Десять років разом: «моє вперше на Районі» – від людей, що творять медіа

Район.IN.UA

Подякувати

6 червня 2025, 12:35

  5527

Зберегти

Національна мережа гіперлокальних медіа Район.in.ua відзначає 10-річчя від дня створення. Перший сайт мережі запрацював 6 червня 2015 року. Це було видання Район.Луцьк. З того часу «Районів» значно побільшало – понад 60 видань цього бренду нині щоденно працюють для читачів. 

Десять років – це тисячі історій, сотні людей, які творили медіа в громадах, і незліченна кількість моментів, що стали першими для кожного з нас.

До ювілею ми зібрали теплі, щирі спогади нашої команди – редакторки та журналісти з різних куточків України поділилися своїми першими враженнями, викликами та найяскравішими спогадами, пов'язаними з роботою у мережі. Від перших інтерв'ю та репортажів до незабутніх поїздок та доленосних зустрічей – кожна розповідь є унікальною частиною великої мозаїки «Районів».

Дізнайтеся, як змінювалася журналістика і світ навколо, як «Райони» ставали ближчими до читачів, а також про те, чому гіперлокальні медіа є незамінними у сучасному інформаційному просторі. Це розповіді про професійне зростання, підтримку колег, незабутні моменти та безумовну любов до своєї справи, що пройшли крізь роки, випробування та перемоги.

Ми ділимося своїми першими кроками, щоб ще раз згадати, з чого все починалося – і побачити, яким довгим, насиченим і важливим став цей шлях.

***

Редакторка Район.Рівне та журналістка Тетяна Мельничук розповіла про свій перший досвід в медіа та «на Районі»:

Тетяна також поділилася спогадами про своє перше інтерв'ю:

Редакторка сайтівРайон.Ківерці та Район.Горохів Наталка Марчук.

«Моє вперше на Районі було у 2023 році. Як зараз пам'ятаю, треба було зробити репортаж про день села Озеро, воно на Ківерцівщині. Значить з'їздила, зробила, здала матеріал. Коли відбувалася робота вже над готовим текстом, з'явилося розуміння, що тобі допоможуть. Як новачка, в команді мене підтримали, пояснили як якісніше зробити. Тому моє перше –  це зрозуміти, що підтримка є запорукою не лише класних текстів, а й командного духу і натхнення писати краще. А ще, на Районі я зрозуміла, що окрім роботи тут є й чимало різного дозвілля, аби тільки визначитися, що до смаку.

Моє друге «вперше на Районі» – інтерв'ю з військовим Андрієм Свободовим – це вже про складний досвід. Важко було почути про все, що він пережив перебуваючи на фронті, а потім – у кількох лікарнях. Однак розуміння того, що історія його життя зможе допомогти вистояти іншим, штовхала написати»

Редакторка Бізнес.Район Лілія Помернюк розповіла про своє вперше «на Районі»:

Район – моя перша робота. Перша зарплата. Перше «ого, мені реально платять за слова?» Перше «журналістика – це не моє», і згодом перше – «це єдине, що я по-справжньому вмію».

Тут я вперше відчула, що текст – це не просто набір слів, а магія, або катастрофа. А найчастіше – обидва варіанти в одному гугл-доці.

На Районі я вперше редагувала чужі тексти. Це як проникнути у чиюсь голову. Деколи – приємно. Деколи – викликає бажання плакати та з’їсти щось солоденьке. Але завжди – неймовірно цікаво.

А ще я вперше виступала перед журналістами-початківцями. І хоча в голові крутилася думка «куди я лізу», я лізла – і мені дякували.

Але Район – це не тільки тексти. Це чати, де редакторки, які одночасно можуть і надихнути, і добряче «підрізати» заголовок. Саме тут я вчилася працювати зі словом – терпляче, іноді з боєм, іноді з захватом. Тут я вперше написала текст, після якого захотілося обійняти себе і сказати: «Це все має значення». І ще я вперше відчула, як сильно люблю цю справу – навіть тоді, коли втома, дедлайн і букви зливаються в суцільне місиво.

