Спонсор волинського «УКРОПу» образився на ковельських журналістів

Дуже самовпевнений депутат Волинської облради Віктор Радчук вирішив «повоювати» із «четвертою владою».

Давно всіма забуту судову справу обласного депутата від «УКРОПу» Віктора Радчука журналістам днями нагадав сам Радчук.

11 квітня 2018 року видання Район.Ковель повідомляло, що Ковельський міськрайонний суд розглянув справу, яка надійшла від Департаменту з питань запобігання політичній корупції Національного агентства з питань запобігання корупції щодо Віктора Радчука, який працював начальником відділу супроводження та реалізації активів «Західінкобанку» та є депутатом Волинської обласної ради з фракції «УКРОП».

Маючи зобов’язання фінансового характеру, а саме непогашений податковий борг в сумі 9 924 гривні 98 копійок, Віктор Миколайович 29 серпня 2017 року здійснив, як фізична особа, на поточний рахунок Волинської обласної регіональної партійної організації політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» в «ПриватБанку» грошовий внесок в сумі 11 880 гривень. 5 вересня він перерахував на цей же банківський рахунок уже 64 356 гривень, а 22 вересня – 119 000 гривень.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 15 Закону України «Про політичні партії в Україні», не допускається здійснення внесків на підтримку політичних партій фізичними та юридичними особами, які мають непогашений податковий борг. Тим самим Віктор Радчук вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 212-15 КУпАП.

Національним агентством з питань запобігання корупції щодо нього було складено три окремих протоколи, які були одночасно направлені для розгляду до Ковельського міськрайонного суду.

КОВЕЛЬСЬКИЙ СУД ПОКАРАВ ПАРТІЙНОГО СПОНСОРА

У судовому засіданні Віктор Радчук свою вину не визнав. Він погодився, що дійсно тричі перерахував кошти на рахунок «УКРОПу», однак зробив це, начебто, помилково. Мовляв, перерахував як позику своєму знайомому, який також є членом даної політичної партії. Казав, що у подальшому той чоловік повернув йому кошти. Чому позичив гроші шляхом використання поточного рахунку політичної партії, а не іншим можливим та передбаченим законом шляхом Віктор Радчук у суді пояснити не зміг.

Також Віктор Миколайович вважає, що на час перерахунку ним коштів «УКРОПу» він не мав податкового боргу, оскільки податкове повідомлення-рішення з податкової інспекції від 29 червня 2017 року про необхідність оплатити нараховане податкове зобов’язання ніби отримав лише 29 липня та мав 60 днів для сплати боргу. Визначені зобов’язання він виконав, сплативши 29 вересня усі необхідні до сплати суми податків.

Чому не виконав спочатку зобов’язання фінансового характеру, а перерахував кошти на рахунок політичної партії, і лише після цього сплатив податки пояснити в суді теж не зміг, оскільки не надавав цьому значення, вважаючи, що має строк для сплати податкових платежів.

Згідно з письмовими повідомленнями НАЗК, завчасно направлених на адресу Віктора Радчука, останнього двічі викликали для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме на 29 січня та 7 лютого 2018 року, про що його було своєчасно поінформовано, однак на виклики він не прибув, повідомивши НАЗК письмово про свою зайнятість та необхідність часу для отримання правової допомоги, при цьому клопотав щоразу про відкладення складання адмінпротоколу.

Головуюча по справі суддя Ковельського міськрайонного суду Олена Восковська врахувала той факт, що правопорушник вперше притягається до адміністративної відповідальності, є інвалідом 3-ї групи та має на утриманні неповнолітню дитину.

Постановою суду від 3 квітня 2018 року на нього було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 80-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 гривень з конфіскацією суми внеску наданого на підтримання політичної партії з порушенням закону 195 236 гривень. Також він мав сплатити в користь держави судовий збір в сумі 352 гривні 40 копійок.

ПОСТАНОВУ СКАСУВАВ СУМНОЗВІСНИЙ СУДДЯ

26 жовтня 2018 року суддя Волинського апеляційного суду Віктор Гапончук задовольнив апеляційну скаргу Віктора Радчука, скасував постанову Ковельського міськрайонного суду від 3 квітня та закрив провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На посаду судді апеляційного суду Віктор Гапончук був призначений Віктором Януковичем у 2010 році та перепризначений у 2011 році. З 2005 до 2010 року працював суддею Любешівського районного суду Волинської області. У 2009 році він виніс виправдувальний вирок люб’язькому сільському голові Борису Шубичу всупереч позиції працівників міліції та прокуратури, які обвинувачували його у тяжкому злочині – хабарництві.

Як повідомляє регіональне онлайн медіа «Громадське.Волинь», деякі рішення Віктора Гапончука пов’язані зі «справами Майдану». Зокрема, будучи суддею, виносив ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання для активістів Євромайдану, зокрема, Майї Москвич і Миколи Собуцького.

