стрічка

Аграрна драма в Одерадах: фермеру-бельгійцю пригрозили смертю, бо платить більше за оренду паїв

04 Липня 2022, 22:35
Крістоф Конінгс 73777
Крістоф Конінгс

Крістоф Конінгс – аграрій з Бельгії, який вже 12 років живе і працює на Волині. Привід для нашої зустрічі – прикрий. Йому погрожував вбивством бізнесмен-конкурент, бо Крістоф запропонував власникам паїв вищу орендну плату за землю.

Для Бізнес.Району ми поговорили, як публічність допомагає фермеру працювати в Україні, як відсутність конкуренції заважає повноцінній євроінтеграції, яких змін чекають іноземні підприємці в діловій культурі нашої держави.

Читайте також: Склади, торгові площі, кафе: які пропозиції підготували на Рівненщині для релокації бізнесу

Пай 2х2 і метр глибиною 

… Село Одеради розташоване від Луцька за 20 хвилин їзди автомобілем. Тут ще 12 років тому іноземець Крістоф Конінгс знайшов собі вільні поля для обробітку і заснував компанію «Кріс-Віт Україна». 

З того часу інвестор вже встиг стикнутися з явищем рейдерства, яке, на жаль, досі притаманне українському сільському господарству. Конфлікти, що тривали років два, вдалося вирішити завдяки розголосу: підприємець сміливо розповідав про свої проблеми в місцевих і профільних медіа.

Цього разу бельгійця обурила і вразила до глибини душі поведінка аграріїв з села Шепель. 

«До нас дійшла інформація, що власники паїв у сусідньому селі не задоволені орендною платою. Я вирішив запропонувати людям конкурентну ціну. Так і власники землі більше отримують, і громада у виграші, бо податкові надходження вищі. Звісно, що для України зараз – це як крапля води на гарячій сковорідці, але у вільному світі прийнята вільна конкуренція», – міркує Крістоф.

Представники його фірми розвісили оголошення з комерційною пропозицією. Дуже швидко з «Кріс-Віт Україна» зв’язався чоловік і напросився на зустріч, щоб оговорити деталі здачі свого паю в оренду.

«Ми призначили зустріч на кінець робочого дня в моєму офісі. Чоловік звісно не збирався здавати ніяку землю. Це був юрист господарства, яке зараз обробляє ці паї. Прийшов разом із неофіційним власником тої фірми. І з порогу почали погрожувати мені смертю. Запропонували пай розміром 2х2 і метр глибиною і, мовляв, закатають те все трактором. Я викликав поліцію, попросив наряд вивести цих людей з офісу і повідомив про їхні погрози. Це – коротко вся історія», – Крістоф сердиться, коли переповідає цю неприємну ситуацію.

Крістоф Конінгс
Крістоф Конінгс на фоні власного лану

Назву компанії і жодних прізвищ, наш співрозмовник дипломатично не називає. Національна поліція у Волинській області підтвердила редакції Бізнес.Району факт виклику наряду в Одеради та відкриття кримінальної справи. За час підготовки матеріалу її навіть встигли закрити через «відсутність події кримінального правопорушення».

Але бельгієць, навчений гірким досвідом конкуренції по-українськи, крім заяви в поліцію відразу ж зробив звернення і до посольства. Адже по дипломатичній лінії відразу вмикається у розв'язання конфлікту і місцева влада: ніхто ж не зацікавлений мати імідж регіону, в якому душать іноземних інвесторів.

«Шокує, що можуть так просто прийти до офісу і заявити: “Якщо ти не відступишся, то я тебе вб’ю!”. Але я знаю, що легше уникнути війни, ніж боротися з її наслідками. Поки що міжнародного скандалу уникнули. Бо після звернення до посла за дуже короткий час з нами зв’язалися практично всі установи, які мали б такими речами займатися. А наші сусіди наразі зникли з поля зору», – констатує Крістоф.

На думку, містера Конінгса, саме місцева влада може і навіть мусить показати, що Україна варта тієї підтримки, що їй надає європейська спільнота.

Платити за паї можуть більше? 

Черги з пайовиків  в «Кріс-Віт-Україна» не стоять, бо до селян не дають донести інформацію: розклеєні оголошення здирають умить. А от орендарям, є чого нервувати, бо іноземний фермер пропонує ціну за гектар щонайменше на 3 тисячі гривень вищу, ніж практикують у навколишніх селах. 

«Вирощувати зернові зараз досить вигідно. То чому б не поділитися прибутком з власниками землі?  Якщо добре мені, то їм має бути теж добре. У виграші будуть обидві сторони. Мене це шокувало, що є люди, які не думають про загальне благо, а тільки про себе. І в теперішніх умовах – це не дуже патріотично», – переконаний бельгієць, який за 12 років вкорінився на Волині, живе у Луцьку і має дружину-українку.

Також аграрій вважає несправедливою практику роками тримати орендну плату на одному рівні. Хоча кон'юктура ринку сприятлива, ціни на зернові зростають. 