І головне, я впевнена, що попереду нові тексти й безліч нових «вперше».

Головна редакторка мережі та редакторка сайту Район.Рожище Ірина Воротна:

«Моє вперше на Районі буде про читачів й спільноту. Тут я побачила, як медіа може бути близьким до читача, бути йому корисним й помічним. Район – це медіа, яке об'єднує спільноту й формує багато маленьких тусовочок за інтересами. Це про нашу близькість до читачів. 

Рівно через рік «Волинська експедиція» знову була у Соколі. Щоправда, цього разу вже в рамках ширшого маршруту. Та це було ознакою того, що Сокіл – вартий уваги!

Ці поїздки для мене дуже особливі. Написати для людей текст – просто, значно складніше провести день з аудиторією, з читачами й авторами, мегавідповідально – запросити їх додому. Для мене це про безумовну довіру й любов».

Редакторка Район.ОсвітаДіана Костюк розповіла про своє вперше «на Районі»:

Район – це моя перша робота у сфері журналістики. Прийшла сюди рано, ще у 18 років, зарплата не була моєю метою. Як це зазвичай буває, для мене головним і найцікавішим було отримання досвіду, дізнатися, що це таке – журналістика, як писати, говорити з людьми й проявляти себе. Усе це я, звісно, отримала і продовжую отримувати й досі. З досвідом прийшла і перша зарплата, і для юної мене вона була доволі привабливою. На що ж витратити першу значну суму грошей? Не довго думаючи, я вирішила організувати поїздку за кордон, оскільки подорожі - моє хобі. Таким чином, уже через два місяці я тринькала гроші в Будапешті.

Моє «друге вперше» трапилося після широкомасштабного вторгнення. Я люблю писати про людей, але із війною прийшли складні й важкі теми. Я вперше брала інтерв’ю у дівчини, ровесниці, чий будинок знищила російська ракета. Було важко: слухати, зберігати холодний розум, лишатися професійною і приховувати сльози. Це був перший матеріал, який дався мені морально важко і боляче.

Наталія Пахайчук, керівниця відділу інновацій і маркетингу, працює в мережі з 2015 року у різних ролях і посадах. 

Редакторка Район.КультураКатерина Ношкалюк працює в медіасфері давно, але можливість повноцінно спробувати себе в журналістиці трапилася саме на Районі, тому «вперше» було багато. 

Від першого дня (і навіть раніше) з районами рекламна менеджерка Ольга Дорошенко.

А попереду ще так багато «впершого»!

Редакторка Район.Острог і Спорт на Районі  Галина Максимчук

У журналістиці працюю безперервно з 2017 року. Усі ці роки пов’язані з Районом: у різний час  наповнювала стрічку на Район.Острог,  Район.Дубно, Район.Вараш, Район.Історія та Спорт на Районі. 

За ці сім із гаком років у мене було дуже багато всього вперше – виїзди на села, фіксація ДТП, репортажі з прийомів найвищих державних мужів, пошук чупакабри, урешті, меморіальні матеріали про українських захисників і навіть перші помилки.

Журналістка каже, що найбільш пам’ятними матеріалами були не дуже радісні публікації.

Зі зовсім свіжих позитивних емоцій – зустріч у рідному місті з трирічного російського полону 23-річного морпіха.

Ще журналістка каже, що останнім часом її часто впізнають на вулицях.

Вже другий рік поспіль редакторка Район.МиколаївГанна Головченко святкує День журналіста. І все тому, що у грудні 2023 року вона наважилась змінити фах та приєдналася до редакції Районів. 

За цей час вона опублікувала декілька матеріалів на теми гендерної чутливости, культури та соціального захисту.

Поділилася пані Ганна і своїми творчими планами.

Редакторка Район.Закордон та Район.ВолодимирТетяна Палаєвська:

«Моє «вперше» на Районі таке давнє, що важко пригадати й щось виокремити. Але спробую!

Моє «вперше» на Районі – переорієнтуватись з друкованого видання на онлайн і зрозуміти, що таке справжня «оперативна оперативність». Коли новина народжується, живе і помирає швидше, ніж встигаєш її опублікувати.

