Відповідальність має обличчя: інтерв’ю з новим начальником Держекоінспекції на Волині
-
-
>
-
>
-
>
6216
У просторому робочому кабінеті новопризначеного начальника Державної екологічної інспекції на Волині все – на своєму місці. Акуратно розставлені папери, антисептик поруч із дверима, печиво на столику для гостей – і те лежить, як на картинці.
Олександр Кралюк любить порядок у всьому. Каже, звик до самодисципліни ще з часів служби моряком у Криму. Дисципліни та організованості чекає він і від підлеглих.
На стіні висить прапор батальйону «Айдар», у складі якого наш співрозмовник пішов добровольцем на війну. Каже, ця річ для нього дуже цінна, адже там підписалися побратими, яких нині нема серед живих. Обабіч прапора – картини епохи соцреалізму. Вони, пояснює Олександр Кралюк, дуже концептуальні: це сюжети про труд простих робітників і освоєння космосу. В них стільки справжнього життя, скаже потім чоловік, скільки немає у сучасному мистецтві.
Про труд ми будемо говорити багато, адже бажання працювати, робити позитивні зміни і прогрес відчувається в кожному слові чиновника.
Олександр Кралюк має багатий досвід – життєвий та професійний. Він був підприємцем, політиком, чиновником, працював на Чорнобильській АЕС, воював на сході України. І зрештою опинився у цьому кабінеті: завеликому для нього, підкреслено скромно зауважить начальник.
Про плани у держекоінспекції, проблеми зі сміттям, спалюванням сухої трави і відсутністю екологічної свідомості, а також про організацію роботи і відповідальності ми поговорили за чашкою кави, тримаючи необхідну дистанцію під час інтерв’ю для «Район.in.ua».
Читайте також: Чистота й порядок: як Любешівська ОТГ приборкає сміття
– Ваша біографія доволі різнобічна. Підприємець, державний управлінець, працівник Чорнобильської АЕС, учасник АТО… Яким чином ви потрапили в державну екологічну інспекцію?
– Я коли проходив конкурс на цю посаду, голова комісії запитав мене: «Слухай, хлопче, ти скільки зараз заробляєш? Тут зарплата рази в три менша». Мовляв, який мені резон?
Ви знаєте, у 2014 році у моїх щорічних податкових звітах було у середньому від мільйона до півтора мільйона гривень. А влітку того року я пішов добровольцем, і першу зарплату там отримав у 2015-му. Є речі, які не вимірюється грошима. Оця частка, яка замінює фінансову складову, називається пасіонарність – готовність щось зробити.
– Про цю готовність і буде моє запитання. Яка ваша мотивація зміни сфери діяльності?
– Я для себе це сприймаю «вчинком», і зараз поясню, чому.
Питання особистого здоров’я залежить не тільки від нас самих. Є речі, які лежать поза нашими можливостями, але і на них хтось впливає.
Все, що пов’язане з екологією, для мене – не нове. Я працював у цеху теплової автоматики Чорнобильської АЕС, і займався питаннями радіаційного контролю і безпеки в тому числі. Потім ми вивчали проблему мігруючих радіонуклідів, які безпосередньо впливають на рівень ракових захворювань. У 2017-му від раку помер мій батько, і тому питання екології для мене стало «номером один».
В голландському інвестиційному фонді я працював також тому, що він в основному був заточений на реалізацію програм в альтернативній енергетиці та у сфері екологічної безпеки.
Це відбулося випадково. Я побачив, що оголошено конкурс на посаду головного еколога Волинської області. Порадився зі своїм керівником на попередній роботі, і зі спокійною душею відкрив ноутбук і заповнив анкету.
В мене не стояло питання зайти на посаду, щось під себе перебудувати, перезапустити потоки і таке інше. Не маю фінансових інтересів. Але з кожним днем роботи тут переконуюся, що потрапив «в десятку». Отримую кайф від кожного дня своєї роботи. Тут працюють класні професіонали. До сьогодні інспекції не вистачало комунікацій, відкритості в роботі і майданчиків, що дають людям зрозуміти, чим конкретно ми займаємося.
– А як у вас із комунікаціями сьогодні?
– Є відділ роботи зі ЗМІ, але комунікації нема. Є лише деякі речі, що висвітлюються на сайті. Ми провели з відділом нараду, напрацювали цікаві ідеї, одна з яких – започаткувати громадські платформи, на які ми будемо подавати об’єктивну інформацію стосовно екологічної ситуації в регіоні.
