стрічка

Біль на віки: як у таборі смерті «Тростенець» нацисти знищували євреїв

16 Листопада 2019, 18:29
Табір смерті «Тростенець» 5780
Табір смерті «Тростенець»

За кількістю жертв цей табір посідає четверте місце після сумнозвісних нацистських таборів смерті в Європі – Освенцим, Майданек і Треблінка. У «Тростенець» потрапляли десятки тисяч євреїв, військовополонені Червоної армії, цивільне населення, депортовані із країн Європи. Зокрема, з Австрії, Німеччини, Польщі та Чехословаччини. Це було місце масового знищення нацистами жителів Мінська та інших населених пунктів Білорусі.

У 1939 році антиєврейська політика нацистів посилюється. Нацисти ухвалюють рішення про створення у великих містах гетто і концентрувати в них євреїв. У липні 1941 року єврейське гетто створюється в захопленому німцями Мінську. Два квадратних кілометра, обгороджених від усього світу колючим дротом, а за ним майже сотня тисяч смертників. Серед цих смертників була і родина Майї Левіної-Крапіної.

«У Мінське гетто зайшли жандарми, моїй мамі сказали одягатися. А через кілька днів по гетто поширилось, що на Ювілейній площі у Мінську стоять вішальниці. Там уже були повішені люди. Брат взяв мене за руку і ми побігли на площу. І тут ми побачили маму. У неї були дуже довгі коси, які розвіювались на вітрі. Три дні людей не знімали з вішальниць. Вона чомусь висіла з табличкою «За зв’язок з партизанами». А брат мій – Іосиф дійсно підтримував зв’язок із партизанами. Це і стало причиною усіх бід.

Я зосталась вдома одна, голодна та ще й хвора. Лежала і думала, що помираю. Аж раптом в будинок зайшли якісь хлопці і повідомили: «Твій брат Йоська перебуває на лікуванні в інфекційній лікарні». Згодом я вирішила рятуватися. Коли вийшла з будинку, то побачила велику кількість німців, душегубок. Я підбігла до лікарні і почала кричати братові. Він спустився з другого поверху лікарні по водостічній трубі. Ми вирішили бігти…бігти через кладовище. Бігли до залізнодорожнього вокзалу», – згадує бранка Мінського гетто Майя Левіна-Крапіна.

Читайте також: Гранати милосердя: як розстрілювали євреїв у Луцьку. ФОТО

Літо 1941-го. Після окупації нацистською Німеччиною білоруських територій відбуваються селективні розстріли. Знищуються чоловіки, які підозрювалися і давали супротив – комуністи, євреї, партійні діячі. У серпні цього ж року ландшафти майбутніх вбивств і табір для військовополонених відвідує Генріх Гіммлер.

Генріх Гіммлер – німецький військовий і політичний діяч часів Третього Рейху. Він – один з найголовніших та найвпливовіших лідерів нацистської Німеччини, сподвижник Адольфа Гітлера, один з організаторів Голокосту.  Організував айнзацгрупи – ескадрони смерті, які здійснювали масові вбивства цивільних осіб на окупованих територіях.

В 1941-му в Мінську створюють кілька центрів знищення людей. Радянських військовополонених знищували в Шталагу на Масюковщині. Мінське гетто – одне із найбільших гетто у Східній Європі і було найбільшим на окупованій німцями територій Радянського Союзу. У ньому було майже 100 тисяч євреїв, більшість яких загинули під час Голокосту.

Читайте також: Місця (не)пам’яті про розстріляних євреїв Берестечка

Фотографії з книги пам'яті для єврейської громади Берестечка, Боремля та околиць

Ще до створення Мінського гетто були видані укази, згідно з якими всі чоловіки, яких не встигали призвати до армії, повинні з’явитися в прийомний пункт, що розташовувався біля Оперного театру у Мінську. А відтак, Майя Левіна-Крапіна свого батька більше не побачила. У гетто 6-річна дівчинка втратила не лише батька, але й матір, дідуся, сестер… Мінське гетто – основне місце утримання й Мінських євреїв.

