Спілка православних журналістів: як релігійне видання роками поширювало російську пропаганду
У березні 2024 року у двері редакції «Спілки православних журналістів» (далі СПЖ) постукали представники українських спецслужб. Обшук Служби безпеки України у представників видання, яке позиціонує себе як релігійне, викликав обурення у наближеній до УПЦ (МП) спільноті.
Проте насправді, окрім висвітлення тем, пов'язаних із релігією редакція видання не гребувала і політикою. У статтях, опублікованих на сайті, можна знайти тези, дуже схожі на російську пропаганду.
Як повідомляють співробітники СБУ, це не просто особисті погляди видання. Редакція цілеспрямовано працювала на Федеральну службу безпеки РФ і, за словами правоохоронців, є чи не найбільшою агентурною мережею, виявленою на той момент.
«Православних журналістів» підозрюють у цілій низці правопорушень, зокрема в державній зраді. Ми дослідили, які ж тези просувало видання.
Революція Гідності – державний переворот
Від самого початку створення СПЖ постійно критикувала події на Майдані 2014 року. Це стосувалось і самих протестів, і їх результатів. Зокрема, медіа представляло Революцію Гідності як державний переворот.
«Якщо під час державного перевороту тебе вбила куля снайпера, чи вправі ти розраховувати на зарахування у небесне воїнство?» – питає редакція медіа у статті «Убиті на Євромайдані рівні ангелам: богослов'я чи єресь?»
Матеріал від 22 листопада 2021 року спрямований на заперечення слів глави УГКЦ Святослава Шевчука про Небесну Сотню. У цьому ж матеріалі вони ставлять під сумнів навіть будь-яку моральність загиблих на Майдані.
Також не вірила редакція й у самоорганізацію протестів. У численних матеріалах на цю тему вину за організацію революції покладали на Українську греко-католицьку церкву та Державний департамент США.
У редакційній статті від 17 березня 2017 року «Як Святослав Шевчук за «Революцію гідності» виправдовувався» СПЖ зокрема пишуть, що «фактів причетності уніатів до безпосередньої організації майдану (а отже і відповідальності за те, що там відбувалося) існує величезна кількість». Далі по тексту зазначають: «насправді Шевчук банально є пішаком у грі Ватикану, який, своєю чергою, уже багато десятиліть є союзником США».
Спростування
Насправді Революція Гідності не є державним переворотом. Затвердження уряду Яценюка і голосування за відставку Януковича підтримала більшість у законно обраній Верховній Раді. Виконання главою парламенту повноважень президента передбачене Конституцією України. Також через декілька місяців нова влада провела парламентські та президентські вибори, які були визнані всім світом.
Зовнішнє управління
«Улаштували переворот» американці в Україні не даремно. Це, на думку редакції, привело Україну в повну залежність від Заходу. Так, у статті «Про духовні причини революцій» редакція СПЖ стверджує, що українці стали «пішаками у чужій геополітичній грі» і повністю залежать від США та кредитів МВФ.
Також, Держдеп, переконана редакція, стоїть і за створенням ПЦУ.
«Але хіба Держдепу США потрібно, щоб ПЦУ вела українських громадян в Царство Небесне? Зовсім ні. Їм потрібно створити якомога більш глибоку прірву між російським і українським народами», – стверджують в СПЖ.
Спростування
Теза про «зовнішнє управління» широко поширена у російській пропаганді. Її продовжує використовувати влада РФ. В Україні ж вона стала відома завдяки телеканалам, пов'язаних із кумом президента Росії Віктором Медведчуком. Жодних підтверджень політичної залежності України від Заходу вони не наводили.
Нацизм в Україні
Ще однією темою, популярною в публікаціях СПЖ, були теми націоналізму та нацизму. У різних матеріалах запрошені експерти та сама редакція стверджують, що ці ідеології досить популярні в Україні.
Ось деякі цитати.
«Головні вороги України – невігластво, обрядовість і нацизм», – подає СПЖ коментар російського богослова Сергія Комарова у статті «Публіцист: Для активістів ПЦУ християнські норми нічого не варті» від 21 травня 2019 року.
«Націоналістичні і русофобські спрямування, поставлені УАПЦ, УГКЦ та КП на чільне місце, у повному протиріччі з Божими заповідями, розцвіли пишним цвітом в незалежній Україні саме завдяки тому, що українські пособники Гітлера уникли тоді покарання. Ïx оминули люстрації та денацифікація. Хоча, можливо, в іншому випадку вони могли 6 покаятися, як згаданий Ріббентроп», – пишуть представники медіа у статті під промовистим заголовком «Незакінчена денацифікація. До 70-річчя Нюрнберзького процесу».
