Київське захоплення, харківський досвід і європейська підтримка: як у Ківерцях діє спелеоклуб

У Ківерцях діє певною мірою унікальний, бо єдиний на Волині, Гірсько-спелеологічний клуб «Стохід», учасники якого беруть участь у різноманітних змаганнях, здобуваючи нагороди, а також отримують цікавий, цінний, а головне практичний досвід.

Засновник та ідейний натхненник «Стоходу» Андрій Пилипюк – спортсмен, travel-експерт, гід, мандрівник-супровідник туристичних груп горами України, Грузії, Ісландії, Кавказу та Балкан. Він «привіз» захоплення спелеологією з Києва. Власне прагнув займатися спелеологією, так би мовити, вдома з того часу, як повернувся з Києва до Луцька і не мав можливості вести такий активний спелеологічний спосіб життя, як у столиці. Проте на шляху реалізації планів завше стояла низка протиріч.

«Спершу не було команди і підготовлених людей однодумців, які  могли б скласти компанію й гідну конкуренцію. По-друге, одвічною проблемою була нестача спорядження і мотузок, відсутність місця для постійних тренувань. Загалом ця нестача є відносною, адже в наш час можна все придбати, проте мало хто готовий робити такі потужні фінансові інвестиції котрі не дадуть ані доходів, ані перекриють собівартість куплених речей. Зрештою, нам потрібне було місце із рельєфом, або ж хоча б із висотою де можна було б завісити мотузку і таких теж тривалий час не знаходилося. Одним словом завше було більше аргументів проти, ніж аргументів за», – пригадує Андрій Пилипюк.

Андрій Пилипюк під час походу в гори

Спелеологія на Волині – від «смикання мотузок» на дереві до благоустрою на березі річки

Перші тренування, якщо їх так можна було назвати, почали проводити на подвір’ї однієї з луцьких шкіл, закидаючи мотузки (до речі, один комплект на кількох осіб) на турніки і просто неба – «мандруючи» деревами. «Звісно для моїх друзів це вже було тренування, але для себе нічого нового я пізнати не міг. Та й до систематичних занять справа не доходила, радше це були поодинокі абсолютно спонтанні заняття», – каже Андрій.

Ситуація почала змінюватися на початку квітня 2018 року. Тоді Андрій Пилипюк повернувся до Луцька після навчання в столиці. Удома підпрацьовував у мотузковому парку, ба більше – пропадав там з самого ранку до пізньої ночі. А після робочого дня, маючи постійно при собі мотузок і комплект спорядження, робив навіску на черговому високому дереві й тренувався сам. Зацікавлені його прикладом, до Андрія приєдналися друзі, охочі «посмикати за мотузок».

«Почала збиратися невелика компанія зацікавлених людей. Так виглядала запорука подальшого успіху і системних занять. За якийсь час до нас почали прибігали в гості перехожі діти, котрим було доволі цікаво спостерігати за нашим видом діяльності, й просилися спробувати також полазити по мотузку. З дня у день наша команда лише росла і збільшувалася, до нас почали долучатися наші друзі та знайомі. А за якийсь момент зрозуміли що наявного спорядження на всіх не вистачає та й територію для постійних зустрічей потрібно шукати», – розповідає волинський спелеолог. 

Хоч і мінімальну, але вже зібрану аудиторію людей втрачати не хотілося, тому було треба шукати нові цікавіші місця для занять.

Тимчасово облаштували місце для занять поблизу одного з мостів через річку Стир. Але спершу влаштували на місці генеральне прибирання.

«Звісно не все було так просто і умови для занять не ідеальні. Попереду нас чекало ще багато клопіткої, а головне брудної роботи. Пам’ятаю, як декілька ночей підряд ми всі разом лиш те й робили, що збирали сміття й чистили територію. Усього зібрали понад 60 мішків усілякого мотлоху, пляшок і скла. Позрізали чагарники й густі кущі, вирізали сухе гілля з дерев, що нам заважало. І лише наступним етапом стала розмітка і планування трас, як і де ми будемо навішувати мотузку, які етапи нам потрібні та як їх продумати найвигіднішим чином», – згадує спортсмен.

Тоді ж Андрій власним коштом докупив спорядження, і почалися заняття. Тренувалися групами по вісім осіб, почергово передаючи свої комплекти спорядження. «Для низки учасників ці тренування стали фундаментальними і згодом вони брали участь в інших заходах впродовж наступного року», – тішиться досвідом Андрій.

Сплав на річці Стохід

 Хоч ентузіасти волинської спелеології не покладали рук і постійно старалися вдосконалити заняття, постав ще один виклик – зима, бо в холодну пору року ніхто відвідувати такі заняття не став би. На допомогу прийшла ГО «Школа безпеки та виживання дітей» із міста Ківерці, яка запросила, а згодом і надала можливість тренуватися й займатися на базі їхнього приміщення. Отож, спелеоклуб отримав «прописку» у Ківерцях.

«Визначною датою для нас став день 15 липня 2020 року, саме тоді ми офіційно розпочали свою діяльність й зареєструвалися як повноцінна громадська організація з назвою Гірсько-спелеологічний клуб «Стохід». Первинна ідея була займатися спортивною спелеологією та спелеотехнікою, але щоденні запити людей, які до нас приходять змушують постійно розвиватися й відкривати нові напрямки спортивно-туристської діяльності», – розповідає Андрій Пилипюк.

