«Після спілкування з військовими, ми впевнені у перемозі», – фотокореспондентка із Запоріжжя

07 Грудня 2022, 20:20

ФОТО 2119

Катерина Клочко

Редакція «061» – локальне медіа в Запоріжжі, журналісти якого їздять на передову, щоб висвітлювати життя та історії українських бійців.

Важливими свідченнями війни є кадри фотокореспондентки Катерини Клочко. Її майстерні роботи розходяться у національні та світові медіа. Журналісти Район.in.ua зафіксували розповідь Катерини, яка до 24 фотографувала життя міста, а сьогодні фіксує історію російсько-української війни.

***

«Нас в редакції четверо: троє журналістів і я фотокореспондентка. 24 лютого ми вирішили: будемо працювати в Запоріжжі.

В перші дні повномасштабного вторгнення російські військові дуже швидко просувалися в області. В перші дні було страшно: ми не знали, що буде далі, і готувалися до зустрічі ворога в місті. Як і всі журналісти, ми працювали 24/7.

Оскільки чотири людини, то спершу ми майже не спали, але спати і не хотілося, бо було дуже страшно. Перший місяць ми жили в коридорах, і працювали в коридорах.

Оскільки ми завжди були комерційним виданням, то зараз джерела доходу «реклама» у нас немає. Та попри те, що ми залишилися без зарплат, ми продовжуємо роботу, шукаючи ресурси серед іноземних донорів. І ми плануємо працювати попри все у рідному місті до перемоги.

Ми всі були звичайним журналістами, які висвітлювали цивільне життя, але після 24 лютого нам довелося стати воєнними кореспондентами. Навіть щоб просто ходити і знімати, мені потрібні бронежилет і каска, це не так просто, як виявилось.

Вперше, коли я поїхала на знімання в бронежилеті і в касці, то я, коли робила кадр з нижньої точки, мало не впала у воду. Якщо відверто, то я таки впала, але не у воду.

У перші тижні повномасштабного вторгнення ми багато висвітлювали діяльність волонтерів в Запоріжжі. Адже наше місто стало одним з тих, яке приймало вимушених переселенців з усього півдня України: всі їхали через Запоріжжя. Ми знімали ці евакуаційні колони…

Згодом наша команда об’їздила майже всі громади, які знаходяться у прифронтовій зоні. Ми знімали як живуть люди під обстрілами.

Ще через трохи часу ми почали їздити на позиції й висвітлювати життя та історії наших бійців безпосередньо «на нулі». Це – коли посадка, де наші позиції, потім поле і далі вже ворожі позиції, відстань може бути менше кілометра.

І ось, коли перебуваєш найближче до ворога і спілкуєшся з нашими хлопцями, захисниками, у ці моменти найбільше віриш у перемогу, тому що вони настільки заряджені, настільки в цьому впевнені, що це передається і нам.

Там дуже небезпечно: потрапляємо під обстріли і ховаємось у бліндажах, буває, але після таких зйомок і спілкування з нашими військовими (а це дуже надихає!), ми впевнені у перемозі України».