Завтра проросійської церкви: що чекає на релігійні організації, пов'язані з РФ

Верховна Рада ухвалила закон, який поставить крапку в існуванні російської православної церкви та її філій в Україні. Тож у країні два тижні тема духовної боротьби стала однією з ключових в ефірах «Вечірнього району». 

За кілька днів до важливого засідання Верховної Ради гостем передачі був Роман Новосад, диякон Православної Церкви України, який прокоментував ймовірність діалогу між ПЦУ та УПЦ й зміни, за які мають проголосувати нардепи. А вже після ухвалення закону перша заступниця голови комітету гуманітарної та інформаційної політики ВР Ірина Констанкевич розповіла про те, як готувалися ці зміни і що потрібно зробити для їхнього втілення в життя.

«Сподіваюся, це стане приводом для вірних УПЦ МП переосмислити своє розуміння церкви як такої»

У серпні 2024 року предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній закликав до єдності. Він звернувся з відкритим листом до Митрополита Онуфрія та духовенства УПЦ МП. У ньому – пропозиція розпочати діалог про об'єднання православних церков.

Як наголошує Роман Новосад, таке звернення роблять уже не вперше. Із закликом об’єднатися ПЦУ виходить періодично із часу її створення. Це – чергова спроба достукатися до тих віруючих, які станом на сьогодні не зробили свій вибір, не послідували томосу про автокефалію 2019 року і не приєдналися до повноти православної церкви в Україні

«Томосом чітко визначено, що всі православні України об'єднані православною церквою України. Тобто всі, хто проживає на території України, становлять єдину Православну Церкву України. Певні особи це визнають, а певні особи – поки що, на жаль, ні. Ми віримо в те, що такий момент настане», – уточнив гість.

А от щодо реакції на звернення представників УПЦ, то, як вважає Роман Новосад, вона неоднакова. Як пояснив співрозмовник, Українська православна церква, яка перебуває в канонічній єдності з Московським патріархатом, чи, простішими словами, російська церква в Україні (тому що ми знаємо, як вони мають називатися у сучасному законодавстві), теж розділена зсередини на багато мікрогруп, ідейних центрів. Є там особи, які засуджують будь-які звернення з боку Православної Церкви України, тому що просто взагалі не визнають ПЦУ навіть як церкву, як церковну інституцію. А інші – навпаки, з розумінням ставляться, вбачають у цьому якийсь певний рух до чогось об'єктивно нового, такого, що раніше не існувало

«Ми тільки можемо сподіватися на те, що дійсно це звернення стане приводом для вірних УПЦ МП переосмислити своє розуміння церкви як такої, своє розуміння помісності церкви, і послідувати томосу про автокефалію 2019 року, тобто канонічному порядку. Адже вся церква заснована на певних правилах, які мають дотримуватися для того, щоби існувала єдина церковна злагоджена структура», – пояснив Роман Новосад.

Щодо законопроєкту про заборону в Україні церков, які мають духовний центр в державі-агресорці, правки до якого 16 серпня підтримали під час засідання комітету нардепи, диякон того ж дня уточнив, що, на його думку, він має великі шанси бути проголосованим уже найближчим часом.

Гість ефіру наголосив: треба розуміти, що у ньому не вжито прямого терміну «заборона УПЦ МП» так, як ми це звикли бачити в засобах масової інформації. Цей законопроєкт заборонятиме будь-яку релігійну організацію, керівний центр якої розміщений у державі, що вчинила агресію проти України (тобто, простішими словами, керівний центр якої – в РФ), оскільки Українська православна церква Московського патріархату з 2018-2019 років не спромоглася виконати вимог Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» у тій редакції, в якій він існує і визнаний конституційним. Інакше б зараз потреби в прийнятті такого законопроєкту не виникало.

«У законопроєкті буде прописано чіткий правовий механізм реалізації і виконання цього закону. Звісно, що це буде механізм трішки ускладнений та тривалий у часі. Бо ж на наступний день після прийняття законопроєкту ми всі прокинемося і нічого не зміниться. Це насправді має пройти певний термін, протягом якого буде надано шанс церковним структурам, які підпадають під дію цього закону, виправити порушення, і зумовлені тими чи іншими положеннями законодавства. Якщо ці порушення не будуть у встановлений строк виправлені, уже після того застосують юридичний механізм – так, як це визначено не лише українським, а й міжнародним законодавством», – пояснив Роман  Новосад.

Щодо спроби Офісу Президента отримати від Вселенського патріарха Варфоломія так званий «другий Томос» для УПЦ МП, то, як вважає диякон, це не варто йменувати так гучно, бо й, цілком ймовірно, що спроби як такої не було.

«Тому що треба розуміти, що отримання Томосу – це процедура, яка не може обмежуватися кількома місяцями. Це ж не дозвільний документ в органах влади, коли ми йдемо, подаємо заявку і от нам через 24 години – результат.

Як пояснив співрозмовник, взагалі процедура міжцерковного спілкування – дуже багатоплановий і складний процес. Якщо йдеться про історію отримання Томоса ПЦУ, то можна прослідкувати навіть не однорічний чи не п'ятирічний шлях, а те, що зо 30 років тривав процес, українська церква була визнаною і мала автокефалію. Такі ж прецеденти є і в історії інших помісних церков.  

«Читаємо у ЗМІ, що потрібно було би щось робити з положеннями Томоса 2019 року, оскільки, як я уже зазначав, у ньому чітко є: всі вірні на території України належать до православної церкви України без жодних альтернатив. Тому я думаю, що велися перемовини або ж консультації попередні про якийсь особливий статус певний. Може,  без прямого підпорядкування митрополиту Київському. Але – це моє припущення,  не підтверджене якимись офіційними документами», – наголосив Роман Новосад.