Інтернет-видання «Волинь24» пише про резонансні справи, в яких теж «засвітився» Віктор Гапончук: «п’яні пригоди» екс-поліцейського з дозвільної служби Сергія Куприянчика (оштрафував на 10 тисяч гривень); керування в нетверезому стані автомобілем суддею Луцького райсуду Андрієм Сівчуком (виправдав); «заборольська справа», у якій двох чоловіків викрали, тримали в неволі та катували (звільнив з-під варти одного з підозрюваних).

Віктор Гапончук пов’язаний із родиною Смоковичів. Він є двоюрідним братом дружини Михайла Смоковича, який раніше займав посаду заступника голови Вищого адміністративного суду України, а сьогодні очолює Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду. До «нового» Верховного суду йому вдалося потрапити незважаючи на негативний висновок громадськості.

Суддя Віктор Гапончук хотів стати членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів та суддею нового Верховного суду, однак за результатами анонімного письмового тестування отримав менший за допустимий бал (72,75 балів).

СУВОРА ВИМОГА ДО ЖУРНАЛІСТІВ ВІД МІЛЬЙОНЕРА

На момент журналістської публікації постанова щодо Віктора Радчука ще не набрала законної сили. Зрозуміло, що він мав десятиденний термін для її оскарження. Але факт залишається фактом: у Ковелі відбулося судове засідання, на якому суддя оголосила постанову. І це – очевидні речі, які заперечити неможливо.

Отримавши за підписом судді Гапончука виправдувальну постанову, Радчук через адвоката поспішив до видання Район.Ковель із суворою вимогою: негайно спростувати статтю «У Ковелі судили депутата Волинської обласної ради», мовляв, вона була «передчасною». Ну, це все одно, що назвати «передчасними» газетні публікації та телесюжети про судовий розгляд справи Януковича.

До речі, про постанову Ковельського міськраойнного суду 24 квітня було повідомлено на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції в новині: «Більше 195 000 гривень внесків на підтримку партії «УКРОП» мають бути конфісковані за постановою суду, – НАЗК».

Чи пригрозив судом Віктор Радчук також і НАЗК – невідомо. Зрештою, журналісти можуть розповісти про фінал цієї неприємною та ганебної для нього історії, розказати, чим закінчився розгляд апеляційної скарги. І це цілком нормально. Але як можна вимагати від нас «спростувати інформацію викладену в статті»? Радчук вважає, що його у Ковелі не судили? Напевно, варто «просвітити» пам’ять цьому дуже самовпевненому пану, опублікувавши деякі фінансові документи. 

Є звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 1 квартал 2018 року за підписом голови Волинської обласної регіональної політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» В’ячеслава Рубльова.

У розділі «Відомості про повернення та перерахування до державного бюджету України грошових коштів, що надійшли з порушенням вимог законодавства на рахунки політичної партії від фізичних осіб», значиться Віктор Радчук, який повернув вищевказані суми коштів «у зв’язку з порушенням п.8 ч.1 ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні».

В іншому розділі, що має назву «Відомості про здійснення платежів з рахунків політичної партії на користь фізичних осіб», також знаходимо Радчука, якому «УКРОП» повернув «членські внески» «у зв’язку з порушенням п.8 ч.1 ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Це засвідчено «УКРОПом» чорним по білому, що Віктор Радчук порушив чинне законодавство! Документ скріплено партійною печаткою та завірено підписом самого В’ячеслава Рубльова. То як після цього пан Радчук може заперечувати факти, які визнав сам, і які визнала політична партія, яку він підтримував грошима?

«УКРОПІВЕЦЬ» БУДУЄ В ШАЦЬКУ ТРИ БАЗИ ВІДПОЧИНКУ

Після такого «проколу» Віктор Радчук перестав спонсорувати «УКРОП», принаймні фінансові звіті Волинської партійної організації вказують на те, що від нього протягом 2018 року грошових коштів на партію не надходило. Може, у пана Радчука закінчилися гроші? Та ви що?!

Видання «Репортер» пише, що депутат-«укропівець» із Волинської обласної ради Віктор Радчук, якого нещодавно судили за внесок на підтримку партії попри непогашений податковий борг, зводить три відпочинкові бази в Шацьку. Про це сам повідомив у своїй декларації про доходи за 2017 рік, яку подав 31 березня 2018 року.

Отож, за звітний рік він отримав 942 982 грн. від підприємницької діяльності, 194 450 грн. зарплати за основним місцем роботи (на той час – начальник відділу супроводження та реалізації активів ПАТ «Західінкомбанк», який знаходиться в стадії ліквідації) та 20 675 грн. пенсії. 24 серпня 2018 року Радчук подав зміни до декларації, вказавши себе уже як підприємця, та дохід від відчуження рухомого майна – 624 тис. грн. Дружина Альона Марчук отримала 38 836 грн. зарплати, 3 338 грн. від зайняття підприємницькою діяльністю, проте левову частку доходу – 257 200 грн. отримала від відчуження нерухомого майна.

