стрічка

Вчитися в ЄС – класна можливість подорожувати й набиратися досвіду, – лучанин Андрій Приймачук

03 Травня 2019, 13:15
Андрій Приймачук у Римі 1784
Андрій Приймачук у Римі

Лучанин Андрій Приймачук ще з дитинства мріяв пожити в Італії. Мрія здійснилася в студентські роки. Навчаючись на факультеті «Бізнес адміністрація» (Bisness Administracja) Академії полонійної в Ченстохові (Akademia Polonijna w Czestohowie), що у Польщі, взяв участь у програмі «Erasmus+» та поїхав по обміну до Італії. Андрій безпосередньо в Академії дізнався про програму обміну студентами.

Зараз є чимало хороших європейських (освітніх) програм для того, щоб студенти могли навчатися. За потреби залучають різних спонсорів та спеціальні фонди. Навіть навмисно видають гранти. Усе задля того, щоб тільки приїздила молодь на навчання.

Можливостей багато у будь-якій країні Європи. Ті, хто хочуть випробувати себе і побачити, якою є європейська освіта, можуть знайти в мережі усю необхідну інформацію: про те як потрапити в той чи інший університет, або на обрану навчальну програму. Пересилюючи власний страх та певні незручності, просто спробувати і поїхати. А потому залишатись там чи повернутись – це уже право вибору кожної людини.

Про «Erasmus+» Андрій Приймачук розповідає:

– Це спеціальна програма для студентів, викладачів та діячів освіти різних наукових ступенів. Її фінансують з фонду ЄС. Запроваджена вона для того, щоб ці люди могли навчатися, розвиватися і бути мобільними.

Вузи укладають між собою договори, які дозволяють студентам та викладачам перебувати там безплатно. Стипендія практично перекриває усі витрати. Тому це дуже класна можливість таким чином подорожувати і брати участь в різних навчальних програмах європейських університетів. Що, на мій погляд, дуже добре і корисно.

В Польщі деякі студенти їхали на «Erasmus+» переважно з другого семестру, і лише деякі з третього. За умовами програми, за період навчання, кожен студент має право провести 12 місяців закордоном. А навчальні плани узгоджуються між освітніми закладами.

Є певні вимоги, які потрібно було виконати. Також є визначені терміни та умови, яких має дотриматись студент. Мій університет сам «просив» і майже силою відправляв. Єдине що – потрібно було виявити бажання і заповнити документи.

– А як щодо фінансової підтримки?

– Стипендія для українських студентів набагато вища, ніж у тих студентів, які приїхали з ЄС. Я брав участь у програмі з польського навчального закладу, відтак мені платили 500 євро в місяць. А студенти, які приїхали з України, наприклад, в Італію, отримували приблизно 850 євро.

– Чи достатня це сума (саме 500), щоб місяць прожити?

– Все залежить від країни та міста. Всюди різні фінансові можливості і ціни. В Італії це цілком можливо, у мене навіть залишались певні кошти. А от Франція чи Німеччина – це набагато дорожчі країни. Я вже не кажу про країни Скандинавії, де проживання за місяць вартує як мінімум 1000 євро. Щоправда, є спеціальні фонди, що дофінансовують студентів, які їдуть в «дорогі» країни. В мене є знайома, яка так побувала в Норвегії.

– Якою мовою викладали на парах?

– Всі лекції – італійською. Попри вимогу програми (англійською)! Це було великою несподіванкою. Зрозуміло, що ніхто б не зміг вивчити мову за семестр. Тому викладачі дозволили прийти тільки на іспит, який вже приймали англійською. Також дали список літератури та матеріалу, який потрібно було опрацювати самостійно. Взагалі викладачі були досить «відкриті» до усіх студентів.

Є загальні умови, які ти, як студент по програмі обміну, повинен виконати. В документах прописана найголовніша вимога – ти маєш «здати» певну кількість «кредитів» (предметів), яку б міг вивчити у своєму університеті за той семестр, який перебуваєш закордоном. Сума кредитів має бути однаковою. Дисципліни, які обрав, потрібно вивчити, бо всі оцінки потім зараховують у тому навчальному закладі, з якого тебе скерували.

