета розповісти нашій базові західноукраїнській аудиторії, що таке український південь», – пояснює Ірина.
Тож невдовзі у мережі Район, крім Херсонської запрацювали Миколаївська (очолює Ганна Головченко) та Одеська (очолює Лада Вербицька) мережі. До речі, на Одещині виділяються два «бесарабських» сайти, які теж потрапили на карту якісних медіа: Район.Ізмаїл, який веде журналістка Антоніна Лубченко, та Район.Болград, який веде Софія Чебан.
У 2024-му мережа прийшла в центральну Україну через партнерство з редакціями місцевих газет. На початку року першою «ластівкою» став сайт Район.Олександрівка, який ризикнула запустити редакторка Галина Шевченко, і в неї усе вдалося: видання швидко стало популярним серед читачів.
Останнім (поки що) у мережі відкрився сайт на Полтавщині – Район.Миргород, який вже рік веде журналістка Надія Страшко. Це медіа народилося завдяки співпраці з редакцією «Рідний край. Газета Гадяцького земства», яку майже сотню років тому редагувала Олена Пчілка. Саме ця співпраця породила ще один проєкт: Національний збір на пам'ятник Олені Пчілці.
Загалом зараз разом із фрилансерами на «Район.in.ua» працюють 60–70 людей. Більшість – живуть і працюють у маленьких містечках, але головний офіс – у Луцьку.
Тематичні медіа: нова аудиторія і нові гроші
З роками команда дійшла висновку, що «Район» – це необов'язково видання про адміністративний район. Це може бути про місто, район чи мікрорайон.
«У 2018-му відкрили перше тематичне видання – Бізнес.Район, який став майданчиком для реклами B2B і залучив аудиторію, якій не потрібні новини умовно Ковеля (Район.Ковель, до речі, під керівництвом Олени Клинової у трійці найпопулярніших сайтів Волині, разом з Рожищем (веде Ірина Воротна) та Шацьком (веде Ірина Хвисючик). Ставка спрацювала: у перший рік він забезпечив 40% доходу всієї мережі», – коментує Наталія Пахайчук.
Успіх «Бізнесу» заохотив відкривати нові тематичні напрямки. Наприкінці 2019-го проаналізували статистику – популярні спорт і медицина. У лютому 2020-го запустили Район.Спорт, у березні – Район.Медицина. І тут вибухла пандемія.
Трафік на медичний сайт злетів, він приніс мережі ще більше нової аудиторії. Зі «Спортом» вийшло складніше – чекали Олімпіаду-2020, але її перенесли.
«Врешті час «Олімпійського району» настав і ми пишаємося, що зараз цей бренд присутній і на ютубі, і в тік-тоці. Не здалися ми тільки завдяки ентузіазму редакторки Галини Максимчук, яка сама фанатіє від спорту і знає, як працюєвати з цією темою. А сайт Район.Медицина у 2025-му вперше за рік досяг мільйону читачів. Над цим працює щодня Віта Шепеля», – ділиться Ірина Воротна.
Ковід «знищив усі страхи», каже вона. Що хотіли – запускали мінімальним ресурсом. Так 1 квітня 2020-го з'явився Район.Історія.
«Було відчуття, що під час ковіду всі ностальгували за колишнім життям, Ми вирішили створити видання для тих, хто має час і завжди хотів вивчити історію. Наша тодішня головна редакторка Наталія Пахайчук, спершу сама реорганізувала накопичений архів історичних матеріалів в окреме медіа, а через декілька місяців ми запропонували читачам профінансувати роботу цього підрозділу і вперше вийшли на Спільнокошт. Підтримка читачів так надихнула, що ми зробили це ще раз і зібрали кошти на роботу, який дуже просили наші прихильники Район.Культура», – пригадує Ірина Воротна.
Щоразу тематичні сайти ставали точками росту – дозволяли залучати нові гроші (рекламні та грантові) й нову аудиторію.
У 2022-му в один день запустили ще три тематичних сайти – Освіту, Життя і Закордон. Усі три сайти швидко здобули популярність і визнання в читачів.
Всі тематичні сайти частково працюють агрегаторами – збирають найцікавіше з локальних, а у зворотному напрямку віддають загальне. Так аудиторія перестрибує між ресурсами.
«Ми підтвердили гіпотезу, що робимо внутрішньоукраїнську інтеграцію. Людям цікава інформація не тільки про свої місця, а й історії з інших регіонів. Ми так робимо, щоб люди більше знайомилися між собою», – каже Наталія.