– Які проблеми в екологічній сфері на Волині є найактуальнішими для інспекції зараз?
– Деякі речі були резонансними, і люди чекають на них відповідей. Це і проблема обміління Світязя, питання подальшого існування сміттєзвалища у Брищі, питання хаотичної вирубки лісів. Ми знаємо, що це все має досить серйозний корупційний шлейф. На рівень нижче у нас підпали, але вони сьогодні теж мають тотальний характер. Їдеш буває, і здається, що у нас всюди війна – бо скрізь пожежі…
Читайте також: Як ми спалили Луцьк: хвороби, збитки і зайченята
– Тобто, екоінспекція знає про ці проблеми. Яким чином збираєтеся їх вирішувати? Маєте якісь напрацьовані проекти?
– Маємо виконувати те, що на нас покладає закон. Інше питання – у ефективності нашої роботи. Давайте, поговоримо у цифрах. Я знав, що це питання буде підніматися, і попросив звіт за минулий рік. У 2019му у нас було складено 189 протоколів про підпали, за які стягнули суму 35 тисяч гривень.
– Це за всі протоколи разом?
– Так.
– Виходить, покарання за підпал не настільки тяжке, щоб люди боялися відповідальності за це.
– Так. І до цього питання ми повернемося, бо воно серйозне. Ми можемо накласти на фізичну особу стягнення у розмірі від 170 до 340 гривень, в залежності від обтяжуючих факторів, а на юридичну особу чи посадовця – 850 гривень. Але є й інше. Якщо ми говоримо, що за весь рік склали всього 189 протоколів, то будь-який читач чи слухач нам відповість, що може зібрати ту саму кількість за 2-3 дні. Кількість протоколів не адекватна тій проблемі, яка є. І проблема не вирішиться, поки люди не змінять свого підходу.
Читайте також: Боротьба, яка увінчалась успіхом: як у Луцьку активісти вплинули на вирішення проблеми смороду
Люди повинні розуміти, що внаслідок цих підпалів гинуть не тільки тварини і родючий шар ґрунту. Це потенційна загроза захворіти раком. Коли ми говоримо про коронавірус, в людей уже закладено страх через реальну загрозу. І основну роботу тут зробили ЗМІ.
– Тобто, основний рушій заборони підпалів має бути зосереджений в страху?
– Має бути особисте розуміння того, що несе дія «взяв запальничку і підпалив». Кожна людина повинна розуміти ланцюг наслідків. Це не просто взяли і зайця спалили, розумієте? Той, хто підпалює, повинен чітко розуміти, що якщо помер сусід від раку, не треба йти на похорон і плакати. Ти брав у цьому участь.
Коли інспекція приїжджає і бере участь у гасінні, люди з будинків поруч навіть не виходять. Хоча, по суті, ми їм життя рятуємо.
– Розкажіть мені трохи про те, з кого складається держекоінспекція на Волині. Скільки у вас працівників, і чим вони займаються?
– На сьогодні в штаті на всю область 79 людей. Це вкрай не достатньо для того, щоб ми могли проводити рейдові перевірки. Зараз у нас починається боротьба з браконьєрами по нересту, почався «сезон тиші» у лісі, треба контролювати підпали, продовжувати роботу з перевірок бізнесів. Це з нас ніхто не знімав.
Але як тільки я прийшов, ми почали з такого «краш-тесту»: на вимоги постанов відправив більшість людей або у вимушені відпустки, або у віддалену роботу через загрозу коронавірусу. Тому зараз працює близько двох десятків людей у всі області.
Ми маємо відділи, які конкретно відповідають за свої напрями роботи: це земельні ресурси, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, водні ресурси, атмосфера, заповідний фонд (ліси і рослинний світ), контроль за тваринним світом і біоресурсами, надра, ринковий нагляд, лабораторний контроль.
– Хоча б по одній людині на напрямку зараз залишилося?
– Обов’язково. Ми залишили або керівника, або заступника. Всіх інспекторів повідправляли додому, розуміючи те, що нам треба втримати хоча би два тижні паузи, щоб побачити, як ми пройшли цей поріг інкубації вірусу. Ми ведемо контроль: незалежно від того, чи людина у відпустці, чи на робочому місці, маємо обов’язковий запис у журналі про температуру і загальний стан.