Моє «вперше» на Районі – з навчання на навчання, як не офлайн, то онлайн.

Моє «вперше» на Районі – потрапити в ліс робочих чатів, де жоден не має нудної назви. «Гриби», «Плітки», «Район.Кухня» – і це тільки початок творчості.

Моє «вперше» на Районі – розпочинати робочий день зі світових новин, а завершувати, наприклад, розслідуванням про загублену корову з села Коритниця. І розуміти, що обидва матеріали однаково важливі для читачів.

Моє «вперше» на Районі – згадати забуті елементи педагогіки та раптом усвідомити, що навички з педучилища та вишу якось самі собою стали у пригоді. Бо ж заняття з медіаграмотності саме себе не проведе!

А ще моє «вперше» на Районі – навчитися перемикатися зі швидкості світла на швидкість равлика і навпаки. Вранці пишеш про термінові зміни в законодавстві, а після обіду неспішно виписуєш розповідь місцевої господині про багаторічну традицію випікання короваю.

Моє «вперше» на Районі – відкрити, що найкращі герої матеріалів живуть не в багатолюдних містах, а в маленьких селах з неймовірними назвами. А історії простих людей часто виявляються набагато цікавішими за інтерв’ю у високих кабінетах.

Моє «вперше» на Районі – зрозуміти різницю між «читачі цього не зрозуміють» і «читачі це обов'язково мають знати». Спойлер: другого завжди більше, ніж здається.

А найголовніше моє «вперше» на Районі – усвідомити, що журналістика – це не тільки про те, щоб розказати новину. Це про те, щоб розказати її так, аби читач постійно просив «добавки». Навіть якщо ця новина – про чергові вибори в сільраді чи новий маршрут у громаді».

Головна редакторка волинської мережі Район.in.uaАнна Карпюк:

«Я так довго на Районі, що по факту, всі професійні «вперше» в моєму житті відбулися саме тут. Працюю з літа 2016 року (майже 10 років). Мій перший матеріал був про концерт Степана Гіги в Рожищі. Саме на Район.Рожище я починала працювати в парі з Іриною Зенц, яка тоді була редакторкою сайту.

Пам’ятаю, як хвилювалася, аби добре написати текст. А коли вперше працювала на стрічці, найбільше боялася, щоб новини взагалі вийшли на сайті, щоб люди їх побачили?. Бо тоді я тільки починала опановувати адмінку, намагалася її зрозуміти. Все те, що вперше – страшно, але цікаво.

За майже десять років роботи на Районі моїх «вперше» було чимало: поїздки в інші села, громади, міста, інтерв’ю, проєкти, навчання, й, найголовніше, знайомства з людьми. Не втомлююся повторювати: Район – це про людей. Людей, про яких ми пишемо, і людей, які пишуть.

Найцікавішим періодом для мене стала робота на Район.Рожище та Район.Луцьк – тоді я багато їздила, писала, навчалася й постійно розвивалася.

Журналістика – це справді унікальна професія, бо вона дарує можливість зустрічатися з цікавими людьми, подорожувати й постійно відкривати щось нове».

Редакторка херсонської мережі Євгенія Вірлич згадує:

«Райони для мене — фартові, як кажуть на Херсонщині. Наталка Пахайчук запросила мене прочитати невеличкий тренінг про фейки та маніпуляції росіян на Півдні. Я залюбки погодилась. Вебінар ми провели 10 листопада 2022 року, я багато розповідала про Херсон, а вже 11-го Херсон деокупували. 

Ми рідко кажемо «звільнили», бо «звільняли» росіяни, це їхній наратив — для нас це деокупація. І у Наталки виникла ідея відкрити херсонську мережу Районів, яку підтримали і інші колеги, за що я безмежно всім вдячна. Так 12 листопада 2022 року з'явились перші мої Райони — херсонські, які ми почали вести разом із Тарасом Бузаком. Взагалі Райони — це не просто любов: це родина, родина, яка завжди поруч, на райончику.