Мінське гетто
Мінське гетто

«Уже після першого погрому в Мінськ привезли євреїв із Гамбурга. Діти називали їх гамбурзькими. Через те, що вони були дуже гарно одягнуті, з повними сумками усіляких речей, які згодом опинились в руках нацистів. Для гамбурзьких євреїв виділили окрему територію в Мінському гетто. Їх одразу змусили прибирати трупи після першого погрому. І тоді вперше євреї зрозуміли для чого їх привезли сюди…на  знищення», – згадує бранка Мінського гетто Майя Левіна-Крапіна.

Історик Олександр Долговський пояснює, що у Мінську в 1941 році табір для військовополонених і громадянські інстанції контролюють гетто. Виникає питання: а хто селективні розстріли проводив влітку 1941 року? Це – айнзацгрупи, які рухалися за Вермахтом. Після того, як тут відбулося формування громадянських структур в грудні 1941 року створилася Служба безпеки Мінська і вона знаходилася в університетському містечку Білоруського державного університету (БГУ). Оригінального приміщення не залишилося, а лише частина інфраструктури.

Читайте такожЗа Ковелем знайшли надгробки з колишнього єврейського кладовища

У Володимирі на смітнику знайшли фрагменти надгробків з єврейського кладовища

У Берестечку знайшли дві могильні плити з єврейського кладовища. ФОТО

Мешканці Горохова виявили єврейські надгробки, які служили бордюрами на одній із вулиць. Ймовірно, з часів німецької окупації

У 1942 році під егідою СД створюють Малий Тростенець. Військовополонених там не розстрілювали, вони вмирали від голоду та холоду. До табору «Тростенець» потрапляє десятки тисяч євреїв, військовополонені Червоної армії, цивільне населення, депортовані із країн Європи. Зокрема, з Австрії, Німеччини, Польщі та Чехословаччини. Це було місце масового знищення нацистами жителів Мінська та інших населених пунктів Білорусі. Виходиш із автівки і тебе одразу охоплює якийсь страх, переживання, біль… Що це подумки запитуєш себе? Це – «війна на знищення», – чути відголосся.

«За кількістю жертв цей табір посідає четверте місце після сумнозвісних нацистських таборів смерті в Європі – Освенцим, Майданек і Треблінка. В 1941-1944 роках у таборі смерті «Тростенець», урочищі Благовщина і урочищі «Шашковка» знищили понад 206 500 людей. Це згідно із даними надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів влітку 1944-го. Цифри – цілі, мають символічне значення», – розповідає історик Олександр Долговський.

Білоруський історик Олександр Долговський пригадує, що Малий Тростенець створили завдяки депортованим євреям із Західної Європи. У Радянський період уявляли як місце вбивств мирних громадян, совєтських мирних громадян. У Мінському гетто також перебували депортовані євреї. Проте, там знищували лише білоруських євреїв. До слова, білоруських євреїв знищували ще у Тучинці або на Кальварійському кладовищі (нині станція метро Пушкінська), а також у «Дроздах» і «Ямі». Євреїв, яких привозили в 1942 році, одразу вивозили на розстріл в Благовщину.

Читайте також: На Волині вшанували пам'ять тисяч євреїв, які загинули під час ліквідації луцького ґетто

Урочище Благовщина. Шлях журналістів пролягає до білої площі, скульптурна композиція «Чемодани». Білоруський архітектор Леонід Левін реалізував проєкт «Дорога смерті». Він складається із білої площі, а вагони – це символ депортації.

Чотири бетонних вагона – символічні зали пам’яті. Люди заходили у вагони, довжиною 20 метрів, висотою 4 метри і шириною трохи більше 3 метрів. Одразу опинялися в середовищі, куди колись заганяли депортованих євреїв. Переконалися у цьому і журналісти.

«Була ідея вигравіювати на цих вагонах імена вбитих людей. Поблизу Мінська депортували 23 тисячі євреїв. Їх вивозили, наприклад, з Дюссельдорфа місцеві поліцейські. Тому багато речей знайдено у євреїв із Дюссельдорфа, Відня. Мінська влада відмовилася вигравіювати тут імена. Потім було запропоновано вигравіювати міста звідки людей привозили. У підсумку вирішили створити електронну книгу пам’яті, де можна буде наносити всі ті імена», – розповідає Олександр Долговський.

Все ближче залишається до розстрільної поляни. Погляд зосереджується ось на цьому місці. Це – частина проєкту Леоніда Левіна, яку реалізовувала його дочка Галина.

