Життя на сторінках історії: яким запам'ятали перший день повномасштабної війни журналісти Район.in.ua

«Крилатими та балістичними ракетами обстрілюють стратегічні об’єкти Києва». 

Це перше повідомлення, яке з’явилося 24 лютого о 5 годині ранку у робочому чаті журналістів Район.in.ua.

 «Боже мій…Що пишуть кияни? Кияни не пишуть, вони їдуть…»

«Я не сплю з третьої ночі...» «Я цілу ніч на ногах…» «Влада мовчить… Вже майже годину обстріли»

«Ви чули вибухи?» «Два рази бахнуло… Третій… Пишуть, що це на Луцькому аеродромі».

Так у наше журналістське щодення прийшла повномасштабна війна. Ворог вдерся у нашу країну і зруйнував усі наші плани, проєкти, задуми, зустрічі. 

Далі всі повідомлення, які з’являлися у чаті стосувалися виключно робочих питань. Ну майже всі.

О 7 годині ранку стрічка новин на Районах почала наповнюватися. Того дня з неї фактично зникли всі поза воєнні новини

О 7:02 повідомили про те, що державний кордон України піддався атаці російських військ. Наступною вийшла новина про те, що батьків просять залишити дітей вдома – не вести в садочки, не відправляти в школи.

Далі в робочому чаті відбулася невелика перекличка. З'ясували, хто де знаходиться, чи має можливість працювати. 

А згодом від журналістів почали з’являтися повідомлення, що є проблеми зі зв’язком, зникла вода, біля банкоматів, банків, на АЗС та біля аптек чималенькі черги, а в деяких населених пунктах почали з’являтись блокпости та КПП.

Писали й про те, що чималенькі черги з’являлися 24 лютого і біля військкоматів. Все більше чоловіків прибували туди, аби стати на захист своєї країни.

Після 8 годину ранку президент Володимир Зеленський звернувся до українців. Пізніше з’явилося звернення головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а далі послідували звернення голів ОДА, міських голів та очільників громад. 

На Волині першим до містян звернувся Ігор Поліщук. Дещо пізніше – голова волинської ОДА Юрій Погуляйко.

Після 9 години з’явилося повідомлення про оголошення в Україні воєнного стану.

Після одинадцятої години у телеграм-каналах почали з’являтися перші фейки про вторгнення ворожих ДРГ на Волинь та Рівненщину та про те, що наші бійці вже склали зброю.

Зрідка у робочому чаті з’являлися такі діалоги.

«У мене просто період панікі пройшов, зараз період злості…»

«Виступила в церкві УПЦ. Батюшка спочатку дозволив говорити, а потім чуть не вигнав. А я тільки розказала про обстріли Одеси і Броварів. Він не може повірити, що його любіма русь таке творить…»

«У нас в банкоматах вже всі гроші вибрали, пальне на двох заправка скінчилось…»

«Я вже на гідазепамі… Сивію на очах… Роблю трохи перерву» «Передай мені свою роботу…»

«Треба фактчекнути. У viber знову щось прилетіло»

«Я бахнув чотири таблетки гліцеседу і сиджу далі…» «Теж треба піти випити гліцисед...»

Не на жарт наполохало усіх повідомлення Залужного про запуск балістичних ракет з території Білорусі. А пізніше – повідомлення про захоплення окупантами Чорнобильської АЕС. Попри все темпи роботи не збавлялися.

«В нас сирени...» «Дівчата, ховайтеся» «Бережіться!»

«Прикордонники повідомили, що на кордоні з Шацькою громадою, біля Хрипська, в Білорусі розгортають гради…»

«Не пишіть офіційно. Це син-прикордонник матері написав…»

«Брат дзвонив з Канади. Каже, шо російські новини розказують, що українці здаються фактично без бою....»

А стрічка наповнювалась новинами про ситуацію на кордоні з Польщею, про те що діється на заправках, у магазинах і банках, про рух транспорту та роботу систем оповіщення, про запаси борошна на хлібопекарнях та роботу аптек, про формування координаційних та мобілізаційних штабів, штабів реагування та патрульних підрозділів. 

Щораз більше інформації було про збір коштів для ЗСУ та формування загонів тероборони.

Не повірите, але того дня була навіть свіжа інформація з кількістю хворих на коронавірус. Пандемія не минула, але за один день відійшла на другий план.

Ввечері з’явилась інформація про створення обласних військових адміністрацій, про те, що на кордоні з Польщею припинили випускати чоловіків від 18 до 60, що в багатьох областях запровадили комендантську годину.

Ближче до півночі з’явилась чи не єдина хороша новина того дня – українські військові відбили аеропорт у Гостомелі.

24 лютого, близько опівночі. В редакторському чаті людно.

«Вже подумала, що сайт облдержадміністрації – фейковий. То все від голоду і неспання…»

«Я теж за сьогодні тільки 2 кружки кави і юшки від супу посьорбала, нічого в тіло не лізе...»

«@укі рускі, час мій і нерви тратять…»

«Може спати? Хз коли ті мавпи почнуть кидатись гранатами»

«Я посторожу ваш сон. Ідіть. Все важливе, що бачитиму – поставлю».