стрічка

Церква на замку та тітушки: у Ківерцівській громаді церква вийшла з УПЦ МП

11 Травня 2022, 08:00
Озерчани біля Свято-Покровської церкви в селі ФОТО 13597
Озерчани біля Свято-Покровської церкви в селі

У селі Озеро Луцького (колишнього Ківерцівського) району люди, попри тітушок і небажання священника підтримати громаду, проголосували за перехід Свято-Покровського храму до Православної церкви України.

«Отець Михайло, вас чекати на збори? Ви будете?», – запитує священника отця Михайла представниця ініціативної групи Аліна Міщук.

Священник повертається спиною й далі продовжує службу. Люди із викриками виштовхують із церкви представників ініціативної групи села. Збори громади села мали б розпочатися об 13:00, але відтягнулись на більш ніж годину. 

Так сталося, тому що жителі села чекали, поки завершиться служба, щоб обговорити питання переходу церкви разом зі священником. Та після служби священник сів у машину і поїхав.

Озерчани біля Свято-Покровської церкви
Озерчани біля Свято-Покровської церкви

Не відкладати перехід на потім

Жителі села Озеро вже кілька разів ініційовували перехід Свято-Покровської церкви з московського патріархату до Православної церкви України. У 90 роках цей перехід ініціювали Іван Бардабуш і Степан Степанюк.

«30 років тому в селі Озеро мій батько Іван Бардабуш і наш сусід Степан Степанюк збирали підписи в людей за те, щоб в Озері була Українська православна церква Київського патріархату. Це було непросто, тому що звучали погрози й прокльони», — розповідає дочка Івана Бардабуша Галина Міщук.

Галина Міщук, чий батько раніше ініціював збір підписів за перехід церкви до Київського патріархату
Галина Міщук, чий батько раніше ініціював збір підписів за перехід церкви до Київського патріархату

Записи батька Галини Міщук
Записи батька Галини Міщук

Тоді в Озері за перехід до церкви Київського патріархату вдалось зібрати близько 350 підписів. Але на зборах зібралося менше людей і підписів задля переходу на цей раз зібрали недостатньо.

А декілька років тому намагалася об’єднати людей довкола цього питання та зібрати потрібну кількість підписів озерчанка Тетяна Демчук. Тоді справу також так і не вдалось зрушити з місця.

З початком повномасштабної війни росії проти України це питання знову гостро постало перед громадою села Озера. Кілька найбільш активних селян зібрали ініціативну групу. До неї увійшли: Аліна Міщук, Тетяна Демчук, Вадим БондарЛюдмила БогомазюкАнна ГромовикГалина Битова та Валентина Кулацька.

Спершу учасниця ініціативної групи Аліна Міщук їздила до обласної адміністрації у відділ релігії, щоб дізнатись необхідне для проведення зборів та створення ініціативної групи. А з початку наступного тижня ініціативна група розпочала мирне опитування жителів села Озеро щодо питання «Чи погоджуєтесь ви на зміну підлеглості Свято-Покровської громади села озеро з УПЦ (мп) в ПЦУ?»

«Ми заходили з хати в хату чотири дні. До сліз розчулювало, коли старесенькі жителі нашого села, у яких трусилися руки, а на очах накочувались сльози, йшли діставати паспорт, бо хотіли письмово завірити, що вони за перехід нашої церкви до ПЦУ. Вони зі сльозами на очах говорили, що все життя мріяли, щоб церква в їхньому селі була українською, а службу вели українською мовою. Тоді я зрозуміла, що наша місія є важливою і не можна відступати чи відкладати цю справу на потім», – говорить представниця ініціативної групи Аліна Міщук.

6 травня представники ініціативної групи Аліна Міщук, Тетяна Демчук та Вадим Бондар зібралися разом і зателефонували до священника, щоб офіційно запросити його на збори, які спланували на 8 травня об 13:00. 

Спершу Отець Михайло взяв трубку і привітався, але коли Аліна Міщук привіталася і сказала, чому дзвонить, він поклав трубку. Коли до нього перетелефонували знову, він був поза зоною досяжності. Так священника не вдалось запросити, але громада села відгукнулась на оголошення і прийшла на збори.

Збори громади

Лавки на березі озера були заповнені людьми. Чимало людей стояло в тіні під деревами, ховаючись від пекучого сонця. В той самий час у церкві йшла служба. Якщо, зазвичай, служба у Свято-Покровській церкві завершується о 13:00, то цього дня вона тривала до 15:30. 

Жителі села Озеро на зборах
Жителі села Озеро на зборах

Представники ініціативної групи заходили в церкву, щоб запросити священника на збори, але їх із криками виганяли. А згодом на ворота храму повісили замок.

Замок на дверях церкви, який повісив настоятель Михайло
Замок на дверях церкви, який повісив настоятель Михайло

Зрештою, через пів години селяни вирішили не чекати й розпочали збори. Обрали комісію з підрахунку голосів і розпочали з промов озерчан і гостей села.

Комісія з підрахунку голосів
Комісія з підрахунку голосів

«З 24 лютого я у Збройних силах України. Мені тяжко дивитись, як люди не розуміють, що ворог у нас є ще й всередині наших громад. Я з 24 лютого був майже на всіх похоронах наших загиблих бійців з Волині. Дуже тяжко дивитися, коли батьки запрошують священників відспівати бійців і вони відправляють москальською мовою. Колись у Чернігівській області на хресті знайшли старий козацький напис: «та не молися мовою чужою, бо на колінах стоячи помреш», — сказав депутат, військовий Володимир Сахарчук.

Також був геть абсурдний випадок, коли священник наказав зачинити двері, коли селянка прийшла з проханням відспівати онука.

