Просто додай води: як Україні повернути природну силу боліт

Те, що вважалося прогресом пів століття тому, сьогодні називають екологічною помилкою. Масштабне осушення боліт на Поліссі перетворило природні фільтри планети на джерела пожеж та парникових газів. 

Тепер Україна береться за амбітний проєкт: сім торфовищ чекає на повернення води. А разом з нею – на появу незвичних для України ферм, де на заболочених землях пастимуться... водяні буйволи та шотландська худоба.

Влітку 2024 року Європейський Союз остаточно ухвалив директиву природного відновлення довкілля, розрахованого до 2050 року. Цей документ передбачає відновлення 90% торфово-болотних угідь, що зазнали осушувальних меліорацій. Тому перед чинними та потенційними членами ЄС постала амбітна ціль у відновленні торфовищ.

У межах Полісся України у проєкті «Сприяння сталому тваринництву та збереження екосистем на півночі України» сім торфовищ підлягають обводненню, зокрема мова йде про: 

• Копаївська осушувальна система, Волинська область;
• Верхньоприп’ятська осушувальна система, Волинська область;
• Бихівська осушувальна система, Волинська область;
• Осушувальна система «Золоолин», Рівненська область;
• Замисловицька осушувально-зрошувальна система, Житомирська область;
• Дві черги меліоративної системи Чернігівської області.

«Обводнення торфовищ – це заходи з адаптації та пом’якшення змін клімату», – експертка Програми розвитку ООН Тетяна Тевкун.

Станом на 1959 рік в Україні налічували 1 446 000 гектарів торфових боліт, із яких 800 тисяч гектарів, за офіційними даними, у наступні десятиліття піддалися осушенню, спрацюванню, вигоранню – тільки у період з 2001 по 2013 рік у країні вигоріло 52 085 гектара осушених торфовищ. 

Чому торфовища осушували

Заходи осушувальних меліорацій на Поліссі проводили із кінця XІX до кінця ХХ століття. За цей час у Волинській області побудували 191 меліоративну систему, що охопило 416 тисяч гектарів, серед них 59, 2 тисячі гектарів – це агрогенні торфовища, а 231,8 тисячі гектарів – це осушувані мінеральні ґрунти області.

Загалом на Волині осушення торфовищ відбувалося у три періоди, у складі різних держав, за різних політичних ситуацій, проте завжди головною метою було – підвищення продовольчої стабільності країни шляхом підвищення врожаю,  збільшення обсягів земель, залучених до сільського господарства.  

Згідно із оцінкою меліоративного фонду Волинської області, дев’ять меліоративних систем загальною площею 37,8 тисячі гектарів підлягають повній або частковій ренатуралізації, із них до природного стану можна повернути 5,4 тисячі гектарів земель.

Вирощування ягідників на торфовищах

До чого призвели осушення торфовищ

Осушення торфовищ, попри збільшення посівних площ, має безліч негативних наслідків. 

Водно-болотні угіддя відіграють важливу роль у збереженні вуглецю у наземних екосистемах, чим зменшують тенденції до змін клімату та негативних наслідків від них. 

Масштаби викиду парникових газів із торфових ґрунтів, на яких провели осушувальні меліорації, мають значний слід, водночас потенційне обводнення 32 417 гектарів торфовищ сприятиме уникненню викидів 15 мільйонів тонн СО2. 

Один гектар осушеного торфовища продукує більше СО2 ніж автомобіль, що проїжджає 280 мільйонів кілометрів. 

Осушене торфовище поступово втрачає свою природну родючість, пересушується та піддається різного роду ерозійним процесам. Відтак управління осушуваними торфовищами передбачає значні витрати на заходи збереження їхньої родючості – удобрення, регулювання вологи, при чому двостороннє, адже торфовища, за інтенсивного антропогенного навантаження, піддаються переосушенню, що своєю чергою сприяє розвитку вітрової ерозії, тому за нинішніх реалій аграрії все частіше використовують системи поливу на торфових полях.

Окрім цього осушені торфовища – це потенційне джерело загоряння. 

«Відновлення торфовищ необхідне для запобігання пожежам», – зазначає заступник ДСНС у Волинській області Костянтин Романчук. 

За його словами, проєкт відновлення торфово-болотних угідь має передбачати узгодження із всіма структурами, в тому числі рятувальників, щоб заболочення дало змогу дістатись до осередків вогню у випадку загоряння.  

