OSTальгія: репортаж з країни, яку привалило стіною

11:00 29.12.2019
4492

На Бернауер Штрассе у Берліні завжди людно: сюди поспішають потоки туристів зробити селфі на фоні решток муру, який розділяв місто на два світи.

Серед залізних і бетонних конструкцій є своєрідний пам’ятник, який нагадує народний меморіал Небесній сотні у Луцьку. Це – Вікна пам’яті.

У конструкції з іржавої сталі розміщені чорно-білі фотографії чоловіків, жінок і навіть дітей. Вони бережуть долі 138 відчайдух, які загинули на шляху до свободи. Хтось з них стрибав з вікон власних домівок, хтось перепливав ріку, хтось рив тунелі, а хтось маленький задихнувся від рук рідної матері, бо заплакав у незручний момент під час втечі…

Весь минулий рік Європа осмислювала спадок, що лишився на руїнах Берлінського муру, адже пройшло рівно 30 років від його падіння. 2020-ий теж буде ювілейним – у жовтні виповнюється 30-та річниця об’єднання Федеративної республіки Німеччина і Німецької демократичної республіки. Та остаточного об’єднання в головах німців не відбулося досі.

«В сучасній Німеччині спостерігаємо, що не зовсім збігаються погляди на минуле в обох її частинах. Навіть визначну подію – падіння Берлінської стіни – люди пригадують і розуміють по-різному. Та ще й радянська ідеологія сконструювала міф, що східна Німеччина завжди мала протилежну думку», – пояснює історикиня Крістіане Янеке про больові точки пам’яті сучасного німецького суспільства, яке доволі гостро потерпає від тяжіння минулого.


Наприклад, молоді громадяни часто симпатизують крайнім лівим ідеологіям, хоча зовсім не знають, що таке комуністичний режим Народної демократичної республіки, яка постала після Другої світової війни у радянській зоні окупації Третього Рейху.

«Гравітація минулого працює у схожий спосіб як земне тяжіння, на яке ми не звертаємо уваги у побуті. Та коли підстрибуємо, то зразу ж повертаємося на землю. Ми можемо цього впливу не помічати, недооцінювати, але воно все одно буде працювати. Минуле має значення. Травми впливають на цінності», – переконаний український історик Олександр Зінченко.

Як аргумент науковець демонструє матеріали видання The Washington Post, опубліковані ще 5 років тому. Це мапи, які доводять: Німеччина лишається розділеною, хоча Берлінський мур і упав.

«НДР чітко проявляється на карті побутового сміття – на Сході відходів менше. НДР також чудово помітна на електоральних картах – тут успішна одна з екстремістських партій. А на карті доходів зразу бачимо, де була ФРН. Де вищий рівень доходів, там і вищий рівень споживання, відповідно більше сміття. І там, де вищий рівень доходів, нікому в голову не приходить голосувати за сміття політичне», – інтерпретує дані Олександр Зінченко.

У сучасній Німеччині з’явився культурний феномен «остальгія» – туга за НДР. А всюдисуща російська пропаганда вперто називає об’єднання двох німецьких держав аншлюсом Німецької демократичної республіки, образ якої ідеалізується у медіа.

Підсилює любов до «червоного» і маркетинг: серед туристичного краму без жодних застережень продаються сувеніри з комуністичною символікою. У суспільній думці німців комунізм не асоціюється з абсолютним злом – це місце зайняв Гітлер з нацистською ідеологією.

З остальгією німецькі історики та ЗМІ почали боротися: з’явилися численні мультимедійні проєкти, які пояснюють, показують і навіть віртуально переміщають у часи, коли один агент ендеерівських спецслужб припадав на 28 громадян. Для порівняння – мережа всесильного радянського КДБ мала одного агента на 640 осіб.

Оскільки за 30 років зрілим стало покоління, яке ніколи не жило в умовах диктатури, і навіть уже має своїх дітей, то молодих німців треба знайомити навіть з недавньою історією. Бажано, у доступний спосіб.

Так, в музеї-в’язниці Штазі (Міністерство держбезпеки, аналог радянського КДБ) пропонують зануритися у віртуальну реальність і відчути себе бранцем спецслужб. VR- окуляри дозволяють опинитися в камері-одиночці слідчого ізолятора або на допиті в слідчого, який досконало володіє «мистецтвом» ламати психіку людей.

Читайте також: В’язниця «Штазі» в Берліні: «Люди тут божеволіли…»

До речі, ніхто з працівників карального органу, які десятиліттями тероризували громадян, не поніс жодного покарання. Навпаки, майже всі колишні співробітники Штазі мають забезпечену старість, адже більшість мали вчені ступені і цю перевагу законодавство Німеччини зберегло. А жертви режиму, які десятиліття могли провести за ґратами і тому не мають ні освіти, ні стажу, ні здоров’я, виявилися соціально незахищеними. Ба більше, колишній директор тюрми живе неподалік музею і вільно критикує його діяльність.

Читайте також: Останній розстріляний упівець: той, хто засудив його на смерть, досі живе серед нас. БЛОГ


Суспільна телерадіокомпанія земель Бранденбург і Берлін (rbb) цілий рік за допомогою одного фото на день в Instagram доносить молодій аудиторії, що спонукало німців рішуче рознести Берлінську стіну на друзки.

… Меморіал «Берлінська стіна» займає чотири гектари міського простору. Тут розказують і показують не просто історію 155 кілометрів укріплень, удосконалення яких так ніколи й не завершили, а наповнюють артефакти підтекстами.




Як от фрагмент конструкцій Берлінського муру, який залишився у вигляді металевих штирів, що стирчать із землі на декілька метрів догори. Наче Берлінської стіни й нема і є водночас.

Наталія ПАХАЙЧУК

Коментарі
25 жовтня
Сьогодні