«Ми веземо дитину, а батюшка кричить: «Люба, закривай церкву». Батюшка нам ні сорок днів не відправив, нічого. Я ходила до церкви в село Гайове», — розповіла 88-річна жителька села Поліна Кукурудза, як колись отець Михайло не захотів відспівувати її онука Івана.

Отець Михайло виявився ще й затятим антиковідником.

«Коли у 2014 році розпочалась війна і загинуло багато волинських хлопців, отець Михайло тоді говорив проповідь, і з його слів вийшло, що самі українські воїни розпочали війну. Не може священник говорити такі проповіді. Я лікарка, недавно була епідемія ковіду. Отець Михайло казав: «Знімайте маски. Ви куди прийшли? Це церква». Я є глибоко віруючою людиною і ходжу в церкву, але священник не має права говорити таке», — поділилась своїми спогадами киянка Наталя Андрійчук родом із села Озеро.

Під час зборів до селян звернувся староста Юрій Беденюк.

«Це питання не вирішує староста. Не вирішує голова громади. Не вирішує настоятель храму. А вирішує громада, яка сьогодні зібралася. Від вас залежить вибір, яка буде церква. Я є представник органу місцевого самоврядування і не маю права проводити агітацію за ту чи іншу сторону. Але ви зробіть правильний висновок і проголосуйте так, як вам каже серце», — сказав староста села.

Також на збори приїхали священники з інших церков Ківерцівщини, які вже перейшли до ПЦУ.

«Неправда є в імперії, яка хоче підкорити, поставити на коліна нас, українців, і білорусів. Білоруси вже вклонили свою голову перед нею, тому що їм не вистачає духу піднятися. А ми, українці, є вільним народом. Апостоли заповідали молитися зрозумілою мовою. І коли апостоли вийшли на проповідь, сказано: кожен чув своєю рідною мовою. І це є дуже важливо.  Я щойно заходив у храм, тому що хотів нагадати отцю Михаїлу, що в нього тут громада, яка чекає його. Я зміг дійти до порога, потім зробити декілька кроків по церкві й мене почали смикати. Вигнали, сказавши, що я роблю бучу. Хоча я мовчав, а кричали всі, хто були там. Хотів його попросити, щоб він очолив вас і повів правильною дорогою. Я з 2011 року на парафії в Гайовому, неодноразово пробував йому подати руку і спілкуватися із ним, але чомусь це не вдається навіть у такий складний момент. Не повинно бути так, щоб люди, які живуть тут, оминали свою церкву і йшли до мене в Гайове, чи їхали в ТростянецьСокиричіМуравище чи ще кудись і не мали можливості молитися рідною мовою», – мовив священник церкви Успіння Пресвятої Богородиці, що в селі Гайове Олег Чвир.

Священники з сусідніх сіл, чиї парафії вже перейшли до ПЦУ
Священники з сусідніх сіл, чиї парафії вже перейшли до ПЦУ

Перша проповідь «не на язику»

На зборах проголосували 162 людини. З них 161 проголосувала за, утрималась – одна людина, проти не було. Після оголошення результатів громада села колоною пішла до церкви й натиском намагалась відчинити ворота, оскільки ті були зачинені на замок і їх утримували люди всередині, частина з яких були невідомі. 

Коли ворота вдалось відчинити, люди всередині, частина з яких приїхала з інших сіл і міст почала вигукувати, що, мовляв, ті, хто зайшли є територіальною громадою, а не релігійною. На дверях церкви висіли замки. Тим часом священник Михайло сів у машину і поїхав.

Певний час на території церкви були гамір і штовханина. Група тітушок продовжували вигукувати претензії до селян, провокувати та кричати. Вони відмовились називати свої імена та з якого міста приїхали. Один чоловік, який назвався Остапом, не дав чіткої відповіді на запитання, чи підтримує він вихід церкви з московського патріархату і сказав, що це має вирішувати суд.

Невідомий чоловік, який назвався Остапом
Невідомий чоловік, який назвався Остапом

Але це вже вирішила громада села. Поліція прослідкувала, щоб тітушки не завадили сільській громаді та разом із селянами вивели їх за паркан церкви. Священнослужителі Православних церков України з інших сіл вперше провели на подвір’ї церкви службу українською мовою. Тоді староста села Юрій Беденюк і голова комісії Василь Бондар опечатали двері, оскільки їх зачинили на замки.

Старосто села Озеро Юрій Беденюк опечатує двері церкви
Старосто села Озеро Юрій Беденюк опечатує двері церкви

«Сьогоднішній день мені нагадує зішестя святого духа на апостолів. Той момент, коли апостоли вийшли й кожен народ почав чути свою мову. Проповідь своєю мовою, не на язику, а на мові. І ще мені пригадується той момент, коли у Верховній Раді поминали наших бійців, які загинули на Майдані, в АТО, в ООС. Всі піднялися в знак пам'яті, а представники  УПЦ (МП) сиділи, ніби приросли до крісел. Так само і тут, коли ми молилися, молоді хлопці (ред. – тітушки, які сиділи на лаві за парканом церкви), сиділи там і не піднялись. Ганьба», – сказав у своїй проповіді отець Сергій із Тростянця.

Священник Михайло досі не віддав ключі до храму. 11 травня ініціативна група жителів села Озеро завітає у собор Православної церкви України до владики Михайла, щоб отримати новий статут Свято-Покровської церкви. У ньому буде вказано, що віднині церква підпорядковується юрисдикції Православної церкви України. 

Після цього селяни зможуть повноправно потрапити до храму й провести там інвентаризацію майна. Вперше там проведуть богослужіння українською мовою.

Читайте також: Геть московську церкву: як парафія села Пальче приєдналася до ПЦУ

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024