Важливою проблемою для аграріїв, що використовують осушувані торфові болота для вирощування сільськогосподарської продукції є міжнародна політика спрямована на зменшення негативного впливу на довкілля, пріоритетом чого є мінімізація вуглецевого сліду. 

«Використання осушуваних торфовищ – це не дуже добре для сільського господарства, адже в ЄС виробники (у тому числі лісівники) матимуть проблеми з експортом та реалізацією продукції, що виготовлена з шкодою торфовищам», – розповів природоохоронець Петро Тєслов із Української природоохоронної групи. 

Що робити для відновлення торфовищ

Відновлення торфовищ, у будь-якому разі, це вправа не одного-двох років, на чому сходяться думки експертів. Процес вторинного заболочення передбачає поступове наповнення торфовищ вологою, що супроводжуватиметься постійним процесом моніторингу над змінами, що відбуваються в екосистемах. 

«Заходи з відновлення торфових боліт повинні оцінюватися з погляду впливу на довкілля», – зазначає Михайло Хорєв, експерт проєкту «Сприяння сталому тваринництву та збереження екосистем на півночі України», фахівець у сфері водних ресурсів та колишній заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України. 

Першочерговим кроком на шляху до відновлення торфово-болотних угідь є закриття меліоративних каналів та дренажних систем. Тоді слідує відновлення рівня ґрунтових вод та впровадження інших заходів, що б сприяли утриманню вологи, адже без втручання людини осушене, а, тим паче переосушене торфовище за природних умов не відновить свого повноводдя.  

«Осушене торфовище погано змочується, тому без застосування заходів сприяння обводненню, ситуація лише погіршиться, адже вода лише вимиватиме органіку з торфу», – розповів Михайло Хорєв.

Для оцінки впливу на довкілля проведених заходів із обводнення торфових угідь важливим запровадження моніторингових систем для підтримання оптимального рівня води, моніторинг за флорою та фауною, зокрема змінами та їхньою чисельністю і вплив на екосистеми.  

Болотяна рослинність

Як використовувати обводнене торфове болото

Актуальним рішенням використання вторинно заболочених торфовищ є палудикультура. 

«Палудикультура – це дружнє, екологічне використання торфовищ», – зазначає Ольга Денищик, експертка Фонду Міхаеля Зуккова .

Палудикультура – це система використання заболочених торфовищ на основах екологічної альтернативи моделям традиційного використання меліорованих торфових земель. 

«Палудикультура – це стале використання торфовищ», – наголошує Михайло Хорєв. 

Палудикультура має ряд переваг: 

• Зменшення негативного впливу на зміни клімату;
• Свідоме поводження із торфовищами;
• Підримка екосистемних послуг;
• Раціональне поєднання сільського господарства та кліматичних стартегій. 

«Палудикультура потенційно дозволяє забезпечити довготривале, стале використання торфовищ», – зазначає Михайло Хорєв. 

Прикладом палудикультури є використання заболочених торфовищ для пасовищ. 

Важливо, що тварини повинні бути адаптовані для життя в умовах підвищеної вологості, наприклад птахи чи адаптовані представники великої рогатої худоби. 

Серед птахів, що вирощують в умовах заболочених торфових угідь: качки, гуси, домашні лебеді. Птахи у таких умовах виконують екологічну роль, зокрема регулюють екосистему водойм, сприяють аерації ґрунту за допомогою пересування по воді. 

Серед худоби, що добре адаптована до вологих ґрунтів та можуть сприяти збереженню природних ландшафтів є:

• Водяний буйвіл, що чудово пристосований до заболочених угідь, використовується в Азії та Європі для випасу на торфовищах;
• Шотландська худоба – витривала порода, яка може випасатися в заболочених регіонах.

Водяний буйвіл

Ці представники худоби покращують структуру ландшафту, запобігаючи заростанню заболочених територій чагарниками, контролюють ріст рослинності та сприяють циркуляції поживних речовин у ґрунті.

Палудикультурна продукція є екологічною та цінується у країнах Європи.  

Такі ферми можна використовувати не лише в сільськогосопдарському аспекті, але й як туристичні осередки. 

***

Підтримати Еко.Район та стати частиною спільноти «Друзі Району» можна за посиланням.