Мирно і з Богом: як на Волині релігійні громади приєднуються до ПЦУ

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну чимало релігійних громад на Волині ґрунтовно замислюються над тим, аби покинути московський патріархат та приєднатися до Православної церкви України. Дехто уже перейшов від роздумів до активних дій.

Очевидно, що Україну охопила нова хвиля приєднання релігійних громад до ПЦУ – уже близько 100 церков стали на шлях об’єднання. На Волині це рішення прийняли вже три громади: на Маневиччині, Горохівщині та Іваничівщині. Дві з трьох приєдналися до ПЦУ разом зі священниками. 

Журналістка Район.in.ua поспілкувалася із канцлером Волинської духовної консисторії Волинської єпархії, протоієреєм Миколаєм Цапом про порядок приєднання релігійної громади до єпархії ПЦУ.

Священник поділився, що двері Волинської єпархії залишаються відкритими. Громади, які приєднуються до ПЦУ, роблять це мирно і з Богом. 

Духовенство сподівається, що велике об’єднання відбудеться. Адже Волинь уже бачила значну хвилю переходів релігійних громад до ПЦУ. Тоді Волинська область була серед перших за кількістю переходів. Після отримання Томосу, у 2019 році, понад 130 парафій приєдналися до ПЦУ. 

Нині на Волині залишається понад 500 парафій московського патріархату.

Читайте також: Митрополит Михаїл закликає священнослужителів УПЦ МП відректися від Москви

Представники московського патріархату тривалий час культивували величезну кількість міфів навколо ПЦУ

– Серед релігійних громад, які приєдналися до ПЦУ до повномасштабного вторгнення росії, дуже низький відсоток тих, хто перейшов разом зі священником. Як гадаєте, що зупиняє священника від переходу до ПЦУ?

– Дійсно, з 80 парафій, які переходили у Волинську єпархію, прийшло лише 13 священників. Інші – відмовилися. Останні парафії на Волині – двоє із трьох зі священником. Отже, вимальовується позитивна тенденція.

Мені складно сказати, що зупиняє священників від приєднання до ПЦУ, особливо у світлі подій від 2014 року. Можливо, певну роль відіграє те, що значна частина духовенства здобула духовну освіту в Москві чи Ленінграді.

Звісно, нам прикро, що так мало духовенства йде за своєю громадою та поділяє її вибір. Проте є підстави вважати, що ця ситуація буде змінюватися.

– Якщо священник переходить до ПЦУ разом із громадою, чи має він таку ж посаду та повноваження?

– Звичайно, священник залишається у тому ж статусі, що й був раніше. Подекуди йому можуть дати ще й чергову священицьку нагороду за мудре рішення, що сприяє об’єднанню. 

Можна пригадати об’єднавчий собор у 2018 році, коли в одній області у ПЦУ стало аж три владики. Нікого не понизили у статусі, лише дещо змінили титули, аби не було накладок. Кожен владика залишився у тих межах, в яких до того служив, і зі своїми парафіями.

Немає такого, що після приєднання до ПЦУ відбувається якийсь поділ. Фактично священник й надалі залишається зі своєю громадою, вийшовши з-під опіки московського патріархату.

– Якщо до ПЦУ переходить благочинний московського патріархату зі своїм округом, чи залишається він на своїй посаді?

– Так. Посада благочинного залишається за ним, так само як і відповідальність за його округ. Звісно, змінюється підпорядкованість і поминання. В окрузі поминатимуть владику єпархії, до якої приєднуються, та предстоятеля церкви – митрополита Епіфанія.

УПЦ МП – не самостійна, а залежна від РПЦ, і це визнають усі помісні церкви

– Коли у громаді назбиралася необхідна кількість охочих приєднуватися до ПЦУ, яким має бути їх наступний крок?

– У першу чергу потрібно визначити, скільки таких охочих є у селі. Для цього збирають підписи. Якщо ⅔ громади висловлюється за приєднання до ПЦУ, це є підставою для того, щоб змінити юрисдикцію.

Хочу наголосити, що і храм, і дім священника є власністю громади. Тому зі зміною юрисдикції не може відбуватися якогось поділу церкви. Люди, які залишаються у меншості, повинні визнати рішення більшості та погодитись на нього. Усе, як при будь-якому демократичному голосуванні.

