Як дует реперів піснями допомагає здати ЗНО
-
-
>
-
>
-
>
6726
Співак Михайло Невідомський пережив у своєму житті чимало травм, але не здався, а став писати реп і цим допомагати молоді.
Сам репер приїхав до Луцька із міста Буча Київської області. Зізнається, що ніколи до цього не був у Луцьку, але хотів би побувати зі своїм проектом «РЕПдоЗНО» у школах і мріє виступити на «Бандерштаті». Разом з ним у дуеті «Апокриф» виступає його подруга дитинства Юлія Шатило. У своїх піснях вони пропагують мораль і здоровий спосіб життя. Музичним проектом «ПоРЕПані вірші» «Апокриф» намагається дати нове життя улюбленим віршам. Через проект «РЕПдо ЗНО» дует прищеплює любов до класики й полегшує здачу ЗНО.
– Коли ви вперше почули реп?
– Я ніколи не ділив музику за жанрами. З дитинства мені подобався Скрябін і реп-група «Вхід у змінному взутті». Це група ще 90-х років. Я ще малий тоді був. От воно мені щось дало видно тоді. Тому що воно всередині мене десь сиділо і потім був негативний випадок у житті.
– Що вас наштовхнуло писати реп?
– У школі був абсолютно нетворчою людиною. Потім так сталося, що в житті трапився прикрий випадок. Була дуже важка травма. Коли я вчився в ПТУ, йшов додому й побили нізащо, через стипендію. Нанесли удари в голову. Потім померли рідні люди. Після того я почав творити.
Так прийшов до музики. Звичайно, через біль, через лікарні… Багато факторів було. Травма, закоханість, смерть близьких людей. І от воно все разом, ця суміш підштовхнула до творчості.
До цього випадку я взагалі був нетворчий. Єдине, що в мене було творче – це те, що я слухав Скрябіна і «Вхід у змінному взутті». А так я мріяв водієм стати, хотів водити велику машину.
– Коли і як ви заснували дует «Апокриф»?
– Спочатку ми грали важку музику. Я був вокалістом у групі «Проти волі». Потім ми розпалися. Це був 2010 рік, я довго був у пошуках. Згадав про свою подругу дитинства Юлю. І от ми разом спробували робити реп. Почав співпрацювати з нею в 2012 році. Записали перший інтернет-альбом «Дивні думки». В цьому альбомі вийшла одна пісня на вірші «Шевченка» «Не женися на багатій», з якою ми потім почали писати «ПоРЕПані вірші» і «РЕП для ЗНО». Назвали наш дует «Апокриф», бо мені подобається це слово. Воно в перекладі з грецької означає таємний, таємничий.
– Як ви розпочали проект «РЕП до ЗНО»? В чому полягає його суть?
– Спочатку ми просто записали вірш «Молюсь і вірю» Максима Рильського. Ми навіть не знали, що він до ЗНО.
Випадково мені прийшла ідея. Тому що школярка мені написала, що вона вивчила вірш до ЗНО завдяки нашій пісні. До речі, не тільки вона. Потім багато хто писав: «о, ви мене врятували», «фух, спасибі, виручив», «от, якби не ви, то завалила б».
Це підштовхнуло мене до ідеї зробити проект «РепдоЗНО»
Я не знаю, чи ті люди читають класику чи ні. Мені здається, що ні. Але суть у тому, що їм треба вивчити і це набагато зручніше.
– Як цей проект відгукнувся серед слухачів?
Одні викладачі схвально, інші – протилежно. Деякі кажуть: «Як ви можете Шевченка читати під реп, він у труні перевертається». Є такі, які кажуть: «Тільки так можна донести до більшості».
Учні по-різному. В наш час більшість учнів такі, що до них, щоб достукатись важко. Нічого їм нецікаво. Але все-одно через реп набагато більше відкликається, ніж через звичайні вірші. Все-таки сенс є.
Хотілось би слухачів більше. Їх небагато через те, що ми невідомі. У нас немає коштів, щоб розкручувати цей проект. Їздимо по школах, говоримо.
– Як змінюється ставлення молоді до класики після вашого перечитання?
– Бувало, коли я виступав, потім діти бігали по коридору і наспівували вірш Шевченка. Я не кажу, що всі. Зрозуміло, що всім це не дійде. Але все-одно це цікаво і це дає свої плоди.
– А яка пісня найбільш відгукнулася в аудиторії?
Найбільше переглядів у нас і Гімн України набрав. «Молюсь і вірю» багато кому подобається, Костенко подобається. Я Стуса дуже люблю. Це людина, яка мені дуже близька. З сучасних я люблю Іздрика, дещо з Жадана.
– Для якого слухача ваша музика?
– Програму «РЕП для ЗНО» і «ПоРЕПані» вірші ми робимо для школярів.
Був один випадок, коли ми виступали в палаці ветеранів у Києві. Там прийшли всі, кому за 60 і дуже схвально сприйняли. Дивлячись що. От в нас є пісня «Бути кращим». Її розуміють всі. Людям тоді так сподобалось. Бабусі й дідусі написали нам, щоб ми до них ще раз потім приїхали. Це все стереотипи. Звичайно, якщо там якийсь «наркоманський реп». Все ж по-різному.