На сьогодні в журналі спелеоклубу – 75 осіб, які постійно ходять і тренуються впродовж останнього року.. Серед них є й діти, найменшим із яких всього п’ять років. Верхніх вікових обмежень немає – тут раді всім охочим.

Узимку стоходівці проводять три тренування на тиждень, влітку займаються двічі на тиждень. 

«Для тих клубівців, що регулярно відвідують тренування, організовуємо клубні літні табори та виїзди на скелі вихідного дня. Більшу частину тренувань доводиться проводити мені, як засновнику, як головному тренеру. Проте можемо похвалитися, що є ті клубівці, яких ми підготовили до того рівня, що вони теж можуть повноцінно проводити заняття, скажімо коли мені потрібно поїхати у якесь відрядження», – розповідає  про організацію роботи пан Андрій.

Хоч «Стохід» і молодий клуб, він може пишатися проведенням низки щорічних традиційних заходів, як-от, Літнім тренувально-оздоровчим табором на скелях для клубівців, де вони матимуть змогу набувати нові прикладні вміння і навички роботи з мотузками і спорядженням на природному рельєфі.

У грудні 2020 року у Ківерцях уперше відбувся Чемпіонат України зі спелеотехніки-2020 І відкритий чемпіонат Волині з вертикальної техніки SRT в закритих приміщеннях, на якому зібрали чималу кількість учасників з різних регіонів України. Ці унікальні змагання можливі саме завдяки європейській підтримці.

Влітку 2020 року Гірсько-спелеологічний клуб «Стохід» став одним із переможців конкурсу грантів за проєктом «Участь в дії, практики взаємодії влади та громади», який фінансувало посольство Нідерландів.

Отримана грантова підтримка немало допомогла «Стоходу». У рамках цього проєкту вдалося значно модернізувати тренуально-навчальну базу в Ківерцях – спелеологи змогли замінити різні елементи кріплення мотузок, саму мотузку та ті елементи вертикальних трас SRT, які швидко зношуються. Це значно підвищило безпеку та якість проведення тренувань.

Андрій Пилипюк зізнається, що зробили не все, лише найосновніше, що було на часі й на скільки вистачило фінансової підтримки. Також левову частину коштів за проєктом витратили на проведення Чемпіонату України зі спелеотехніки 2020 на тренувально-навчальній базі ківерцівського спелеоклубу, на які запросили учасників з різних регіонів України.

«Чому нам важливо було провести такі змагання саме в нас? Тому, що ми змогли показати на всю Україну, що в нашому регіоні теж є і активно розвивається техніка спортивної спелеології. Наші клубівці зуміли показати себе та порівняти свої здібності на фоні інших талановитих спортсменів-спелеологів України. Також отримали досвід організації заходів подібного рівня. Багато наших вихованців здобули призові місця. У клуб «Стохід» прийшли й записалися нові учасники які бачили наші змагання у місцевих ЗМІ», – розповідає Андрій.

Треба зауважити, що  змагання зі спелеотехніки в різних містах України проводять щороку в декілька етапів, переважно в Києві, Харкові, Одесі. На Волині вони відбулися вперше. Але це серйозна заявка на те, аби спортивна спільнота звернула увагу на «Стохід» як на клуб спроможний на підготовку сильних спортсменів з вертикальної техніки SRT. 

Відповідаючи на питання, чому треба привертати увагу до спелеотехніки або її ще називають вертикальної техніки SRT (Single Rope Technique), варто наголосити – вона абсолютно придатна для організації та проведення рятувальних маневрів різної складності.

Андрій Пилипюк зауважує, що на заняттях клубу також вивчають елементи проведення навчальних рятувальних маневрів. «Це, мабуть, найцікавіший розділ, який пропонуємо до вивчення. Із надзвичайниками співпрацювати не доводилося поки що, але якщо така потреба буде, маємо для цього всі можливості», – зауважує тренер.

До речі, старші вихованці Ківерцівської Школи безпеки та виживання дітей, які  відвідують заняття в клубі «Стохід», уже застосовували свої вміння здобуті на тренуваннях на практиці спільно з місцевими надзвичайниками.

Саме тому Андрій Пилипюк та інші стоходівці не планують зупинятися, активно розвивають клуб у Ківерцях і хочуть організувати подібну базу в Луцьку.

«Бачу великі можливості для розвитку нашого клубу. Маємо надію, що організуємо ще одне навчально-тренувальне приміщення в Луцьку й зможемо збільшити відвідуваність нашого клубу зокрема за рахунок учнівської молоді. Проте навчально-тренувальну базу в Ківерцях теж плануємо розвивати як основний і дуже потужний полігон для навчань та тренувань старших клубівців», – ділиться планами очільник «Стоходу».

Щодо мотивації займатися, то, крім спортивного інтересу, вона може бути цілком прозаїчною: кожен клубівець має змогу практично застосовувати здобуті навички у різних видах діяльності, пов’язаних із роботами на висоті в промислових умовах, в різних видах діяльності в горах та на природньому рельєфі різної складності, а також в організації рятувальних маневрів.

Щодо найближчих перспектив, то влітку 2021 року хочуть реалізувати новий проєкт від Луцької міської ради “Міцна, здорова сім’я – запорука процвітання країни”, який передбачає реабілітацію соціально незахищених верств населення засобами спортивно-оздоровчого туризму. Його планують провести в Луцьку, залучаючи молодих інструкторів клубу «Стохід».