Леонід Левін – народився 25 липня в Мінську, заслужений архітектор Білорусі, Академік Міжнародної і Білоруської Академії архітектури, голова Союзу білоруських єврейських громадських об’єднань. Він – один із авторів меморіального комплексу «Хатинь».

У «Лісі пам'яті» загинуло вісім людей з одним прізвищем, тобто була вбита вся велика родина.

«Убивство людей в урочищі Благовщина саме по собі є чимось за межею розумного. Тим паче, коли людину хапають десь у Західній Європі, везуть під Мінськ, щоб розстріляти... Ще досі повертаюся до думки, що, хоча це місце, де у жертв надії не було, воно все одно залишає надію – надію хоча б на те, що злочин буде викрито», – після відвідин цієї поляни зізнався журналіст Громадського радіо Григорій Пирлік.

Австрійські євреї з 2010 року вивішують на ці дерева ламіновані жовті таблички в пам’ять про своїх загиблих родичів. Таким чином білоруси повертають пам’ять про людей через обличчя, прізвища та імена. Цією роботою займаються працівники історичної майстерні імені Леоніда Левіна в рамках проєкту Мінського міжнародного освітнього центру імені Йоханнеса Рау «IIB Minsk» і Союзом білоруських єврейських громадських об’єднань.

Читайте також: В Ізраїлі випустили книгу, яка розкриє таємниці Берестецької синагоги

І ось чорна площа. Це, напевно, найбільш емоційне місце. На цій поляні розташовано 34 могили. Місця, де відбувалися масові розстріли євреїв.

«Ось у цей рів вміщалося два ряди людей», – згадує Габріель Хайма, який родом зі Швейцарії, тривалий час працював на німецькому телебаченні. Його мама – відома швейцарська акторка.

Коли мама Габріеля Хайма померла, син спустився в підвал і знайшов там коробки з-під взуття із листами. Вони адресувалися від його матері до його бабусі. Бабуся жила в Берліні, а мама – у Швейцарії. Вони обоє відчували небезпеку. Бабуся Габріеля намагалася втекти з Берліну, дорогою гестапо її арештовує і привозить на цю поляну. Тут її і вбивають. У пам’ять про загибель рідної людини син написав книгу «Мені не потрібно торт, витягни мене звідси».


«Кількасот метрів люди не йшли пішки, їх довозили сюди машинами. Приїжджала одна машина, у ній було приблизно 50-60 людей. Їм наказували виходити по 5-10  людей. Охорона стояла навколо. Там був викопаний рів. Перед ямою стояло 10-15 людей зі зброєю для розстрілів. Ніхто не виживав», – розповідає Олександр Долговський.

Перша розстрільна акція – травень 1942 року. Тисячу віденських євреїв привезли на розстріл. Велика акція знищення відбувається у кінці липня 1942 року. Тут вбивають 6500 мінських євреїв Мінського гетто і 3500 західно-європейських євреїв, які прибули в листопаді в Мінське гетто. Це – одна із акцій, де вбивають західно-європейських євреїв на поляні в урочищі Благовщина.

Мінське СД повідомляє: у нас дуже багато тут роботи, розберіться з транспортом. Сюди привозять людей на 14 одиницях транспорту, це приблизно 14 тисяч. До кінця 1943 року розстріли тут закінчуються. І починається секретна операція Третього Рейху. Завдання – спалити трупи, щоб нічого не нагадувало, що тут відбувалися злочини.

«Колись на поляні, де розстрілювали людей, був військовий полігон. У ході меморіалізації 2017 року знайшли дуже багато свідчень масових вбивств. Зокрема, знайшли кістки, особисті речі – ножі, жіночі прикраси, радянські патрони. Злочинці вбивали людей пістолетами, хоча були і душегубки, які частенько ламалися. Це означав контакт злочинців і жертв. Тоді виникло питання: а що з цим усім робити? З державної точки зору – це місце знищення білорусів, і звичайно, євреїв», – розповідає Олександр Долговський,

Читайте також: На Старовижівщині упорядкують єврейське кладовище

Білоруси говорять про наднаціональну культуру пам’яті, де б для кожної нації знайшлося місце пошанування тих, хто тут загинув.

Петро ЮРОВЧИК

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024