Вольєр з вепрами, молода пасіка та тотальний ремонт: Гущанське лісництво починає нове життя

28 Серпня 2019, 19:30

4060

Гущанське лісництво входить до держпідприєства «Прибузьке лісове господарство» та охоплює частину території Любомльського району Волині. Лісництво межує із Польщею, а його головне управління знаходиться поруч із митним постом «Ягодин». Це приблизно 140 кілометрів від Луцька – дві години їзди автівкою та ще довше, якщо оберете автобус.

У рамках проекту «Історії довкола лісу» їдемо, щоб поспілкуватись із місцевим лісничим та побачити диких свиней на власні очі. А щоб до вечора повернутись до Луцька, виїжджаємо зранку, не робимо зайвих зупинок і вже у дорозі розпитуємо водія про Прибузьке ЛГ. У результаті добираємось до місця зустрічі раніше, ніж сам лісник і маємо час для дослідження прилеглих територій.

Читайте також: Монастир у старосільському лісі: як живуть монахині у колишній військовій частині

Особливість адмінбудівлі Гущанського лісництва у тому, що вона розташоване у самому лісі, тоді як більшість таких у Волинській області будують у найближчих населених пунктах. Це невелика біла споруда, у якій тільки планують проводити електрику. Поруч – дерев’яна альтанка, свіжоскошений газон, який пахне так, що паморочиться у голові та декоративні хвойні деревця. Поруч – величезний дуб із розлогим гіллям, який привертає увагу усіх, хто сюди приїжджає. Про дуб розповів Анатолій Коц, лісничий, який приєднався до нас якраз біля цього дерева.

Анатолій Коц

Чоловік народився у селі Борове, Любомльського району, де живе і досі. Пан Анатолій з людей, у яких любов до лісу закладена у генах – ще його прадід та дід працювали у цій сфері. Тому, коли після армії потрібно було обирати майбутню професію – сумнів не виникло жодних. У 1989 році чоловік закінчив Великолукський лісотехнічний технікум і з того часу працює у лісі. Спочатку дев’ять років був старшим майстром, стільки ж років займав посаду помічника лісничого, тепер – лісничий Гущанського лісництва.

Зовсім недавно Анатолій Миколайович був студентом (правда, заочником) вдруге – вивчав лісове та садово-паркове господарство у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки.

Головна робота майстра – збереження та посадка лісу, догляд лісових культур, вирощення посадматеріалу, а також охорона від пожеж та самовольних рубок. З цими обов’язками він справляється добре та пишається результати, які дає постійна праця у лісі – здоровими та красивими соснами, березами та сторічними дубами. Перед в’їздом до управління ціла ділянка дубів, яким по 170 років – і всі вони доглянуті та якісні.

Не дивуюсь, коли чоловік розповідає, що відпочивати від роботи любить також у лісі. Пан Анатолій залюбки ходить на полювання чи по гриби, але тоді намагається не думати про роботу, а просто насолоджуватись природою та спокоєм.

Читайте також:

Службовий роман: молоде подружжя з Маневиччини об’єдналось завдяки роботі у лісі

Містичні легенди, вісім озер та лебідь-холостяк: які туристичні родзинки має лісництво в Перевалах

Зараз лісництво стає на новий шлях розвитку. Торік посаду директора ДП «Прибузьке лісове господарство» зайняв Володимир Корецький, з того часу тут почалися зміни. Із найбільш помітних – будівництво вольєра для вирощення диких кабанів, площею 4,8 гектара. Працівники лісництва роблять все для того, щоб тварини повністю адаптувалися до умов проживання і давали потомство.

Через спалахи африканської чуми свиней, яка охопила окремі райони області, поголів’я диких свиней знизилося. Відтворення популяції – справа тривала, клопітка і недешева. Цей вольєр створили саме для того, щоб забезпечити збільшення поголів’я вепрів у волинських лісах. За дикими тваринами тут доглядають і охороняють, годують зерновими та коренеплодами та просто люблять.

До вольєра ми приходимо десь близько першої години дня, коли сонце пече найсильніше. У таку спеку свині ховаються в невеликому болоті і щоб їх звідти виманити і побачити, беремо з собою корм. Зараз тут живуть чотири дикі свині, якраз перед нашим приїздом привезли ще одну молоду – п’яту. На весні очікують приплід, хоча і жартують про габарити головної самки, яку назвали Нюрою. Вона помітно відрізняється розмірами від інших свиней, і працівники лісництва не будуть дуже здивовані, якщо потомство з’явиться восени.

Нюра

Так само нещодавно тут поставили пасіку – одразу навпроти головного входу до вольєра з вепрами, тож побачити всі принади лісництва можна, майже не докладаючи зусиль. Зараз тут десять нових вуликів із сім’ями. Доглядає бджіл сам лісничий, а професійного пасічника наймуть, коли кількість заселених вуликів збільшиться і обсяг роботи стане завеликим для Анатолія Миколайовича.

Читайте також: Клаптикові ліси Рожищенщини: нове дихання понівеченої колгоспом землі

У найближчих планах – будівництво нового паркану біля адмінбудівлі та проведення електрики.

Гущанське лісництво знаходиться на кордоні із Польщею. Анатолій Коц говорить, що це гідний та не простий конкурент, але не страшний тим, хто любить свою роботу. Люди залишаються і працюють у лісі, чим мотивують керівництво створювати кращі умови роботи. Таке сусідство – це ще й хороша можливість переймати новий досвід, співпрацювати та самовдосконалюватися.

У лісництві завжди відкриті та приязні до гостей, всіх охочих запрошують побачити диких свиней, прогулятись у тіні сторічних дубів та подихати цілющим хвойним повітрям. Будете поруч – обов’язково заїжджайте, заходьте та залишайте коментарі під матеріалом, про те, чи не з’явились у Нюри поросята.