Куди поїхати на Полтавщині: садиба Закревських, де жила кохана Шевченка. ВЙО, НА ПРОГУЛЯНКУ

17:00 17.09.2020
922

У селі Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області можна побачити садибу Закревських – пам’ятку історії, архітектури та садово-паркової культури кінця XVIII – початку XIX століть.

Це – двоповерховий мурований палац у стилі необароко, зведений 1838 року, в якому мешкали поміщики. Будівлю, яка нині має статус національної пам’ятки, проєктував відомий на той час архітектор Євген Червінський.

Про цей маршрут та інші туристичні цікавинки Полтавщини розповідає видання Kolo.news у рамках проєкту ВЙО, НА ПРОГУЛЯНКУ.

Мережа Район.in.ua зголосилася стати інформаційним партнером полтавських колег. Завдяки такій міжредакційній співпраці аудиторія «Районів» дізнається про історичну спадщину Полтавської області, а читачі Kolo.news отримають інформацію про Волинь, яку варто побачити, і це будуть матеріали із серії Волинська Експедиція.

Від траси Київ – Харків до Березової Рудки їхати 12 кілометрів. Треба зауважити, що власною автівкою туристам дістатися туди не буде проблемою, адже дорога більш-менш нормальна. Окрім того, до населеного пункту курсують автобуси з Пирятина.

Село заснував гетьман Іван Скоропадський 1717 року. Пізніше Березову Рудку в нащадків гетьмана викупили Закревські й зробили його своїм родинним маєтком.

«Династія Закревських жила в Рудці понад 160 років. П’ять поколінь у різний час мешкали в маєтку. Парадний двір складається з трьох будівель: помешкання для прийому гостей, їдальня-пекарня-кондитерська, пізніше прибудували оранжерею й палац. Раніше в маєтку були чотири альтанки (у китайському, японському стилі, чайний павільйон), але до сьогодні збереглася лише одна, цегляна, вбудована в огорожу. Із цього місця відкривався чудовий краєвид на річку Рудку», – розповідає директорка Березоворудського історико-краєзнавчого музею Валентина Гончар.




Складнощі зі збереженням пам’ятки

З 1929 року в приміщенні палацу функціонує сільськогосподарський технікум, тож будівля перебуває на балансі міністерства освіти й науки та міністерства аграрної політики.

Проблема полягає в тому, що палац – пам’ятка архітектури національного значення, а робити реставрацію технікуму не під силу. Міністерство культури жодним чином не долучається до відновлення та збереження історичної спадщини. Валентина Гончар в музеї – і директорка, і екскурсоводка, і прибиральниця. Каже, що за останні роки жодної реставрації не було, лише планові ремонти виконували.

Нащадки відомої династії періодично приїжджають до маєтку, керівництво музею не втрачає з ними зв’язку.

«Одна з Закревських, яка проживає в Люксембурзі, 2009 року виділила гроші на ремонт даху палацу. Завдяки цьому будинок не завалився. Але цих грошей не вистачило. Я їздила до голови Полтавської ОДА (тоді ще – Валерія Асадчева), і нам дали ще 300 тисяч гривень. На ці кошти перекрили дах, зробили відмостку навколо будівлі, нове водовідведення, і це певною мірою врятувало будинок», – розповідає Валентина Гончар.

Директорка Березоворудського історико-краєзнавчого музею каже, що неодноразово зверталася до влади, писала звернення. Районна адміністрація також долучалася й просила фінансової підтримки згори, але поки що марно.




Сподівання в Березовій Рудці покладають на чинну владу.

«Нещодавно до нас приїздили голова Полтавської ОДА Олег Синєгубов і його заступниця Катерина Рижеченко, які порушили питання внесення палацу до програми «Велике будівництво» 2021 року», – пояснює Валентина Гончар.

Неподалік від палацу розташована піраміда-усипальниця

«Своїх родичів Закревські ховали під стіною Свято-Троїцької церкви, яка, на жаль, не збереглася. А Гнат Платонович Закревський, представник останнього покоління, побачив, що ці поховання почали руйнуватися. Йому хотілося увіковічнити свій знаменитий рід, адже з нього вийшло багато видатних людей. Тож Гнат Платонович вирішив накрити сімейний родинний склеп пірамідою-каплицею», – зауважує Валентина Гончар.