Окремо він зупинився на важливості того, що православний календар оновили відповідно до української церковної традиції. Такі зміни, за його словами, є в кожної помісної церкви.  

«Якщо зараз Україна має свою помісну Православну церкву України, то, звісно, вона вправі календар будувати під свої потреби, об'єктивні можливості і необхідність для діяльності на території України. Звісно, ще дуже важливо, що з календаря вилучили вшанування святих чи їхніх днів пам'яті, які були штучно встановлені… День освячення собору в Москві не потрібен для святкування в Україні. Варто вшановувати пам'ять освячення собору Святої Софії в Києві, бо це наше національне надбання. Нам необхідно вшановувати тих святих, які прославили себе вірою і благочестям на нашій землі, знати і про волинських святих», – впевнений диякон.

«Заборони стосуються російської, московської церкви як пропагандиста ідеології руского міра»

Заступниця голови комітету гуманітарної та інформаційної політики ВР Ірина Констанкевич, коментуючи голосування у Раді 20 серпня, наголосила, що насправді це історичний закон і він став результатом тривалої, понад дворічної роботи. Документ пройшов кілька редакцій, перш ніж набув остаточного вигляду.

«Від перших варіантів законопроєктів, а їх було п'ять, ми вийшли на фінальний, який відрізнявся і назвами, і змістом», – зазначила депутатка.

Наразі ключові поняття – це, по-перше, що законопроєкт стосується релігійних організацій, які пов'язані із Росією, країною-агресоркою, і цей зв'язок треба розривати. А, по-друге, діяльність релігійних організацій потрібно розглядати в контексті національної безпеки. 

Ірина Констанкевич уточнила, що це був законопроєкт, над яким довго працювали, йшли на певні компроміси й узгодження, бо було важливо зробити такий закон, який би в часі працював, став не декларацією змін, а дієвим.

Пригадуючи події, що супроводжували процес підготовки над законопроєктом, нардепка уточнила, що паралельно в інформпросторі з’являлося чимало міфів, які генерувалися в Росії і звідти ширилися на світ.

Причому, каже вона, були, так би мовити, дві групи вкидів. Перша, спрямована на закордон, переважно на Сполучені Штати Америки, хитала ситуацію тим, що, поширювала дезінформацію про те, що в Україні забороняють людям молитися, забороняють церкву як поняття. 

Друга група міфів вже циркулювала всередині України. Тут були інші пропагандистські наративи: мовляв, у людей відбиратимуть храми або, наприклад, ветерани повернуться і будуть заходити в церкви з агресією. Цей ворожий сценарій поширювався тривалий час. Але найгірше – така робота не припинилася по сьогодні. 

Ірина Констанкевич прогнозує, що найближчі дев'ять місяців російські пропагандисти теж не заспокояться щодо вкидів на цю тему.  Вже наступного дня після голосування, за її словами, з'явилися публікації з акцентом, що УПЦ як церкву будуть забороняти.

«Насправді церкву ніхто не буде забороняти. Ніхто не буде забороняти право людей молитися, вірити в Бога. Заборони стосуються російської, московської церкви як пропагандиста ідеології руского міра, яка пропагує колаборації та підривну діяльність,  яка загалом є ворожою для України. Оцю афілійованість відстежуватиме комісія, яка створить Державна служба етнополітики і свободи совісті», – чітко окреслила спікерка.

Щодо термінів впровадження змін, прописаних у законі, то Ірина Констанкевич наголосила, що всі кроки мають відповідати і Конституції держави, й усім міжнародним документам, щоб Україну не звинуватили в тому, що ми десь суперечимо нашим зобов'язанням. Однак вона додала: водночас цей процес передбачає паралельний рух, тож на визначення своєї приналежності не потрібно чекати дев'ять місяців для того, щоб сказати: от ми розірвали зв'язок із російською церквою. Це можна робити вже.

Нардепка уточнила, що цього закону чекали і її виборці, прихожани УПЦ. Їм, каже вона, було важливо зрозуміти, куди ми рухаємося, який вектор держави.

«І тепер держава показала, що на 339-му році своєї васальної залежності від московської церкви ми цей зв'язок розриваємо», – ствердила вона, додавши, що для всіх тих, хто чекав цього закону,  це знак, що через 30 днів після підписання закону Президентом уже можна цей процес розпочинати, не чекаючи дев'яти місяців, приписів і рішень суду.

Попереду – багато інформаційної та організаційної роботи як на центральному рівні, так і на місцевих. Однак Ірина Констанкевич висловила сподівання на свідомих людей, будуть союзниками у питанні впровадження змін та проводитимуть активну просвітницьку роботу.

Проте найперше, наголосила на завершення народна депутатка, необхідно вийти із синоду митрополиту Онуфрію та іншим єпископам, яких – понад сотня, а не друкуватися, як  у календарі 2024 року, разом із ієрархами московської церкви.

«Дуже багато питань організаційним треба вирішити. Але на третьому році повномасштабної війни вони повинні чітко зрозуміти, що уже дороги назад немає. Бо те, що УПЦ пов'язана із РПЦ, встановлено експертизою, яка є у відкритому доступі на сайті Державної служби етнополітики і свободи совісті», – наголосила заступниця голови комітету гуманітарної та інформаційної політики ВР.

Замість післямови

Як інформує сайт Верховної Ради, Президент України Володимир Зеленський 24 серпня підписав закон №8371, який забороняє діяльність в Україні Російської православної церкви і релігійних організацій, афілійованих з нею.

Напередодні, 20 серпня, за закон у другому читанні проголосували 265 народних депутатів.