Але перша публікація на Районах була раніше: я писала матеріал для Еко.Району. Далі був мій перший West Media Forum у листопаді 2022-го, де я розповідала про життя в окупації. І я пригадую, як це було, буквально по годинах. Це був час блекаутів: у Луцьку холодно, в готелі не було світла, навіть попити каву було не так щоб проблемою, але точно квестом. Але мені було надзвичайно тепло, приємно і затишно. Бо, по-перше, це були Райони — з ними завжди затишно, а по-друге — за кілька днів до форуму деокупували мою правобережну Херсонщину. 

Я пам'ятаю це відчуття: я готувалась до виступу на форумі ще тоді, коли Херсон був у глибокій окупації, я зважувала, що і як говорити, щоб не сказати зайвого, а поїхала на форум вже тоді, коли Херсон був вільний, — і я могла говорити набагато більше. Це неймовірне відчуття, якого я щиро бажаю всім тим, чиї громади зараз в окупації: в один прекрасний день зрозуміти, що ви можете казати все, бо ваша громада — вільна. 

З Районами я пережила і жахи підриву росіянами Каховської ГЕС. Це сталось у День журналіста, 6 червня 2023 року. І ми як раз мали на широкий загал запустити наші окуповані Райони. Запустили — нічого нам не завадило. Це був час, коли ми мабуть і мали запуститись, бо люди потребували інформації. Як ми тоді втримали наші «зозуленьки» від того  напруження, я не знаю. Мабуть тому, що Райони — це родина».

Той самий виступ на форумі в листопаді 2022 року.

Журналістка та грантрайтерка Ольга Булковська:

«Моє вперше умовно можна поділити на з «Районами» та у «Районах».

«З» – це участь у краунфандингових кампаніях мережі, які робили Район.Культура і Район.Історія. А ще – підтримка мене як редакторки іншого видання, коли я задумала теж реалізувати такий же досвід. Тоді все вдалося, бо мала дружнє наставництво від Наталки Пахайчук та залученість у промоцію й підтримку внесками проєкту від команди Національної мережі гіперлокальних медіа. У мене вірили і допомагали ті, хто мав би бути конкурентами. Так буває! Вдячна безмежно досі, хоча пройшло вже кілька років.

Мого вперше «у» – дуже багато. Наприклад, прийти на роботу і взятися за координацію підготовки чергового West Media Forum. При тому навіть не завалити процес. Навіть більше – завядки команді ми впоралися чудово. А власне форум подарував безліч нових знайомств з людьми, підтримку яких відчуваю досі.

Моє вперше – реальна грантова діяльність: і написання проєктів, і їхня реалізація. Найважливіша для мене тут наразі – співпраця з Internews Ukraine. Мала змогу побувати у Сакартвело, привезла звідти матеріали та теплі знайомства. А симпозіум у Берліні взагалі завершився тим, що виконала, після кількох днів теоретичних занять практичне – викрила робота на росію запроданців із паспортами громадян України.

Моє вперше тут – робота із розвитку спільнот і залучення читацького фінансування. 

Моє вперше тут – збирати аудиторії та читати лекції з медіаграмотності, бути доповідачкою на важливих професійних заходах.

Моє вперше тут – мати за честь запросити до співпраці з мережею Посолку Євросоюзу в Україні Катаріну Матернову. Зробила це з чітким усвідомленням, що видання – якісний комунакаційний майданчик для спікерки такого рівня.

Моє вперше тут – вийти в прямий ефір (і як ведуча, і як гостя) та записати відеопередачу.

Мого вперше тут багато. Великого і малого. А з найбажанішого – написати тут вперше про нашу цілковиту перемогу над російськими окупантами. Бо тоді дійсно крутеньких «вперше» і в мене, і в колег буде багато».

Редакторка Район.Болград та Район.РоздільнаСофія Чебан:

«Журналістика для мене — це не просто робота, а шлях. Шлях постійних відкриттів, викликів і можливостей. Це рух уперед, у якому кожен день — непередбачуваний, а кожен матеріал — нова історія з потенціалом змінювати людей, їхнє сприйняття і світ довкола.