Віктор Радчук у декларації вказав, що позичив іншим особам 910,8 тис. польських злотих та 135 тис. доларів США. Окрім того, задекларував 700 тис. грн. та 35 тис. євро готівки. Дружина вказала 546 тис. злотих та 55 тис. доларів США, як позичені третім особам, та ще 15 тис. гривень та 30 тис. доларів США готівки.

Депутат-мільйонер є власником двох земельнох ділянок в Ковелі площею 1611 кв. м та 346 кв. м, «шматка» землі на 2100 кв. м у Шацьку, 1351 кв. м у селі Підгайці Луцького району. Ще має житловий будинок на 144 кв. м, щоправда, у декларації не вказав, у якому саме населеному пункті. Також задекларував нерухомість у Ковелі (площею 101,7 кв. м), у Шацьку (208,9 кв. м), житловий будинок у Підгайцях (328,9 кв. м), приміщення кафе (325,8 кв. м) у Ковелі та сторожову будку, два земельні паї загальною площею 19 373 кв. м у селі Мильськ Рожищенського району.

Окрім того, Радчук задекларував три незавершених будівництва у Шацьку – бази відпочинку на 209,32 кв. м, 126 кв. м та 187,9 кв. м. Також він є власником частки обсягом 94,36% у ТзОВ «Ресторан «Турія» (118,036 тисячі гривень). В автопарку родини депутата-«укропівця» – три автівки: раритетний ГАЗ-21 (1968 року випуску), який купив у 2015 році за 125 тис. грн. та позашляховик «Toyota Land Cruzer» (2013 р. в.) за 370 тис. грн. Дружина депутата Альона Марчук володіє машиною «Toyota Corolla» (2016 р. в.) за 574,7 тис. грн.

ДЕПУТАТ, ЯКОГО НАЗИВАЛИ «ДЕРИБАНЩИКОМ»

Чому ж депутат-«укропівець» Віктор Радчук, маючи такі статки, перестав фінансово допомагати «УКРОПу»? Невже не вірить у майбутнє цієї політичної сили? Як би там не було, а Віктору Миколайовичу вже не вперше змінювати партію. Він був депутатом Ковельської міської ради ІІІ (позапартійний) і V скликань (член ВО «Батьківщина» та фракції БЮТ).

«У статті «Ми були, є і будемо однодумцями Юлії Тимошенко» (газета «Вісті Ковельщини») депутати М. Гнатюк, Ф. Савонік, М. Оксенюк, Ю. Конащук, О. Євсюк визнали члена фракції БЮТ у міській раді Радчука В. М. «дерибанщиком» ковельських земель…», – пише депутат Ковельської міської ради V скликання Людмила Стахорська у газеті «Вісті Ковельщини» за 2007 рік.

Тодішній голова депутатського об’єднання «Рідний Ковель» у Ковельській міській раді Ярослав Шевчук також на шпальтах місцевого видання критикував Віктора Радчука, який намагався отримати для свого ТзОВ «Равім» земельну ділянку в розмірі 0,68 гектара на вулиці Заводській в оренду без конкурентних засад. Активно лобіював ці інтереси депутат обласної ради Олег Кіндер, з приводу чого депутат міськради Володимир Матвєєв на сесії сказав, що партія «Батьківщина» у Ковелі є «землевпорядною організацією». Оренда тоді не пройшла і земельну ділянку було продано на аукціоні за 1 млн. 224 тис. грн. при стартовій ціні 240 тис. грн.

Про одну дуже скандальну приватизацією майна у центрі Ковеля, яку лобіював Радчук, обурені ковельчани навіть інформували телеграмою Прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко. Серед іншого, лідерку «Батьківщини» поставили до відома про те, що він працював у міліції і був причетний до контрабанди великої партії спирту (про це було заявлено на сесії міськради).

З цього приводу пригадується, як на початку буремних 90-х років представник Президента України у Ковельському районі Георгій Остап’юк, який завзято боровся із корупцією, розповідав, що були дані, котрі свідчили про корумпованість працівників міліції і торгівлі. Коли постало питання про звільнення з посади директора заготконтори Петра Шума, начальник відділення служби захисту економіки від злочинних посягань Віктор Радчук через сторонніх осіб просив Остап’юка не звільняти Шума.

«За які заслуги? Той же Радчук, не оформивши відпустки, відбув за кордон, звідки привіз автомобіль. За сім місяців роботи він не перевірив жодної комерційної структури і не дозволяв це робити своїм підлеглим», – обурювався Георгій Тодорович.

