Болото на вагу золота: чому важливо зберегти Прип'ятське Полісся

Чи не у кожного при згадці болота уява малює трясовину та непрохідні хащі, і лише одиниці знають, що болото – це, найперше, унікальна екосистема, завдяки якій, без перебільшення, існує життя на нашій планеті.

Прип'ятське Полісся – зона абсолютно унікальна своїми природними особливостями. Таких великих суцільних площ збереженого природного середовища із боліт, річок, заплав, озер і природних лісів майже не лишилось не те, що в Україні, а й у Європі.

Відтак підтримка та збереження цих особливо цінних ландшафтів – це не примха природоохоронців, а обов’язок кожного, хто тут мешкає. Саме з метою збереження таких унікальних територій й виник транскордонний проєкт «Полісся – дика природа без кордонів».

На території України до проєкту залучили:

• чотири природні заповідники: «Древлянський», Поліський, Рівненський, Черемський;
• біосферний заповідник – Чорнобильський радіаційно-екологічний;
• два національні природні парки – Нобельський і «Прип’ять-Стохід»;
• Рамсарські угіддя – болотні масиви «Біле озеро» та болото «Коза-Березина»; «Переброди», «Сира Погоня», «Сомине» (Рівненський ПЗ), Поліські болота (Поліський ПЗ), Черемиське болото (Черемський ПЗ),
• заплави річок Прип’ять і Стохід (НПП «Прип’ять-Стохід»);
• Овруцько-Словечанський кряж;
• заказник «Поясківський ліс» – ділянка пралісу, що є об’єктом природоохоронного фонду

Про те, чому так важливо та як можливо зберегти Прип’ятське Полісся, Район.Вараш дізнався в експертки з природоохоронних питань ГО «Українське товариство охорони птахів», керівниці проєкту Ольги Яремченко.

На території Рівненського природного заповідника представлені болота всіх типів, які трапляються на українському Поліссі

Географія проєкту на териорії України охоплює чотири області

Читайте також: Полісся можна не любити, але його потрібно шанувати. БЛОГ

Чим унікальне та цікаве Полісся

Полісся – один із найбільших в Європі регіонів, якому певною мірою вдалося залишитися осередком дикої природи.

Водно-болотні угіддя та ліси Полісся простягаються з Білорусі та України на схід у Росію й на захід у Польщу. Ядро ландшафтного різноманіття знаходиться на території Білорусі та України (Рівненська, Волинська, Житомирська та частково Київська області). Основний прісноводний ресурс Полісся – річка Прип'ять, яка належить до останніх великих річок Європи, що майже не зазнали серйозних нищівних втручань.

Читайте також: З Балтики до Чорного моря: ціна водного шляху Е40

Але Поліссю, зокрема Прип’ятському, загрожує знищення.

«Тутешній ландшафт – це мозаїка з верхових, перехідних і низинних боліт, хвойно-широколистяних лісів і густої річкової сітки, які оперізує Прип’ять. А природне середовище – це важливе оселище для таких великих ссавців, як лось, рись, вовк. Виняткове значення цей регіон має й для гніздування та міграції лісових та болотних птахів: глушця, тетерука, лелеки чорного, журавля сірого, різних сов, денних хижаків та інших. Проте над цим регіоном зависло чимало загроз, і найбільші з них пов’язані з діяльністю людини: осушення боліт, інтенсивне вирубування лісів, нелегальне видобування бурштину і незбалансоване використання інших природних  ресурсів – це не увесь перелік того, що може стати причиною опустелення Полісся на фоні глобальних змін клімату», – зауважує Ольга Яремченко.

Читайте також: З невідомих у модні: поозер’я  Волині та Влодави перетворюють у бренд

Відтак проєкт «Полісся – дика природа без кордонів» має на меті підвищити ефективність збереження Прип’ятського Полісся на тлі сталого управління природними ресурсами. Зокрема, ідентифікувати особливо цінні для збереження природні ділянки, після чого їх приєднати до вже наявних природоохоронних територій або ж створити нові, та  вдосконалити створену раніше екологічну мережу.

Важливим завданням проєкту є відновлення і збереження водно-болотних угідь, зокрема, боліт, які надзвичайно важливі для підтримання водного балансу регіону: вони, як губки, адсорбують та накопичують надлишок води, а впродовж засушливих сезонів звільняють ці запаси, мінімізуючи водний дефіцит, адже з боліт живляться усі річки та саме болота є запорукою повноцінного функціонування багатьох організмів.