Як заробляє Район
Команда докладає великих зусиль, щоб редакція заробляла. Працюють рекламний і грантовий відділи, а 2025-го з'явився відділ читацького фінансування. Спільнота «Друзі Району» зараз генерує 1% доходів – і це джерело найцінніше. Відділ читацького фінансування очолила Ольга Булковська, на яку лягла організація поїздок «Волинської експедиції», різноманітних редакційних події від форумів до презентацій, а також постійне спілкування з Друзями Району – учасниками читацької спільноти, які внесками фінансують роботу улюбленої редакції.
«Оскільки наша мета – працювати в усій Україні, то ми малими кроками розвиваємо і франшизну бізнес-модель. Ми віримо у силу партнерств і перші спроби мали свої успіхи. Зараз ми продовжуємо надавати колегам-журналістам користування нашим брендом та веб-платформою на безоплатній основі, але з умовою дотримання стандартів якості. Це – наш маленький внесок в розвиток інформаційної стійкості українського медіапростору», – пояснює Наталія Пахайчук.
Інвестують «Райони» чимало в інфраструктуру сайту, тому що перегляди приносять кошти через банерну рекламу.
«Велику роботу зробили програмісти. Але за цим стоїть щоденна праця редакції. Великий трафік дає можливість заробляти, тому зараз всі вільні місця зайняті рекламою. Це некомфортно для читачів, але дозволяє монетизувати видання. Уже скоро ми оновимо наш сайт і всі охочі зможуть відключити реклами за невелику плату», – анонсує Ірина.
У пошуках сталості фінансування команда дійшла до YouTube. Планують розвинути й монетизувати його. Унікальність бачать у тому, що можуть охопити новини, на які національні медіа не звертають увагу. Ще одна причина розвивати YouTube – через відео розвинути персональні бренди членам команди з перспективою залучати під це читацьке фінансування.
Коло замкнулося: від газети до цифри – і назад до читача
Майже 29 років тому, у першому номері газети «Сім'я і дім» на першій сторінці, Іван Корсак писав: «Газета настільки має право на існування, наскільки вона потрібна людям». Тоді він запитував: «Наскільки потрібна людям газета?» – і сам відповідав, що видання живе, доки служить своїм читачам.
Сьогодні CID Media Group повертається до цього ж принципу, тільки в новій реальності. Якщо у 1996-му читачі купували газету на кіоску чи передплачували її, то зараз мережа «Район.in.ua» будує спільноту «Друзі Району» – людей, які добровільно фінансують улюблену редакцію.
«Ми повертаємося до перевіреної бізнес-моделі, коли читачі платять за інформацію, передплачують улюблені видання і читають авторитетних журналістів. Тільки тепер це не паперова підписка, а цифрова підтримка. У Новому 2026 році ми розгорнемо відразу декілька експериментів із читацьким фінансуванням», – анонсує Наталія Пахайчук.
У тій самій статті 1996 року Іван Корсак писав:
«Колись Оскар Уайльд мимохідь кинув іронічну фразу: старість усьому вірить, зрілість у всьому сумнівається, молодість усе знає. Для нас однаково важливими будуть міркування і людини не молодої, яка попри все не розгубила віри в добро та прийдешність, і людини зрілої, що без найменших ілюзій іде крізь життя, думки наївно-самовпевненої молодості, для якої всі проблеми вирішуються так просто».
Ця філософія не змінилася. «Райони» пишуть для всіх поколінь. Змінилися лише платформи. Корсак-старший завершував свою статтю словами: «Природно, що найкращим порадником для газети є життя і люди. Отож вони і підкажуть нові, такі цікаві та потрібні теми».
Команда «Районів» продовжує цю традицію. Життя підказало їм децентралізацію – і вони створили гіперлокальні сайти. Пандемія підштовхнула до медичної теми. Деокупація – до Херсонщини. Читачі попросили культуру – зібрали на неї Спільнокошт.
«Ми ніколи не будемо лукаво клястися, що тільки ми і ми володіємо монополією на правду, бо таких уже бачили, ми просто будемо щирі», – обіцяв Іван Корсак у 1996-му.
Через 29 років нова команда щодня переконується: медіа живе, доки потрібне людям. І неважливо, чи це газета на папері, чи 60+ сайтів у мережі – принцип один: служити читачам. Коло замкнулося. Від газети – до цифри. Від вподобайки до підписки. Від одного видання – до мережі. Але суть залишилася незмінною: бути потрібним людям.
Ірина АНДРЕЙЦІВ
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