– Все ж, чи вистачає штату навіть у повному складі для того, аби моніторити екологічну ситуацію в області?
– Є профільні контролюючі органи, з нами споріднені. Якісна співпраця з ними робить цей штат достатнім для того, щоб ми ефективно виконували свої обов’язки. Але є такі стихійні речі, як ці підпали. І тут всіх органів, разом взятих, не вистачить. Якщо не проводити роз’яснення, і не доносити інформацію.
Якщо ми будемо говорити просто про примус, це не вирішить ситуацію. Багато залежить від освіченості та поінформованості людей про наслідки того, що вони роблять.
– Не слід забувати про таку не зовсім добру рису людей: ми не звикли брати на себе відповідальність за наслідки у довгій перспективі. Тобто рак через 10-20 років не лякає людину настільки, як штраф у 10-20 тисяч сьогодні.
– Для таких – штраф. І ми з керівництвом Державної екологічної інспекції України про це розмовляли. Вже підготовлено проект закону, і він буде прийнятий. Я більш, ніж впевнений, що з наступного року ми будемо мати зовсім інші стимули до примусу.
– Говорячи про підпали, які ще превентивні заходи, крім співпраці з медіа, ви можете вживати зараз?
– Ми виходимо з ініціативами до громадськості, організовуємо рейдові перевірки з працівниками МНС і правоохоронцями, реагуємо на приписи, які ледь не щодня йдуть від правоохоронців. Вони фіксують факти, ми встановлюємо збитки, і вже накладаємо на громадян, які це допустили. Інструментів не так вже й багато. Я думаю, що формування у людей свідомості – все ж пріоритетне питання. Особливо зараз, коли лютує коронавірус. Бо, в принципі, симптоматика впливу однакова: що те позбавляє доступу кисню до легень, що це. Тільки спалювання трави в майбутньому ще викликає рак. Воно може «стрельнути» за місяцьдва, а може за роки. Але від цього рівняння не змінюється: підпалив – спровокував рак.
– Ще одна актуальна проблема Волині, а зокрема Луцька – сміття. Поводження з твердими побутовими відходами – тема, що тягнеться давно. І вже багато років триває епопея зі сміттєспалювальними/переробними заводами. Але чиновники говорять, а звалище у Брищі росте. Яка позиція держекоінспекції з цього питання?
– В будь-якому разі ми повинні розуміти, що звалище – це те, що ми в себе генеруємо вдома. У своїх пакетиках. Можете на сміттєвому відрі так і написати – «Брище». Якщо ви хочете, щоб все було інакше, варто починати з двох-трьох пакетів – сортувати сміття.
Луцька міська рада відповідає за все, що там відбувається. Саме тому Луцьк повинен організувати роботу своїх комунальних підприємств таким чином, щоб звалище відповідало ДБН та порядку експлуатації, затвердженому Кабінетом міністрів.
Для цього потрібно будувати другу і третю черги звалища. Негайно потрібно зупинити першу чергу, бо вона переповнена більше, ніж у два рази. Росте висота звалища, і нам загрожує те саме, що було у Львові.
– Мені цікаво інше: у час, коли у світі є інші практики поводження з відходами, як ви ставитеся до такого явища, як сміттєзвалище? Чи це не пережиток? Бо і друга, і третя черги теж колись переповняться. Що потрібно зробити Волині, аби уникнути в майбутньому цих сміттєвих криз?
– Цікаво, що у місті ВолодимирВолинський також діє звалище, але я ніколи не чув про проблему Володимир-Волинського сміттєзвалища, бо воно правильно організоване і правильно експлуатується. Це дві ключові речі, до яких ми повинні завжди апелювати. Якщо порушення виявляється в одному або в іншому, - відповідальність має обличчя. Людей, які за це відповідають, потрібно притягувати до відповідальності.
Зараз у Луцьку ми можемо оперативно взяти питання звалища під контроль на два роки, рекультивувавши старе. За цей час можна підготувати нову чергу, і після цього ще залишається місце для третьої. З огляду на те, як швидко вони заповнюються, це звалище в такому режимі, як зараз, може пропрацювати 6-8 років. Далі шукатимуть інше місце. Але якщо ми не змінимо підхід до сміття, то перспектива у нього така сама.