«Якщо подивитися, як ми розвивалися з 2010 року, то збільшили орендну плату на 285%. Ми можемо запропонувати кращу ціну, бо нам вдається досягати кращих врожаїв. З моїх розмов з українськими агрономами я зрозумів, що вони дають необхідний мінімум підживки. А ми завжди даємо добрив трохи більше і це приносить утричі кращий результат. Мабуть, це пов’язано з менталітетом, ми думаємо в довготривалій перспективі, українці переважно в короткотривалій», – міркує Крістоф Конінгс. 

Чим Україна – не Бельгія?

Попри регулярні конфлікти з місцевим агробізнесом, наш співрозмовник визнає: зараз стало значно легше. Чоловік приглядався до України за часів пізнього Кучми, розпочинав справи за Ющенка, пережив правління Януковича, застав початок російсько-української війни, продовжує працювати за широкомасштабної і навіть не думає про виїзд своєї сім’ї до Бельгії.

«Якщо ми поїдемо, то хто нашу роботу виконуватиме? І не сприйміть це не правильно, але я вважаю, що тим, хто живе на Волині, нема потреби все лишати і втікати закордон. Лишайтеся, працюйте і робіть все, що від вас залежить. Нема потреби бігти і сидіти на плечах європейців, які теж тяжко заробляють на свій хліб», – переконаний Крістоф.

Вони з дружиною долучилися до волонтерського руху, що виник в Одерадах. Сільська школа і громада почали робити тушкованки для армії і для переселенців.

«Гроші мають властивість швидко витрачатись і тоді ми підключилися. На закупівлю свиней десь 10-15 тисяч євро. Також організували з Бельгії кілька фур з продуктами та іншою гуманітаркою. Я вважаю, що коли ти орендуєш землю, то маєш також робити щось для громади, для людей», – категоричний Конінгс.

 

На його сторонній погляд, дуже помітно, як український Уряд може наповнити бюджет, нікого не утискаючи: всього лиш зробити правила гри однаковими для всіх.

«Наприклад в Одерадах є державна земля і її завжди за низьку ціну здавали одним і тим самим людям. Якщо порівняти, що ми готові платити і що платять ці люди, частину з них взагалі ніхто не знає, бо вони самі не займаються господарством. Ну і місцева влада все знає, але нічого з цим не робить. В чому мають бути зацікавлені чиновники: у власному інтересі, чи інтересі держави? Якщо ви хочете до Європи, то маєте змінити пріоритети», – знову нервується бельгієць.

В ході розмови зачіпаємо тему про відмінність умов для бізнесу на його батьківщині та в Україні. Скажімо, у нас є міф про немилосердну європейську бюрократію. Але з досвіду Крістофа Конінгса в Україні аналогічні процедури є більш ускладнені.

«В Бельгії я цілком можу вести справи дистанційно, а в Україні це неможливо. Це через рівень довіри та бюрократію. За роки моєї роботи в Україні, я використав паперу для друку більше, ніж за все моє життя в Бельгії. От, наприклад, якщо я маю подати документи на якусь ліцензію, то бухгалтер робить пів дня копії документів, які я маю завірити підписами та печатками. В Бельгії мені печатка не потрібна, я її зробив виключно для України», – доводить Крістоф.

Сам ринок у нас теж непрогнозований.  В Україні важко мати постійного покупця, бо один рік одна компанія пропонує кращі ціни, другий рік – інша. А у Бельгії господарство Конінгса 30 років продає урожай одному й тому ж трейдеру. 

«Коли європейські колеги мене запитують про те як ведуться тут справи, я кажу, що в українців все просто. Вони починають з мільйона євро, якщо з ними поторгуватися, то вони спустять до мільйона доларів. Але, якщо ти скажеш про гривні, то це вже стає не цікаво», – жартує пан Конінгс і пригадує, як свого часу сам шукав собі землю для обробітку. – Десь з 2000-го року почав їздити до Україн і перші відвідини були тут, на Волині. Як європейця, мене вразили ці широкі поля. Вже тоді зрозумів, що ось тут я хочу бути. Далі почалися труднощі, бо в Україні не було компаній, які можуть надати слушну пораду щодо інвестицій в сільське господарство». 

Поле Крістофа Конінгса
Поле Крістофа Конінгса

Так бізнесмен шукав інших іноземців, які вже працювали в Україні. Часто знайомилися просто в літаку. Самотужки знайшов бельгійських фермерів на Черкащині, а на Волині – голландця. 

«Згодом мені запропонували подивитися колгосп в Іваничах. В сусідньому Нововолинську зустрів свою майбутню дружину і зрозумів, що настав час осісти. А через деякий час ми знайшли вільну землю в Одерадах під Луцьком і переїхали в обласний центр.  Так значна частина мого життя пройшла тут. Я вважаю, що хтось має показувати своїм прикладом, що можна працювати без корупції, без хабарництва, без чорної бухгалтерії. Я дуже вірю, що якщо ми будемо робити те, що від нас залежить, то Україна зміниться», – підсумовує Крістоф Конінгс.

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024