Почав працювати у лісі, щоб отримати паспорт і залишився там на все життя – історія ветерана галузі з Горохівщини
-
-
>
-
>
-
>
2612
Микола Качинський – 77-річний майстер лісу з села Пустомити Горохівського району – присвятив лісу 44 роки.
Чоловік отримав освіту механізатора широкого профілю: міг працювати водієм, трактористом, комбайнером. Коли після армії почав шукати роботу, єдиною вакансією була посада лісника Горохівського лісництва. Щоб не сидіти без діла і отримати документи, Микола Антонович скористався цією можливістю. Так тимчасове робоче місце стало справою всього життя.
Нагадаємо, що першим героєм проекту став також 77-річний лісівник з Маневич – Дмитро Захарчук: «Такого лісу немає в області, як мій обхід», – найстарший лісівник Волині
Качинський Микола Антонович народився 1941 року у селі Пустомити Горохівського району, що розташоване поряд з лісом, тому там пройшло все його дитинство.
«Я з дитинства весь час був у лісі. Спочатку війнушки грали з автоматами, потім корови пас. Біля мене був гектар розсадника, то я там і горобчиків гонив, щоб не клювали, навесні сосни в’язав у пучечки, коли копали, жолуді сіяв. Підріс трохи, то культури садив, вже знав як і що там. Я в тому господарстві змалечку», – згадує чоловік.
У 16 років працював завклубу, любив співати та займався музикою:
«Батько купив мені німецьку гармошку, таку маленьку. Згодом навчився грати на полубаяні. Допомагав організовувати п’єси, концерти давали».
У молодості Микола Антонович працював також поштарем, навчався на механізатора широкого профілю: міг працювати водієм, трактористом, комбайнером. Після армії хотів шоферувати, але вся сільськогосподарська техніка була зайнята. За порадою пішов у Горохівське лісництво, щоб працювати водієм робочих машин чи тракторів, але і там людей вистачало. Тоді чоловіку запропонували посаду лісника.
«Це був 1964 рік, зима, дуже сніжна, серйозних завдань не було, тому працювати доручили мені, а на весну обіцяли підшукати шоферську роботу», – коментує пан Микола.
Чоловік планував виїхати до Луцька, але не мав документів. Щоб виробити паспорт, потрібно було пропрацювати півроку, взяти довідку з місця роботи, а тоді виробляти паспорт. За цей час Микола Антонович встиг звикнути до своєї роботи і полюбити ліс.
Спочатку його ділянка займала територію 248 га, потім 540 га, а останні роки чоловік доглядав 750 га лісу.
Розповідає, що прийшов на самі поросляки, товарного лісу не було, довелось окультурювати, засаджувати молодими деревами. Було складно, але завжди люди допомагали, місцеві жителі також відгукувались і працювали у лісі. Головним завданням було збереження лісу.
«Посадити легко, його ще доглянути треба», – говорить Микола Антонович.
Спеціалізовану освіту чоловік здобув аж після 15 років роботи: відправили навчатись у Березнівський лісотехнічний коледж, що на Рівненщині. Крім цього, кожен третій рік лісник складав екзамен з потрібних для роботи питань. Згадує, дещо знав з практики, але багато треба було і вчити, що не знав, то читав або запитував колег.
На питання «Як відпочивали від лісу?» зі сміхом відповідає:
«А коли від нього було відпочивати? Літом робота, а зимою охота».
На полювання бути мусив, але ходив без рушниці.
«Я не любив вбивати. В мене серце боліло, як хтось застрелить козлика», – розповідає майстер лісу.
Читайте також:
«Має працювати в лісі той, хто тут живе», – майстер лісу з Липного
«Дерева потрібно любити. Це головне», — лісівчиня Вікторія з Рожищ
Одружився пан Микола у селі Брани Горохівського району. Потрапив туди на квартиру, бо навчався у старого лісника, що жив неподалік (Панченко Михайло Романович).
«Там була школярка, ходила у восьмий клас, Рая. Рік там пожив, вона підростає, чую люди починають сватати мене до неї. Я зібрався і пішов на іншу квартиру, далеко звідти. Але сподобалась мені вона. Закінчила школу і ми одружились», – ділиться своєю романтичною історією чоловік.
З дружиною Раїсою Олександрівною живуть вже 52 роки. Вона теж працювала у лісі лісокультурницею. У пари народилось двоє дітей: син Володя (загинув п’ять років тому) і дочка Леся, вже є дорослі внуки.
На пенсію чоловік вийшов 2001 року, але працював до 2008. Загалом, лісу присвятив 44 роки, засадив деревами понад 250 га земель.
«Зараз їжджу по гриби, здається такий замучений, здоров’я дуже нема, серце барахлить. А походжу, подихаю у лісі, прийду додому якийсь здоровіший», – розповідає лісник.
***
Лісівники Волині. Портрет у деталях – це серія матеріалів про людей, які віддані своїй справі. Від 23 серпня до 16 вересня, Дня працівників лісу, ми будемо розповідати історії про непересічних особистостей, які щоденно плекають ліс.
Спілкувалась Іванна МАСЯК
Фото Олесі САЄНКО
Читайте також:
«Ліс швидко стає звичкою», – спадкова ліснича з тридцятилітнім стажем
«Люблю працювати не лише у лісі, а й із землею», — молодий майстер лісу Валерій із Локач
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