Тому тут ми підходимо до питання, що є в світі. Є біохімічні, термічні технології переробки. Це питання інвестицій. Я ним особисто займався у минулому.
Все ніби можна реалізувати, але є одна проблема: такі технології прямо впливають на тариф. Якщо ми поставимо тут сміттєспалювальний завод, треба розуміти, що він коштує приблизно 60 мільйонів євро. Дороговартісні фільтри на цей завод також треба ставити, і щоразу змінювати. Звісно, можна зробити електрогенерацію, яка даватиме щось і до бюджету. Але всі ці заходи так вплинуть на тариф, що у нас громада нині такий тариф не потягне. Тому інвестори сюди не заходять. Не через корупцію, а через те, що не складається бізнес-модель. А це серйозна проблема.
Є перехідні інструменти, які почали частково реалізовуватися через лінію сортування сміття. Але з початком коронавірусу вона зупинилася. Через те, що у нас не вибудувано всього цього ланцюга послідовних дій, переробки не буде.
Читайте також: Все, що зараз відомо про обміління Світязя
– Яким чином держекоінспекція може впливати на вибудовування ланцюга поводження з відходами?
– Ми хочемо сформувати спільну робочу групу разом з представниками Луцької міської ради, департаменту ЖКГ та «Луцкькспецкомунтрансу». Бо комунтранс, нібито, повинен сортувати і реалізовувати відсортовану сировину, щоб кошти від реалізації йшли до міського бюджету. Але він не справляється з питаннями пошуку ринків збуту, бо у штаті ніхто цим не може займатися достатньо професійно. Сортування в нас зараз таке: ви можете поставити в себе вдома чотири відра «брища», але потім вони всі зсиплються в одне авто. І мотивація «почати з себе» обнулюється.
Вирішувати проблему потрібно комплексно: від збуту відсортованого – до роботи з місцевими громадами. Повинен бути алгоритм. От ми по ньому йдемо, формуємо чіткий план, в якому кожен етап повинен кимось гарантуватися. І тут основна проблема: бо депутати міняються, а віз і нині там.
– Який алгоритм вже є у міста?
– По-перше, у міста вже є план із виділеними грошима. Є спеціалізовані комунальні підприємства, які обслуговують звалище. І от до них ми маємо ряд запитань.
З Григорієм Недопадом ми домовились, що місто заявляє про «дорожню мапу», всі задіяні в обслуговуванні підприємства приймають участь в обговоренні, ставляться дедлайни і відповідальна особа, і тоді ми виносимо все на обговорення громадами.
– Поговорімо про «сезон тиші», який стартував 1 квітня. Як ви контролюєте дотримання цих вимог?
– Виїжджає рейдова група. Вони їдуть вночі, і я буду серед них. Ми знаємо точно: спіймаєм – тут без варіантів. В суд або стягнення збитків одразу. Інструмент один: ловити, зупиняти.
– Як часто ви це робите?
– Зараз у нас люди в лісі, вночі їдемо на воду, і так постійно. Це наша робота. Проблема в тому, що ми не маємо достатньо технічних засобів. В той час, як браконьєр має і «нічник», і тепловізор.
Розуміючи, що не можемо у ХХІ столітті відставати від професійних браконьєрів, ми звернулися до громадськості, і вони нам все надають. Тому, хлопці-браконьєри, не переживайте. Тепловізори, рації з гарнітурами – все в нас уже є. Будемо ловити дуже тонко і філігранно. Старатимемося вийти на той рівень, де ми вже будемо трохи попереду.
– Яка відповідальність за ці порушення?
– Все залежить від того, що вчинили. Якщо ми говоримо про нарахування штрафів і збитків, мені простіше покликати відповідального інспектора, який все вам розповість. Це для мене не першочергове питання. Є пріоритети, які повинен модерувати керівник.
– Що у вас пріоритетне?
– Речі, які повинен зробити керівник для забезпечення ефективної роботи. Бо я ж міг витратити два дні, і дізнатися, скільки «коштує» лось. Але ми би поїхали в рейд в штанах з ремішками. І не факт, що взагалі би поїхали, адже питання з пальним мені теж довелося вирішувати.
