Діброви Горохівщини: як дев’яносторічні дерева дають чотири тонни насіння у рік

Як горохівські лісники доглядають діброви, що зберегли у собі століття. 

Щоб побачити на власні очі та більше дізнатись про цю лісонасінневу ділянку, ще до сходу сонця вирушаємо у першу по-справжньому зимову поїздку на Горохівщину у рамках проекту «Історії довкола лісу» від Район.in.ua .

Лише у дорозі  перше проміння починає заповнювати машину та піднімати нам настрій. У такі морозяні і блакитні ранки просто неможливо сидіти у стінах квартир та офісів, потрібно вибиратись на природу.

Насадження створене ще у 1928 році, його площа − 19 гектарів. Діброва входить до ДП «Горохівське лісомисливське господарство». Перше, що впадає в очі – рівні ряди дерев, які висаджували наче під лінійку. У лісі дуже чисто, немає сухих гілок під ногами, а всі культури доглянуті та здорові.

Читайте також: Кривий ліс під Колками: чому покручені сосни і що вони лікують

Тут росте дуб звичайний (або ж черешчатий), який відрізняється хорошою структурою та великою щільністю деревини. Він має якісне насіння, яке збирають кожної осені, щоб згодом посадити у розсаднику Лобачівського лісництва.

«Такий дуб починає давати насіння лише через 70-80 років після посадки», —  говорить Олег Галтман, лісничий Горохівського лісництва.

На цій ділянці дев’яносторічних дубів жолуді збирають лише десять років. Але це своє насіння. У 2018 році тут заготовили чотири тонни жолудів, які згодом стануть саджанцями. Купувати  їх в інших лісгоспах виявилось би дуже дорого, на гектар поля потрібно близько шести тисяч саджанців, один такий коштує до двох гривень.

Щойно посаджені дуби потребують ретельного догляду. У перший рік такий проводять п’ять разів, у другий – чотири, у третій – три, поступово зменшуючи кількість, доки дерево не зміцніє. Щоб бур’яни та інші культури не «заглушили» дуб, його обкошують спеціальними косарками-кущорізами, що значно спрощує роботу лісників у наш час.

Раніше ж малі та великі ділянки насаджень доглядали вручну: люди косами та мотиками обробляли кожне дерево для того, щоб ніщо не заважало йому тягнутись до сонця. Без турботи та людської праці дуби просто б «заглохли», і виросли б лише одиниці, говорить Олег Галтман.

Читайте також: Почав працювати у лісі, щоб отримати паспорт і залишився там на все життя – історія ветерана галузі з Горохівщини

Олег Галтман

Щоб отримати більше інформації про лісонасінневу ділянку, вирушаємо до управління Горохівського лісгоспу. Одразу помітно, що в кожному кабінеті побували посівальники, на меблях і підлозі ще можна побачити зерна пшениці та вівса. Тут нам показують велику теку з паспортами кожного дерева з резервату. В таких документах вказують детальну інформацію про кожну культуру: її розташування, відмітку, вік, об’єм стовбура, висоту дерева, діаметр на висоті, ґрунтовий покрив, санітарний стан, форму і протяжність крони та інші важливі дані.

Читайте також: Містика «Лісової пісні» і сліди УПА: що приховує Нечимне

Тека з паспортами дерев

Дерева ростуть на багатих та поживних ґрунтах. Поруч дуба завжди є граб, який не дозволяє розширюватись боковим пагонам і культура тягнеться вгору.

«Дуб любить рости без шапки, але в шубі. Завжди треба, щоб щось його підганяло», − коментує Леонід Семенюк, головний лісничий ДП «Горохівське лісомисливське господарство».

Це дубове насадження є генетичним резерватом, тобто його вважають заповідним. Тут заборонена рубка та будь-яка господарська діяльність, територію пильно охороняють, а порушникам цих норм загрожує кримінальна відповідальність.

«Ця ділянка не зрубана, не зрізана, а збережена для нас і наступних поколінь, для того, щоб кожен міг приїхати і побачити, які дуби повинні бути і як люди дбають про ліси, щоб ми з вами могли насолоджуватись такою красою», − говорить Леонід Семенюк.

Читайте також: Ресторан з дичиною, дендропарк з батутами та інші принади Цуманської екостежки

Загалом на ділянці розміром у 19 гектарів відібрані 48 найкращих дубів. Неподалік є ще одне насадження, де ростуть 13 дерев червоного дуба.

Достеменно не відомо, хто посадив ці дуби у 1928 році. Є версія, що це зробила польська графиня, яка жила у маєтку неподалік зі своїм чоловіком. Зараз від їхніх володінь лишився тільки сад, а офіційних документів, імен чи підтверджень того, що дуби посадили поляки, немає.

Читайте також: На Горохівщині ростуть червоні дуби, посаджені польською графинею

Та у Горохівське лісництво варто їхати не за історією і минулим, а заради теперішнього і  майбутнього: милуватись і набиратись сили та енергії у могутніх дубів, дихати свіжим повітрям та радіти зимі. Ці дерева зберігали для нас ціле століття, тому потрібно вміти дякувати і докладати зусиль, щоб таку красу могли побачити і наші нащадки.

Іванна МАСЯК

Фото Олесі САЄНКО