Щодо «мовного питання», то деякі виші прописують це у договорі. Наприклад, знання німецької мови (якщо обираєш для навчання Німеччину або Голландію).

Тож, в принципі, та ситуація для мене не була проблемою, швидше навпаки – радісний момент: більше часу на себе, погуляти, кудись поїхати, щось подивитись.

– Наприклад?

– Це однозначно Рим. З дитинства мріяв пожити в Італії. І якраз так трапилось. Я відвідав ті місця, які так хотів побачити ще зі шкільних років: Колізей, Римський форум, найбільші церковні архітектурні пам’ятки, зокрема, Ватикан.. Та, щоб відвідати Рим, одного чи два дні мало. Туди треба їхати на тиждень. Недарма Рим називають «музеєм під відкритим небом». Рекомендую.

– Який досвід ти здобув?

– Це була цікава пригода. Можливість оцінити якість життя людей в ЄС, їхній рівень, культурні традиції. Для мене це, в першу чергу, надбання особисте. Культурне збагачення. Хороша можливість побувати в іншому середовищі, поспілкуватися з міжнародними викладачами та студентами, порівняти систему освіти українського і європейського зразка. Це певний обмін досвіду.

Конкретніше про освіту, будь ласка.

Я побачив кардинальні розбіжності в системах. Закордоном спеціальності конкретизовані. В нас розмиті. Ти не знаєш достеменно чим зможеш займатися, крім того, як бути викладачем в школі чи ВНЗ. У них в напрямках чіткі профілі. В Україні ж – абстрактні професії. Наприклад, соціологія. Варто було б розділити конкретніше. Так як, приміром, в Польщі. Мені здається європейська система більш чітко спрямована профільно: що достеменно має знати і робити спеціаліст.

Я не бачив різниці у відношенні (викладачів до студентів) та не відчував поділу, не було жорстких моментів чи залякувань типу «ви повинні знати чи зробити!..»

Не скажу, що там набагато кращий виклад матеріалу, чи можна отримати більший обсяг знань. Швидше навпаки – це у нас так, але також і дають забагато такого, що не пригодиться в майбутній роботі. Закордоном ти отримуєш конкретний матеріал, який маєш освоїти в своїй професії. І нічого зайвого. Словом, там не надто важке навчання й насправді немає складнощів. Як сказав мій польський координатор: «Щоб «завалити» «Erasmus+», треба бути повним дурнем».

Якщо ти не здаєш якийсь екзамен, то повинен у своєму ВНЗ його «наздогнати», і, так чи інакше, «закрити». Трагедії не буде, якщо ти не ігноруватимеш правила. Якщо ж злісно порушуєш умови договору, то повинен  повернути отримані гроші. Та я не чув жодного такого випадку за усю історію «Erasmus+». Зазвичай викладачі ніколи не допускають до того, що ти «не здаєш» предмет. Так, ти можеш не дуже добре знати матеріал, бо не до кінця його зрозумів. Максимум, що може зробити викладач, це поставити найменший бал. Та навіть це означає, що кредит зарахований, і предмет «зданий». Це виконана умова для повернення в Академію для продовження навчання на наступному семестрі.

Ти повернувся додому. Чому зробив такий вибір, якщо міг залишитись закордоном?

– Побувавши там, зрозумів, що хочу жити тільки в Україні. Хотілося б розвиватися в цій державі і досягати чогось тут. Тому що скрізь, куди б ти не поїхав, не має солодкого життя, і всюди потрібно працювати та докладати чимало зусиль для того, щоб щось зробити. То якщо це потрібно робити всюди, то чому не працювати у своїй країні і бути визнаним тут серед своїх людей? Тому я без вагань прийняв рішення, що решту свого життя проведу тут, на нашій землі. Не зарікаюсь. Але на даний момент знайшов своє місце – хочу жити, розвиватися, працювати і досягати чогось саме на Волині.

Порада для усіх одна – використовуйте максимально усі можливості! Мрії здійснюються.

Неля МУЗИЧКО

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024