– Зібрали підписи. Їх є ⅔ чи понад те. Що робити далі?

– Наступним кроком мають бути загальні парафіяльні збори, де всі присутні повинні проголосувати. Тут враховується вже більшість голосів, тобто кожен голос може відіграти вирішальну роль.

За підсумками голосування складають протокол зборів, де зазначають волевиявлення громади та кількість голосів.

– Чи обов’язково на парафіяльних зборах мають бути присутні офіційні представники громади? Хто головує на зборах?

– Бажано, але не завжди офіційні особи є присутніми під час проведення парафіяльних зборів. Часом громада запрошує священника ПЦУ або благочинного, який детально пояснює усі нюанси.

Із присутніх на зборах обирають голову зборів та секретаря, який веде прокол. 

– Що робити далі з протоколом та підписами?

– Далі ініціативна група від громади (2-5 осіб) приїжджає до єпархії та пише прохання на ім’я владики про прийняття до складу єпархії ПЦУ. До цього прохання вони додають протокол зборів та підписи громади.

Тоді громада йде на прийом до владики. На основі цих трьох документів готується офіційне розпорядження владики про прийняття релігійної громади у склад єпархії ПЦУ. Цей документ видається представникам громади.

Приклади оформлення бланку для збору підписів та протокола парафіяльних зборів

– Чи вважається це зміною юрисдикції?

– Так. Це – перший етап. Наступний – громада повинна звернутися до обласної державної адміністрації для юридичного оформлення документів. Там є затверджений перелік документів, які потрібно подати. Це статут, протоколи та інше.

На жаль, під час війни процес юридичного оформлення може бути досить тривалим.

– Якщо громада має розпорядження від владики, але ще не оформила юридичних документів, чи може вона проводити богослужіння у складі ПЦУ?

– Так, звичайно. Тут одне іншому не заважає. Громада визначилася, зафіксувала документально своє рішення, отримала офіційне розпорядження владики, тому може проводити богослужіння у складі ПЦУ.

– Доводилося чути, що з повномасштабним вторгненням росії у храмах московського патріархату значно поменшало парафіян. Ті, що залишися, суттєво скоротили або й зовсім припинили свої пожертви. Чи довго зможе така громада утримувати священника?

– Думаю, що ні. Ймовірно, у такому випадку деякі парафії ставатимуть приписними, на кілька парафій буде один священник. Зараз триває перехідний період, під час якого складно робити якісь прогнози. 

Представники московського патріархату виступають із закликами почекати закінчення війни й тоді вирішувати церковні питання. Однак, як бачимо, громади не завжди пристають на такі пропозиції.

Так, як було до війни, вже ніколи не буде. Це розуміють всі.

Читайте також: Московський патріархат воєнного стану. ЩО ДАЛІ?

– Чи стоїть у ПЦУ мовне питання? Чи обов’язково громада має змінити мову богослужіння?

– На сьогодні у ПЦУ є громади, які служать не тільки українською мовою. Якщо громада хоче надалі вести службу старослов’янською чи російською мовою, то вона може це робити й у складі ПЦУ. Якщо хоче, то може плавно переходити, поступово вводячи українську мову у церкві.

Бувало, що до нас приходили хористи й бідкалися, мовляв, як же ми будемо співати, за один тиждень не навчимося. То завжди заспокоюємо і пояснюємо, що ніхто нікого не змушує, вони можуть продовжувати молитися тою мовою, до якої у громаді звикли.

РПЦ не засновувала Київську митрополію, а тому не є Церквою-Матір'ю для України. Історично для України РПЦ – це «Церква-донька». Церква-Мати для України – це Константинопольський патріархат, адже саме Константинополь заснував Київську митрополію. Саме від неї у 1448 році самочинно від'єдналась Московська митрополія, згодом ставши Московським патріархатом.

– Чи зможе ПЦУ стати тим фактором, який об’єднає українців у боротьбі з агресором?

– Однозначно зможе. Наш віруючий український багатостраждальний народ заслуговує мати єдину Помісну церкву. Вона зараз продовжує творитися. Коли об’єднання відбудеться, ми будемо однією з великих православних церков у світі. ПЦУ – гідна церква великого і незламного, незалежного та непереможного українського народу.