У матеріалі журналісти стараються переконати читачів, що те, що Нюрнберзький процес не покарав ОУН-УПА як посібників нацистів призвело до популяризації їхньої ідеології в Україні після 2014 року.
«В останні роки членів СС «Галичина» сучасна українська влада очевидно героїзує, представляючи їх борцями за свободу України. Їм відкривають меморіальні дошки і пам'ятники, проводять виставки», – йдеться у статті «Перемога над нацизмом чи примирення з ним: чому лиш УПЦ відзначає 9 травня?» вже від 12 травня 2020 року.
Тут же автор переконує, що більшість жителів Заходу України – нащадки нацистських колаборантів. Саме тому вони начебто й ненавидять «День Победы». Це начебто стосується й Української греко-католицької церкви та Православної церкви України. Їх СПЖ звинувачують у виправдовуванні нацизму. А вірян цих деномінацій як «нащадків переможених» закликають до покаяння «за своїх дідів».
І статті із подібними тезами СПЖ випускала щорічно, а то й декілька разів на рік. Наприклад, уже 13 травня 2021 року, тобто через рік, вийшла стаття «Сльози радості й ненависть в очах: як в Україні ставляться до Дня Перемоги?» У ній були озвучені ті ж самі тези та висновки.
Спростування
Ідея про поширення в Україні ідей нацизму, фашизму або радикального націоналізму – ще одна теза російської пропаганди. Згодом лідер РФ Путін навіть використав її для виправдання повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Її неодноразово спростовували експерти різного рівня.
Зокрема, історик Тімоті Снайдер назвав її спробою виправдання росіянами власного геноциду проти українців. 28 лютого 2022 група зі 150 істориків у журналі Jewish Journal також спростувала тези про популярність нацизму в Україні.
Одним з аргументів різних експертів є і результати виборів. Націоналістичний блок у 2019 році отримав лише 2% голосів і не пройшов у Верховну Раду. Неофашистські чи неонацистські партії навіть не брали участі у виборах.
СПЖ каже, що війна на Сході України – не вторгнення
Наслідком подій 2014 року стало фактично вторгнення російських військ в Україну, окупація Криму та війна на Донбасі.
Що ж про ці події писала редакція СПЖ? Найповніше їхню позицію розкриває цитата:
«Тобто елементарні факти вказують, що на Донбасі відбувається справжнє громадянське протистояння. І це дані не якоїсь там ворожої пропаганди. Це цифри, озвучені самими високопоставленими представниками українських силових відомств. Якщо спроєктувати цю тезу на слова «майданних» релігійних конфесій про захист «духовної незалежності», то виходить абсурд — від кого вони її захищають? Від українців Донбасу?» – риторично питають вони в читачів у статті «Євромайдан: невже для християн це «перемога добра над злом»?» від 1 грудня 2020 року.
Подібне твердження можна зустріти й у статті «Про духовні причини революцій». У ній, порівнюючи російську революцію 1917 року з українською революцією 2014 року, автори стверджують, що обидві країни начебто одержали громадянські війни в результаті зміни влади.
У багатьох статтях із критикою Євромайдану зустрічається теза про «втрату» Криму Україною чи твердження, що «Крим пішов» без згадок про причетність до цього російської армії.
Спростування
Насправді бойові дії у Донецькій та Луганській областях ніколи не були громадянською війною. За даними українського уряду та різноманітних міжнародних організацій, зокрема ОБСЄ, на цих територіях постійно були присутні регулярні російські війська вже із 2014 року. Багато лідерів сепаратистського руху були громадянами й вихідцями з РФ. Крім того, місцеві формування регулярно отримували російську зброю. Це підтверджує в тому числі рішення нідерландського суду щодо збитого 17 липня 2014 року пасажирського літака Malaysia Airlines, коли загинули всі пасажири та екіпаж, загалом 298 осіб.
І це далеко не вся пропаганда нібито релігійного сайту. Уже 2022 року видання поширювало думки патріарха Кирила чи путінського речника Пєскова. Про ці й інші наративи йдеться зокрема у розслідуванні журналістів «Бігус Інфо». Там же можна знайти інформацію і про співробітників видання. Чимало з них були росіянами і продовжували під різними псевдонімами просувати свої політичні погляди аж до 2023 року.
Звичайно, після початку повномасштабного вторгнення СПЖ обмежили поширення російської пропаганди, а після обшуків з боку СБУ, у 2024 році, узагалі припинили. Утім, редакція ніколи не відмежовувалася від своїх попередніх заяв. Вони ніколи не вибачалися і не спростовували поширеної інформації. Насичені російською пропагандою статті досі доступні на сайті видання.