Мене звати Софія Чебан, і мій шлях у журналістиці почався у 2019 році. Це було свідоме рішення, продиктоване не стільки розумом, скільки серцем. Я просто не могла не спробувати. Занурюючись у репортажі, розмови, пошуки сенсів, я відчувала, як все більше закохуюся у сам процес: слухати, бачити невидиме, передавати важливе — так, щоб це зворушувало і мало вагу.

З кожним текстом я росла — не лише професійно, а й особисто. Але згодом, працюючи в масштабних незалежних медіа, я зіткнулася з іншим боком реальності: емоційне вигорання, цейтноти, постійний інформаційний тиск і відчуття, що сенс губиться серед заголовків. У якийсь момент улюблена справа почала перетворюватися на механічну рутину.

У березні 2025 року я приєдналася до команди «Району» — і відчула, ніби знову знаходжу себе. Це стало своєрідним поверненням до джерел. «Район» для мене — простір довіри, щирості й глибини. Тут я знову відчула, як важливо працювати з історіями, які справді мають значення. Тут слова мають вагу, а кожна розмова — людяність.

«Район» допоміг мені не лише відновити сили, а й переосмислити свою професію. Я згадала, чому обрала саме цей шлях і що мене в ньому тримає. Бо справжня журналістика — це про чесність, про глибину і про зв’язок із людьми.

Так, цей шлях не завжди легкий. Але він мій. І я готова йти ним далі».

Редактор сайту Район.ІсторіяТарас Бузак розповідає, що багато херсонців запитують в нього: чому мережа Районів? Волинь це ж так далеко.

Я впевнений, що завдання журналістів та медіа не тільки викривати владу на порушеннях закону, не лише на висвітленні гламурних подій та новин всеукраїнського або навіть світового масштабу.

Гасло «світові новини починаються, як місцеві» є актуальним завжди. Саме сайти національної мережі гіперокальних медіа Район.in.ua, які охоплюють області, історичні регіони та громади України є тим місцем, в якому першою завжди людина периферії, про яку майже ніколи не згадають «великі медіа».

Проста людина, її життя, радощі, труднощі, проблеми, звитяги та перемоги – все це і є сайти Районів. Про людей і для людей – це і є, на мою думку, головна місія мережі Районів.

А широка географія Районів, від Заходу до Центру і Півдня України свідчить про цікавість читачів новинами сусідів, крім цього, в такій діяльності є важлива функція об’єднання країни.  

Наша сила в різноманітті – і це доводять журналісти видання Район.in.ua», – наголошує Тарас Бузак.

Редакторка видання Район.Мукачево Ірина Грабко:

«Моє «вперше» у команді журналістів та редакторів Району – це написання великих текстів. Я завжди захоплювалася тими журналістами, які вміли багато і красиво писати. Бо до цього я була тележурналісткою і специфіка цієї роботи полягала у зовсім протилежному – стисло, але грамотно та цікаво подати півгодинні зйомки, обрати головне та зацікавити глядача. 

І тому коли я вирішила змінити місце роботи, то вірогідність того, що мені доведеться писати статті, збільшилася.  Мені цього звісно хотілося, але я трохи переживала. Та завдяки підтримці моїх колег і добрим словам, я зрозуміла, що мені це під силу! 

А ще «вперше» я працюю у такому великому колективі. Бо редакція району це близько 60 людей, які щодня трудяться і продукують новини. Вперше в моєму житті в мене стільки робочих чатів. І мова йде не тільки про ті, де ми обговорюємо робочі питання, а є й дуже душевні: Плітки на Районі чи Кухня на Районі, наприклад. Там можна поділитися наболілим чи похизуватися своїми кулінарними талантами. Таке в мене вперше і усе завдяки Районам».

***
У День журналіста запрошуємо зробити для нас особливий подарунок: приєднуйтесь до спільноти Друзі Району, щоб підтримати якісну гіперлокальну журналістику. Ваша підтримка – найкращий вияв вдячності за нашу щоденну працю.