Рівненщина славиться своїми болотами

Читайте також: Чому Волинське болото врятує світ. ЦИТАТНИК

«Найбільш цінні масиви боліт маємо на території Рівненщини. Приміром, частина болотного масиву «Сира Погоня», що належить до Рамсарських угідь (територій міжнародного значення, згідно з Конвенцією охорони водно-болотних угідь 1971 р. – авт..) та входить до складу Рівненського природного заповідника, страждає через зниження рівня води. Тож завданням проєкту є відновити водний режим болота. Для цього уже другий рік експерти обстежують територію, аналізують зібрані матеріали та працюють над розробленням пропозицій заходів з відновлення. Уже у 2022 році планується розпочати роботи з підняття рівня води на болоті.

Викликає інтерес і занепокоєння у команди експертів й потужний болотний масив у районі села Висоцьк, який оцінюється як один із ключових у підтриманні водного балансу регіону. Там наразі активно видобувається торф, масив подрібнюється на фрагменти, тож експерти мізкують, як зберегти природні функції цього надзвичайно важливого болотного масиву», – розповідає про робочі нюанси природоохоронниця.

«Територія Прип'ятського Полісся також вкрита густою мережею річок. Лише на території Рівненської та Житомирської областей маємо більше 40 річок та  25-ти річкових витоків, які забезпечують стале збереження природних територій», –  зауважує керівниця транскордонного проекту та додає, що експерти Українського товариства охорони птахів, яке виконує проєкт в Україні, розглядають важливим  й відновлення річок та для прикладу наводить річку Ствигу, над відновленням природного русла якої теж нині активно працюють природоохоронці.

Тутешній ландшафт – це мозаїка з верхових, перехідних і низинних боліт, хвойно-широколистяних лісів і густої річкової сітки, які оперізує Прип’ять

Крім боліт і річок, Полісся – це ще й понад 200 видів цінних рослин, які унікальні не лише для України, а й для Європи та світу. Візьмімо хоча б  квітучий чагарник – рододендрон жовтий, основним місцем поширення якого є саме Україна, чи хижу росичку, всі три види якої ботаніки проєкту виявили на території Рівненського природного заповідника, чи зозульки травневі та щитолисник звичайний, осередки яких вдалось відшукати на території Волині.

Що ви знаєте про рослини хижаки? Росичка буває трьох видів і всі вони ростуть у Рівненському заповіднику.

Читайте також: Смарагдова павутина: які природні об'єкти Волині посилено охоронятимуть

А також понад 300 видів рідкісних тварин переважно лісового та водно-болотного комплексу,  серед яких всім добре відомі лось, рись, а також надзвичайно вразливі до змін середовища птахи – лелека чорний, журавель сірий, глушець, пугач, сова бородата, підорлик великий.

Журавель сірий - надзвичайно вразливий до змін середовища птах

За результатами проведених в рамках проєкту обстежень, на території Прип’ятського Полісся виявлено більше 500 осередків існування цінних для збереження рослинних угрупувань та 1 500 місць існування рідкісних тварин, у тому числі більше 100 і 360 відповідно у Рівненській області.

Окрім цінних видів флори та фауни, саме на Поліссі та саме завдяки цьому проєкту вдалось відшукати близько п’яти тисяч гектарів унікальних природних лісів, наближених до пралісів, які знаходяться під охороною Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат».

Глянеш - ліс як ліс, а виявляється - унікальний природний ліс, яких майже не лишилося

Зокрема, у Рівненській області  1 556 га таких лісів вдалось відшукати у Висоцькому, Володимирецькому, Дубровицькому, Зарічненському, Рафалівському, Рокитнівському та Остківському лісництвах.

«Цим лісам вдалося зберегтися передовсім завдяки важкій доступності та належній охороні. Проте їх дуже мало, а загроз – чимало, тож першочерговим завданням проєкту є збереження цих лісів, зокрема завдяки наданню цим територіям статусу пам'яток природи. До речі, за результатами нашої роботи на Рівненщині наразі створюються  п'ять пралісових пам’яток природи на тих масивах, які знаходяться за межами природно-заповідного фонду», – зауважує Ольга Яремченко.

Звідси – й головна природоохоронна мета проекту: забезпечити збереження усіх виявлених цінних з природоохоронної точки зору острівків природи, які слугують каркасом екологічної стабільності Прип’ятського Полісся. 

Людина, природа і новий вид відносин

Виконання всіх завдань проєкту неможливо уявити без залучення місцевого населення та створення волонтерських груп. Дуже важливо, щоб громади активно взаємодіяли з природоохоронцями задля захисту та збереження унікального регіону. Аби налагодити такі зв’язки, проєкт передбачає різноманітні волонтерські та просвітницькі ініціативи. Одні з них уже мають свої результати, інші, на жаль, ще не увінчалися успіхом.