– Коли ви пишите музику, яким ви уявляєте свого слухача?
– Свідому людину. Людину, яка думає. Неважливо скільки років, я взагалі дуже не люблю ділити за віком. Можна бути в 70 років тупим. Можна бути в 14 нереально розумним. Ну й ще в наших піснях ми пропагуємо здоровий спосіб життя і моральні норми. Ми пропагуємо, що кохання має бути одне, а не тисяча.
– Для чого реп освіті?
– Осучаснити освіту, зробити її доступною для більшої аудиторії, зацікавити нове покоління. Через реп краще усвідомлюється поезія. Коли ти її просто вчиш – це одне, а коли через пісню – більш проникає і ти більше її розумієш.
– Як, на вашу думку, можна застосовувати реп в українській освіті?
– Треба більше запрошувати таких людей в школи. Я не кажу тільки про себе. Не тільки реп. Треба й інші стилі. Тих, хто робить це все модернізовано, по-новому. Якщо все буде залишатись так як і було, то молодь не сприйме. Зараз вже інше покоління. Я не кажу, що воно добре чи погане. Але воно не сприймає те, що було. Йому треба подати навчання якось по-новому.
– Як ви співпрацюєте з освітніми закладами?
– Буває таке, що у Facebook списуємось. Зазвичай, це сарафанне радіо: той тому сказав, той тому… Поки це не встало на рейки. Хотілося б, щоб встало. Тому що потрібне хоча б якесь фінансування. Зараз поки все відбувається на добровільних засадах. Хтось дзвонить, ми погоджуємось і кажемо, що нам мінімально треба за дорогу заплатити. Були в Кривому Розі, Львівській області, Львові, в Київській області, в Києві. Можливо в луцькі школи приїдемо, якщо запросять (усміхається – ред.)
– Як ви комунікуєте з вчителями?
– Це просто відкритий урок, який так і називається «ПоРЕПаний урок». «Вірші до ЗНО». Як вже вони його там назвуть. Якщо є апаратура, то начитуємо, але здебільшого розмовляємо. Якщо є екран, то показую кліпи.
– Якою, на вашу думку, має бути пісня, щоб вона дійшла до молодого слухача?
Треба, щоб вона була по музиці така, як вони слухають, качова, драйвова, але сенс був інший. На таку музику, яка їм «заходить», треба покласти правильні слова.
– Які ще освітні проекти ви хотіли б втілити?
Щедрівки, колядки на реп класти. Це теж історія, теж її треба доносити. Наш фолькльорний здобуток. Разом з цим я обов’язково буду писати свої пісні. Зараз я готую дуже радикальні пісні. Мені так потрібно, щоб донести.
– Який меседж ви хочете донести молоді репом?
«РЕПом до ЗНО» і «ПоРЕПаними віршами» ми хочемо допомогти вивчати й розуміти ці вірші по-сучасному. По-друге, ми хочемо донести, що ті проблеми, які були актуальні двісті років тому, вони й зараз актуальні. По-третє, ми розмовляємо з учнями на різні теми. Я розмовляю з учнями про мораль, про духовні цінності. Їм цікавіше слухати. Одне діло, коли викладачка розповідає, а інше діло, коли чувак приходить у татуюваннях з пробитими вухами, який багато чого пережив. У мене були тисячі шансів спитися і скуритися, але я їм можу сказати: «От, дивіться, я втратив купу рідних людей, важка хвороба була, але я роблю. Давайте й ви щось робіть».
– Який ваш особистий стимул це робити?
Кожна людина має якесь призначення. Багато людей не чують своє призначення. Вони живуть іншими думками. Я вірю, що це моє призначення, я цевідчуваю. Можливо, воно зміниться. Я дороблю це, буду робити щось інше. Зараз я живу цим і буду це робити.
– Яку музику ви любите слухати?
Я дуже багато слухаю. Просто нереальну кількість стилів: від важкої, дискор, дизметал, хардкор до фольку і джазу. В мене немає такого поділу. Ну я не люблю розкрученої музики. Мене вже нудить від «Казки». Я люблю проекти «ЦеЩо», «Dakh Daughters». Звичайно, слухаю багато репу, своїх друзів. Мої улюблені групи – «Глава94» зі Львова», «Інквізиція», «Денні Дельта».
– Кого з українських реперів ви б порадили послухати?
В першу чергу, «Інквізитор», «Кашляючий Ед». Я б ще порадив свою подругу «Ванессу» і групу «Місто 44».
– Розкажіть про свої творчі плани
Зараз в мене дуже цікавий проект. Я пишу пісню з однією бандуристкою. В неї є гурт «EKA Project». Вона представляє українську діаспору. Ми записали з нею пісню «Моя країна». В кожному місті Італії буде наша діаспора знімати, вони будуть виходити на площі, а я буду знімати свій шматочок у Києві.
Мрію виступити на якомусь великому фестивалі. Хотів би, щоб взяли на «Бандерштат». Вважаю, що ми вже дійшли до такого моменту, щоб виступати на великій сцені.
Антоніна АНДРІЙЧУК
Фото Олесі САЄНКО