Піраміда-усипальниця складається з трьох поверхів. Два підземні – давні поховання, які збереглися частково. На другому поверсі – тіла самого Гната Платоновича Закревського, який помер під час подорожі в Єгипті, і його сина, який помер через шість років після батька. Два підземні поверхи закрили ажурною решіткою. Через неї проглядалися цинкові домовини, які й привабили грабіжників.

«Старожили розповідають, що коли червоноармійці прибули проводити продрозверстку в село, вони зайшли в незвичайну споруду, витягли поховання назовні, усе розібрали, кістки викинули в канаву, якою було обнесене кладовище. Цинкові домовини залишили, нічого крім срібних ручок, не знайшовши. Полізли вниз, зруйнували решту поховань. А селянам було боляче на це все дивитися, і вони тихо вночі викопали на околиці кладовища яму і знесли рештки родини Закревських туди», – ділиться Валентина Гончар.





Довго ця могила стояла без будь-яких ознак, пізніше на ній поставили примітивний хрест. А згодом, уже в часи незалежної України, сюди почали їздити нащадки Закревських. Тоді на могилі поставили хрест та надгробок, зробили біля неї огорожу.

Зараз піраміда перебуває в жалюгідному стані й потребує негайного відновлення. Свого часу розграбоване поховання всередині прикрите лише дерев’яним помостом.

За словами директорки музею, піраміду-усипальницю також внесли до проєкту «Велике будівництво» 2021 року.

Березова Рудка й Тарас Шевченко

Тарас Шевченко досить часто бував у березоворудському маєтку.

Уперше він приїхав сюди в липні 1843 року на один день, потім – у грудні 1843-го. Тоді Кобзар намалював два портрети господарів будинку Платона Олексійовича та його чарівної дружини Ганни Іванівни Закревської, яка була його великим коханням.

Як зазначає директорка музею, тут письменник був щасливий.

«Уже викуплений з неволі 1938 року до 1847-го, коли пішов на заслання. Значна частина цих років припадає саме на перебування в Березовій Рудці. Тут письменник мав багато друзів, тож часто їздив сюди. Шевченко любив зустрічатися з селянами, спілкувався з їхніми дітьми. Коли зустрічав малечу, завжди давав копієчку», – каже Валентина Гончар.




Саме з Березовою Рудкою пов’язане глибоке та сумне кохання письменника, адже його обраниця Ганна була заміжня. За Платона Закревського її 17-річною дівчиною видали силоміць батьки.

Ганні Закревській поет, уже перебуваючи на засланні, присвятив низку своїх віршів.

«Уперше вони зустрілися 12 липня 1843 року на балу в поміщиці Вільховської, у селі Мосівка Черкаської області. Шевченко закохався в Ганну з першого погляду. Вірш «Г.З» – спогад про їхню першу зустріч. «Якби зустрілися ми знову» – ще одна інтимна поезія, яку відомий уродженець Полтавщини Микола Лисенко поклав на музику. Уже коли письменник відбув заслання і приїхав до Пирятина з надією побачити Ганну, то дізнався, що її вже немає живої. Саме тоді він пише плач за долею Ганни «Ой, маю я, маю оченята», – розповідає Валентина Гончар.

На території палацово-паркового комплексу розташований пам’ятник Тарасові Шевченку.

Пройтися місцями, де творив митець, споглядати краєвиди, якими він надихався, – усе це варте того, аби вирушити в мандри до Березової Рудки.



Варто зазначити, що неподалік розташоване і село Крячківка, де щороку проводять кобзарський фестиваль.

У центрі села, неподалік піраміди працюють три магазини та кафе. Там можна придбати собі харчі. Керівниця музею зазначає, що раніше в Березовій Рудці функціонувала «зелена» садиба, але господарі вирішили закрити її. Тож зараз зупинитися у селі з ночівлею практично ніде.

Екскурсія маєтком Закревських для дорослих коштує 20 грн, для дітей – 10 грн. Попередньо краще домовлятися з директоркою музею. Телефонуйте за номером: (096) 495-39-62.

Графік роботи: щодня з 10:00 до 17:00, понеділок та неділя – вихідні.


Читайте також: Куди поїхати на Волині: Затурці – Новий Загорів – Кисилин. #ЕКСПЕДИЦІЯ

Наталка СІРОБАБ

Коментарі
25 жовтня
Сьогодні