«То що ж це за служба захисту економіки?» – на нараді допитувався Остап’юк у начальника Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ Леоніда Зубанова.

А на зустрічі з депутатами обласної ради, обраними від міста Ковеля, хтось із виборців запитав у них: «Чому за власним бажанням був звільнений з органів міліції Радчук?» 

«Заступництво високих осіб, родичання послужили тому, що Радчук добровільно пішов з міліції», – так розтлумачив резонансний у місті факт депутат облради Юрій Музичук.    

Приклав свою руку Віктор Радчук і до земельної ділянки біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відкриття якого було визнано на Волині подією 2005 року. Тоді ковельський міський голова Ярослав Шевчук запро­понував побудувати тут безал­когольне кафе в українському стилі, аналогічне тому, яке є у Києві в парку біля пам’ятника Шевченку. За задумом, в тако­му закладі можна було прово­дити вечорниці, різні культурно-мистецькі заходи.

Як писала газета «Волинь-нова», ще задовго до відкриття пам’ятника та парку міська вла­да чітко сформулювала умови земельного конкурсу. Придба­ти у престижному місці ділянку було чимало бажаючих. У дру­гому етапі конкурсу, що відбув­ся у вересні 2004 року, перемо­гу здобув підприємець і банкір Віктор Радчук. Придбавши земельну ділянку площею 900 квадратних метрів за 49 тисяч гривень, він зобов’язався збудувати кафе, згідно з ескізним проектом, та ввести його в експлуатацію протягом трьох років, створити 20 робочих місць і влаштувати парковку для автомобілів.

Важливою умовою влади була заборона продажу зе­мельної ділянки до завершення будівництва кафе. Це для того, щоб запобігти вторинному рин­ку землі, коли, придбавши на земельному конкурсі ділянку з однією метою, її згодом переп­родують в кілька разів дорожче і використовують не за призначенням. Протокол, де зазнача­лися усі вимоги, підписав осо­бисто Віктор Радчук, а також представники виконавчої вла­ди. Зрозуміло, що все це знайшло своє відображення і в завіреному нотаріально дого­ворі купівлі-продажу земельної ділянки.

Ставши за списком БЮТ депутатом Ковельської міської ради і головою постійної депу­татської комісії з питань бюдже­ту, не збудувавши ніякого кафе, Віктор Радчук у жовтні 2006 року несподівано продає земельну ділянку в парку підприємцю Юрію Кисілю. Як вдалося двом бізнесменам обійти закон і нотаріально посвідчити договір купівлі-про­дажу землі – це запитання до правоохоронних органів, де ко­лись працював Радчук. Нотаріус не могла не звернути увагу на договір Радчука з міською владою, де чітко зазначалося, що ділянку заборонено прода­вати аж до завершення будівництва кафе. Одначе для деяких хвацьких ділків закони не писані. Не треба бути добре обізнаним з юриспруденцією, щоб побачити в цьому явний кримінал.

ПОЛІТИЧНИЙ ПЕРЕБІЖЧИК ПРОГУЛЮВАВ СЕСІЇ ОБЛРАДИ 

Здобувши восени 2010 року, завдяки «Батьківщині», мандат депутата Волинської обласної ради, Віктор Радчук вже у вересні наступного року зраджує своїй партії: вступає до групи голови ОДА Бориса Клімчука «Нова Волинь». При цьому Радчуку, за повідомленням ЗМІ, вже закидали, що він прогулює сесії облради.

«Окремі депутати, на превеликий жаль, не виконують своїх депутатських обов’язків і зобов’язань, передбачених і законом, і обіцянками перед виборцями. Це стосується в першу чергу депутата Володимира Дибеля – представника від Партії регіонів та депутата Віктора Радчука – представника від партії «Батьківщина», – заявив журналістам у лютому 2011 року голова постійної комісії Волинської обласної ради з питань депутатської діяльності Володимир Навроцький.

Політична зрада Віктора Радчука обурила ковельського міського голову, члена обласної партійної організації «Батьківщини» Олега Кіндера, який навіть викрив у брехні свого вчорашнього «партайгеноссе».

«Я й себе також звинувачую, бо маю великі претензії до депутата Радчука, який перейшов у «Нову Волинь» в облраді. Саме я його рекомендував до списку. Він потім заявляв, що погоджував зі мною перехід до більшості. Це – неправда. Мене просто поставили перед фактом», – сказав Олег Кіндер в інтерв’ю «Волинській правді» 22 листопада 2011 року.

На виборах 2015 року пан Радчук уже стає депутатом обласної ради, як член «УКРОПу», дарує ікони церкві Московського патріархату, до 2018 року допомагає своїй новій партії грошима, аж поки не трапився конфуз, коли партія змушена була повернули гроші назад, а він сам «загримів» до суду. Сподіваємось, що вся ця історія буде депутату доброю наукою.