Дякують і просять рецепт супу: у домі молитви села Тростянка прийняли уже понад 200 переселенців

Починаємо розмову із Надією Сидорчук із села Тростянка Копачівської громади після того, як вона кілька хвилин тому влаштувала у домі молитви сім’ю із шістьма дітьми із міста Білопілля на Сумщині. Люди рятувалися від війни й знайшли тимчасовий прихисток на Волині. Далі вони планують вирушити за кордон.

Перших переселенців у Тростянці прийняли 3 березня. То були люди із Харківщини, серед яких і 10 дітей. Юрій та Надія Сидорчуки за кілька днів зуміли підготувати місцевий дім молитви для допомоги людям, які цього потребували. Для Район.Рожище розповіли, як обладнали опалення, ванну кімнату, 25 спальних місць та закупили посуд на кухню.

Юрій та Надія Сидорчуки

До слова, дім молитви збудували у Тростянці минулого року. Розповідають, що з Божою поміччю змогли звести його усього за чотири місяці.

Нині до волонтерства у селі долучаються усі охочі. Люди швидко відгукнулися на заклик допомоги та знесли продукти, постільну білизну та інші речі, які могли пожертвувати. 

Надія розповідає, що навіть через місяць активної допомоги у домі молитви не відчувають потреби у чомусь, адже люди надзвичайно швидко відгукуються та закривають усі потреби. Постійну й суттєву допомогу надає й релігійна громада Християн віри Євангельської міста Рожище.

За час повномасштабного вторгнення росії в Україну у селі Тростянка знайшли прихисток вже понад 200 осіб. Більшість із них не залишаються тут надовго, проте надзвичайно дякують за людяність й елементарні зручності, якими дорожать: смачну й поживну їжу, гарячу воду, можливість попрати й виспатися. 

Надія ділиться, що у Тростянці були переселенці з Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Чугуєва та багатьох інших міст. Усі вони діляться страшними історіями про воєнні дії прямо на їхніх вулицях.

«Страшно уявити, що пережили ці люди. Вони розповідають такі речі, від яких мороз йде по шкіри. Нам надзвичайно важливо у цей час відчувати себе корисними та потрібними, із Божою поміччю допомагати тим, хто цього потребує», – розповідає Надія Сидорчук.

Вона каже, що більшість переселенців, яких прийняли у домі молитви, – це жінки й діти. Були також люди поважного віку, хворі чоловіки. Багато із них рятували своїх домашніх улюбленців: у Тростянці побували двоє котів та двоє собак, а нещодавно приїхала ще й черепаха.

«Один дідусь розповідав, що до війни дуже любив дивитися бойовики. А йому на старості довелося побачити, як прямо біля будинків закопують рідних. Такого й у фільмах не побачиш», – ділиться Надія.

У домі молитви є все необхідне для допомоги людям. Тут зібрали аптечку з найзатребуванішими ліками й засобами гігієни; є постійний запас кави, чаю та печива; можна взяти для себе одяг та взуття. 

А ще тут радо вислухають та запросять до спільної молитви. До слова, богослужіння у храмі не припиняли проводити. Нині вони тут відбуваються щонеділі.

Для переселенців у домі молитви постійно трудяться троє жінок – Надія та ще дві волонтерки Олена і Павліна Зебедюк. Вони прибирають, збирають та міняють постіль, готують гарячу їжу тричі на день. 

Варять бульйони, супи, пюре, відбивні й котлети, каші та макарони, сосиски, роблять канапки. Після кожної людини постіль забирають на прання. Це роблять вдома небайдужі люди із сусідніх сіл.

Чоловіки на власних авто відвозять переселенців до кордону.

Надія каже, що люди надзвичайно вдячні їм за доброту. Зберігають номер й потім надсилають фото, як влаштувалися за кордом, щиро дякують за прихисток і гарячу їжу.

«Дуже хвалять наші бульйони й супи. Дівчата просили рецепт сирного супу із шампіньйонами. Дуже вже припав їм до душі», – ділиться Надія. 

Жінка розповідає, що на час активного волонтерства може покластися на старших дітей, які опікуються домом та меншими братами й сестрами у період відсутності мами. А часом ще й долучаються до допомоги у домі молитви. Юрій та Надія Сидорчуки виховують дев’ятьох дітей. Найстаршій доньці 18 років, найменшому синові – три.

На пропозицію озвучити номер рахунка для фінансової допомоги Надія відмовляється. Каже, що з Божою підтримкою у домі молитви нічого не закінчується.

«Ми дякуємо Богові, що дає нам усім сили й здоров'я на добрі справи», – щиро зізнається Надія.

Вона додає, що на території дому молитви дуже хочуть встановити якусь розвагу для дітей, аби вони могли відпочивати й на свіжому повітрі. Тож були б вдячні волонтерам, які б могли допомогти з пісочницею з будиночком, гойдалкою, гіркою чи батутом. Зв'язатися із сім'єю Сидорчуків можна за номером 096 64 58 020.