Для того, аби порахувати штрафи, у мене повинен бути спеціаліст. Якщо його нема – я маю його знайти. А от коли група не впоралася із завданням тільки тому, що на під’їзді нас по теплові зору браконьєри побачили, це моя проблема як керівника. Я маю вжити всіх заходів для того, аби цього не допустити.
– Яка ситуація із дотриманням норм у районах?
– Я скажу відверто: трошки неприємно вражений тими об’ємами зловживань, які є в районах, і в Луцькому в тому числі. Це незаконний видобуток піску – у нас є цілі кар’єри. Це рубка лісу. Ці дві речі, складається враження, якийсь наш тотальний бич. Не розумію тільки, чому у мене ця інформація лягає на стіл не з боку інспекторів, а з боку громади.
Я проводив не одру зустріч з громадськими активістами з обох питань. І можу сказати точно: не будуть районники справлятися з наведенням порядку – буду звільняти.
Інше – ми оголошуємо «мобілізацію» всіх охочих, які бажають стати громадськими інспекторами. З видачею посвідчень і повноважень складати акти. Тому що одному інспектору в районі з цим впоратися важко.
Також якщо ЗМІ або громадяни будуть мати факти, що підтверджують зловживання інспекторів на місцях, будемо реагувати на це дуже жорстко. У нас зараз спіймали на хабарі інспектора. Я через його адвоката звернувся і передав: буду розуміти, що це підстава – зроблю все, щоб його витягнути; але якщо зрозумію, що там є склад злочину, зроблю все, щоб дали по-максимуму.
Читайте також: Цумань: об’єднана громада з лісовим серцем
– Як зменшити цю кількість зловживань?
– Ми зараз робимо велику ставку на систему інформаторів. Так звані «стукачі». Може, це не дуже гарно сказано, але повинні бути свідомі громадяни, які в разі чого сигналізували би про порушення нашим інспекторам і рейдовим групам. Ви знаєте, я можу показати: до мене щодня приходять гігабайти фотографій з вирубаним лісом. Стараюся бути холоднокровним, аби зібрати необхідні документи, і зупинити це по максимуму.
З чого ми почали? Ми вийшли перевіркою на військовий лісгосп. «Бігали» по лісництвах днів сім. Ми ще акт не склали*, але вже зараз можу сказати, що більше восьми мільйонів нарахували. І ми ще не встигли все перевірити, бо людей зараз обмежена кількість. Розумієте, перевіряло максимум шість інспекторів. Якщо би ми виїхали і перевірили все, думаю, ішлося б про десятки мільйонів. Рівень зловживань просто непристойно великий.
Без керівництва держлісагенції ми з цим навряд чи впораємося. І мене сьогодні цікавить позиція керівництва лісу по відношенню до майстра – до лісівника. Щоб ми врешті почали карати людей, які це допускають. Які виписують лісорубні квитки туди, де вони не мають права цього робити. Варіантів порушень – безліч. Але я точно можу сказати, що компетенція і фаховість наших людей тут абсолютно достатня, аби це все зупинити.
Керівництво держекоінспекції України питання лісу поставило на перше місце, коли мене сюди призначали. Ми з цим повинні навести порядок. До кінця року я маю доповісти про серйозні зрушення в цьому питанні. Тож я їм (представникам лісу – авт..) практично війну оголошую. І якщо керівник «пішов на війну», а хтось із інспекторів проїжджає повз ділянку і «не помічає» 20-30 пеньків дубових – такі фокуси не пройдуть. Ніякі фокуси не пройдуть. Просто буду саджати. Якщо треба – буду саджати своїх.
– Ви дуже жорсткий керівник.
– Сто відсотків. По-іншому ніяк. Бо ми тут боремося з коронавірусом та нестачею кисню в легенях, а десь рубають ліс. То що виходить: там ріжемо, а тут людей рятуємо? Тут лікарі починають вмирати, а там люди продовжують заробляти? Такого я не дозволю.
Читайте також: 50 відтінків зеленого: ліси Волині і люди, які ними опікуються
* На момент публікації інтерв'ю акт на ДП «Волинський військовий лісгосп» вже склали. Сума завданих державі збитків становила майже вісім мільйонів гривень. До адміністративної відповідальності притягнули 18 посадових осіб. Сума штрафів складає більше семи тисяч гривень. Готуються документи для передачі правоохоронним органам.
Розмовляла Людмила РОСПОПА
Фото Світлани СОЛТ