 «Наші волонтери – це переважно школярі. Маємо 12 таких груп. Три з них працюють на території Рівненщини: Сарненська група, Висоцька і Старосельська», –  говорить Ольга Яремченко.

Для волонтерів проводять онлайн-навчання, консультаційний супровід, планується цього року влаштувати  біологічну школу з майстер-класами польових досліджень. Кожна волонтерська група у рамках проєкту наразі розробляє свою екологічно-пізнавальну стежку, такий собі унікальний туристичний еко-пізнавальний маршрут, аби у подальшому проводити по ньому екскурсії.

Сплавом на човні? Чом би й ні!

Екологічна пропаганда, зокрема завдяки проведенню екологічно-етнографічних фестивалів, – ще один пункт, передбачений програмою проєкту. Проте наразі саме ця пропозиція не отримала ще жодної підтримки.

«Ми не отримали жодного звернення від громад у відповідь на пропозицію підтримки фестивалів, які уже проводяться в регіонах», – бідкається керівниця проєкту, але зауважує, що навіть, попри це, роботи не бракує.

Оскільки у 2023 році проєкт завершується, його учасники намагаються напрацювати такий алгоритм, який дозволить впроваджувати започатковані ініціативи і в подальшому. Більше того – дасть змогу регіону розвиватись соціально-економічно.

Читайте також: «Нам є що показати майбутнім поколінням», – керівник Нобельського національного парку

Зберегти Полісся - то не примха, а наш обовязок

Тому виконавці проєкту наразі активно працюють над підвищенням міжнародного природоохоронного статусу Полісся, який передбачає у прикордонних з Білоруссю районах створення транскордонного біосферного резервату на території Житомирської та Рівненської областей за програмою ЮНЕСКО «Людина та біосфера», що матиме позитивний вплив не лише на економічний, а й на соціальний розвиток населення, адже зменшить негативний вплив промисловості на життя і здоров'я людей, а також дасть змогу покращити міжнародні відносини регіону.

Читайте також: Представник НПП «Прип'ять-Стохід» узяв участь у підготовці плану управління транскордонною територією

Що ж являтиме собою такий біосферний резерват? Попередньо планується, що до нього буде залучено до 600 тисяч гектарів площі Прип’ятського Полісся. На Житомирщині ядром біосферного резервату стане Поліський природний заповідник, на Рівненщині – Рівненський природний заповідник, а саме три заповідні масиви – «Сомине», «Сира Погоня», «Переброди».

Читайте також: Болото під охороною: як заплава річки Стир потрапила у Смарагдову мережу Європи

Територія біосферного резервату  передбачає поділ на три зони взаємодії людини і природи:

• заповідна (ядро резервату, що становить близько 10% його території). Сюди увійдуть природні заповідники. Тут буде заборонена усяка господарська діяльність, крім наукових досліджень. Тобто режим збережеться такий же, як існує наразі
• буферна, яка розташована навколо «ядра резервату» і виконує функцію його захисту від негативного впливу господарської діяльності. У цій зоні дозволена безпечна для природного середовища діяльність і певні види робіт: сінокосіння, збір ягід, грибів, лікарських рослин, пасічництво, обмежений випас худоби, можливість створення туристичних стежок. Вона займає близько 6,5% території резервату.
• транзитна (зона співробітництва). Вона складає близько 84% території резервату. Сюди увійдуть населені пункти з інфраструктурою, сільськогосподарські та лісогосподарські землі. Тут усе залишиться, як було до створення резервату, але з обмеженням щодо шкідливих видів діяльності, глобально небезпечних для навколишнього природного середовища та людей (меліорація, розробка кар’єрів тощо). Ключовим тут буде впровадження зеленого туризму.

Полісся врятує Європу!

Завдяки такій формі управління на території біосферного резервату місцеві громади отримають захищене від знищення природне середовище, сталий економічний і соціально-культурний розвиток. Відтак Полісся стане одним із найбільших у Європі районів дикої природи, що перебуватиме під охороною, і важливим середовищем існування багатьох вразливих видів. Якщо ж болотно-річковий комплекс не відновлювати і не працювати над його збереженням, якщо дозволити йому зникнути, то наслідки такого недбальства, як переконують фахівці, будуть просто катастрофічними.

Аліна АПОНЧУК,
Район.Вараш
Фото з сайту проєкту