Скандалити і йти до медіаюристів: українські журналісти виборюють свої права під час війни

В українських журналістів під час війни з’явилися нові виклики. Це – проблеми з доступом на фронт або вибірковість з наданням акредитації. Проте, механізми розв'язання проблем  вирішення все ж існують. Хоча інколи, аби відстояти свої права потрібно пройти нелегкий шлях.

У матеріалі ми розповідаємо про те, які труднощі виникають у роботі журналістів зараз, та як їм вдається з ними боротися.

Аби розібратися, поспілкувалися з експертами Інституту масової інформації (ІМІ) та Інституту розвитку регіональної преси про те, з якими обмеженнями прав журналістів вони мали справу під час роботи, які методи використовували, аби розв'язати цю проблему.

Відписки влади і відмова журналістам у наданні доступу

Після того, як росія розпочала війну в Україні  журналістам було обмежено доступи до реєстрів та органів державної влади та місцевого самоврядування.

Насправді такі дії були виправдані на початку війни, але згодом використовувалися органами державної влади, як спосіб обмежити доступ до важливих частин життя суспільства. Така практика призводила до відсутності контролю з боку громадськості за витрачанням бюджетних коштів та гуманітарної допомоги.

Державна судова адміністрація України з 20 червня 2022 року відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу "Стан розгляду справ". Проте до цього часу велика кількість реєстрів та інформації з реєстрів залишається закритою (реєстр НАЗК, реєстр нерухомого майна та інші).

В Інституті розвитку регіональної преси (ІРРП) кажуть, що до них звертається багато журналістів у зв'язку з відмовою у наданні запитуваної інформації з посиланням на воєнний стан.

«Наразі обмеження у роботі журналістів полягає у відмові у наданні публічної інформації. Як правило журналісти отримують відписки, з посилання на введення воєнного стану та указом Президента, але такі обмеження до закону про доступ до публічної інформації не вносилися. Стаття 22 Закону «Про доступ до публічної інформації» передбачає можливість надання відстрочки у відповіді на запит, у випадку виникнення обставин непереборної сили. А воєнні дії віднесені до таких обставин. Але тут важливо розуміти, що така відстрочка не розповсюджується на території на яких не ведуться активні бойові дії», – пояснює  Максименюк Оксана керівниця юридичного напряму ГО «Інститут розвитку регіональної преси», медіа-юристка, адвокатка. 

Також вона звертає увагу на те, що у наразі у журналістів виникає чимало проблем зі зйомками в місцях «прильотів» та в жовтій зоні, де обов'язковим є супровід прес-офіцерів ЗСУ.

«Щодо акредитації, то ні раніше, ні зараз з такими проблемами до нас не зверталися. Навпаки, журналісти кажуть, що все відбувається досить швидко», – каже експертка.

Допомагає скандал і винесення проблеми у публічну площину

Чимало проблем у медійників виникає і з доступом до сесій міських рад, відмовою у наданні відповіді на запити, щодо доступу до публічної інформації, перешкоджання у діяльності.

Інститут масової інформації (ІМІ) має мережу представників у понад 20 регіонах України, які постійно відслідковують ситуацію з порушенням прав журналістів.  Вони кажуть, що мають чимало прикладів обмеження прав медійників.

«Свіжий приклад перешкоджання діяльності ми зафіксували на минулому тижні, у Одесі. Журналістів інтернет-видання «Думська» не допускали на сесю до обласної ради. Такі дії місцева влада пояснювала тим, що начебто не знають, що таке медіа існує. Хоча ми всі знаємо, що зараз згідно з новим законом про онлайн-медіа можуть реєструватися у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення», – розповідає Катерина Дячук начальниця відділу моніторингу свободи слова ІМІ.

Також у організації від початку 2023 року зафіксували вісім обмежень щодо доступу до публічної інформації.

«Волинська ОДА відмовлялася надавати інформацію щодо надання дозволу на виїзд громадянам за кордон для видання «Сила правди». На Миколаївщині посадовці, посилаючись на воєнний стан, відмовилися відповідати на запит журналістів відносно зарплат. Хоча це не є непереборною силою, яка заважає дати відповідь на запит»,  – пригадує експертка.

За її Катерини Дячук, фідбек іноді трапляється – журналісти разом з юристами оскаржують рішення влади, звертаються до суду надати інформацію.

«У Миколаєві журналісти оскаржили рішення місцевої влади і суд прийняв рішення, що все ж владці повинні відповісти на їхній запит», – каже Катерина Дячук.

У процесі відстоювання своїх прав були випадки, коли журналісти зверталися до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини. Він може надати попередження місцевій владі, щодо відновлення доступу до інформації та забезпечення прав журналістів на свою діяльність.  Якщо ж після цього реакції немає, тоді журналісти йдуть до суду і таким чином можуть «вибивати» таким важким шляхом відповідь.

Катерина Дячук пригадує найяскравіший приклад з обмеженням акредитації журналістів у Херсоні, коли після деокупації туди поїхало багато ЗМІ.

«У багатьох, як українських, так і іноземних медіа, не було акредитації. Саме через публічний скандал, через заяви, вдалося їх повернути. Світ мав знати, що Росія зробила на окупованій на той час території, потрібно було розповісти про злочини.  ІМІ спільно з «Медіарухом» розцінювали цей випадок як цензуру з боку влади. Тоді ми побачили певну вибірковість доступу, коли у Херсон поїхав Президент Зеленський. Вони обрали певний пул журналістів, а переважну більшість не допустили», – згадує експертка.

За її словами, виникали питання і по допуску журналістів до фронту, адже там теж існувала певна вибірковість.

«Певні іноземні медіа, чи «єдинщики» (Всеукраїнський марафон «Єдині новини» - ред.) мали доступ до фронту, а от звичайним журналістам-фрілансерам, наприклад, чи фотографам, які висвітлювали ситуацію на Донбасі ще починаючи з 2014 року, важко було отримати акредитацію. Було навіть публічне відео воєнкорів у Фейсбуці, у якому вони заявили про так званий «білий список», коли одних допускають на фронт, а інших ні. ІМІ про це все заявляв у своїх заявах разом з «Медіарухом»,  – каже Катерина Дячук.

Для того, аби допомагати журналістам у випадку порушення їхніх прав у ІМІ створені робочі групи, які складаються з військових, правоохоронців, юристів.

«Ми намагаємось якось комунікувати. Усе має сенс коли виникає якийсь скандал, який виливається у публічну площину. Маємо приклад ситуації  з журналістом-фрілансером канадського медіа Антоном Скибою. Після наказу Головнокомандуючого, у якому створили зонування ліній фронту  – червона, жовта, зелена журналістам видавали акредитації на пів року. У нього виникли проблеми з її продовженням. Лише коли ця тема перейшла у публічну площину, то він зміг отримати доступ.

***

Ця публікація була підготовлена ​​в рамках проекту IWPR «Голоси України: Захист передової», що фінансується ЮНЕСКО. Автори несуть відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цьому матеріалі, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та не накладають на Організацію жодних зобов'язань.

This publication was prepared under IWPR's Ukraine Voices: Protecting the Frontline project funded by UNESCO. The authors are responsible for the choice and the presentation of the facts contained in this discussion and for the opinions expressed therein, which are not necessarily those of UNESCO and do not commit the Organization.