Чому Старим містом ходять люди з факелами. ФОТО

Якщо ви зустріли на вулиці групу людей з факелами, та ще й з провідником у дивному одязі – не лякайтеся, це проводять  чергову нічну екскурсію старим містом. Люди роззираються по сторонах, слухають екскурсію інколи з посмішкою, інколи з тривогою, інколи із сумом, адже історія древнього Лучеська різна.

Менеджерка туристичного агенства «Патріот» Тетяна Гарасимець розповіла, що такі нічні прогулянки вони проводять щотижня, коли назбирується група охочих, а влітку навіть частіше. У розпал туристичного сезону на театралізоване дійство часто приходять іноземці та мандрівники з інших міст України. А з початком навчального року екскурсія стала популярна серед луцьких шкіл.

... «Романтика та містика Лучеська» зазвичай розпочинається від Братського мосту о тій порі, коли надворі вже темно. Цього разу близько двадцяти людей зібралися о дев’ятнадцятій годині. У зазначений час на місце прийшли організатори екскурсії з факелами, що додали екскурсії більш солідного та древнішого вигляду.

Проводить прогулянку містом Станіслав Хрустель – давній привид Лучеська, який вже 400 років блукає містом у пошуках своєї коханої Ганни. Про себе розповідає, що дуже любив ту молодицю, проте вона була заміжня. За їхні любощі і стратили їй голову, а йому кат голову не дорубав, тому він і вижив. От і блукає Станіслав та й розповідає людям різні легенди та історії.

Після проведення інструктажу, який полягає у невідставанні один від одного та обережності, просить усіх повторити фразу «Хай сеї ночі в тому Луцьку все буде по-людськи». Станіслав проводить усіх до кликуна, який знаходиться на Братському мості. Звідси і починається прогулянка старим містом.

Наступною зупинкою є Хрестовоздвиженська церква. Чоловік розповідає про братство, історію храму та про одного чоловіка католика, який вирішив пограбувати церкву після будівництва, якого через це спалили. Станіслав ставить людям запитання, тим хто правильно відповідає, дає пацьорки своєї коханої Ганни. Далі група прямує до приміщення колишньої міської ратуші. Там екскурсовод розповідає легенду про острів, який утворювала річка Глушець і Стир, на якому жив дракон. При заході сонця один хлопчина вирішив вбити дракона заради коханої дівчини, яка сказала, що буде з ним тільки після цього сміливого вчинку. Висадився на острові, і почав кидати камені у сплячого дракона, той кинувся на сміливця, але через світло сонця погано бачив. Хлопець поставив косу, а на неї капелюха, і дракон, поплутавши хлопця з косою, вдарив хвостом і розрізав собі його. Сміливий хлопець недовго думаючи  взяв косу і відрізав дракону голову. Тоді кохана вийшла за нього юнака заміж, а люди перейшли сюди жити.

Потім всі попрямували до Покровської церкви, приміщення колишньої вірменської церкви, а тоді до лютеранської кірхи. Також привид показав місце хлібного ринку, де, каже, дуже добре пахло.

Розповів про караїмів, які приїхали колись сюди із Криму. У шлюбі, де дівчина була мусульманкою, а хлопець євреєм не можна було зрозуміти по якій лінії передаватиметься родовід (у мусульман він передається по чоловічій лінії, а в євреїв – по жіночій), тому каган відправив їх у Крим, а звідти Вітовт запросив до Луцька. Караїми були добрими господарниками, за легендою, князь навіть дозволив будувати їм будинки з трьома вікнами, які виходять на одну вулицю, що було колись великою рідкістю.

Зупинка біля Кірхи

Наступною цікавою зупинкою став Будинок архітектора. Там усі учасники екскурсії мали змогу побувати і у дворику самого будинку, адже архітектор якраз був на вулиці. Біля будинку є статуя вагітної жінки, потримавшись за живіт якої, батьки скоріше матимуть дітей.

За будинком Штруль розповів про містичне місце Гнилище, де колись жили відьми, історію однієї переповів цікавим слухачам. При темному відблиску річки Стир та факелах легенда дійсно пробирала до мурашок, тому  коли Станіслав запитав, якою дорогою будемо іти до замку – спокійнішою чи страшнішою, всі обрали другий варіант.

Дорогою трапився колишній єврейський район, адже, як розповідає привид, аж 82% євреїв жили на початку ХХ століття у Луцьку. У ньому є приміщення колишньої єврейська синагоги, або як її називають «Динамо», бо тут донедавна спортивна школа з такою назваою. Тут привид розповів історію єврея, який ставив великий відсоток для боргу. Того хлопчину наказали, кинули до діжки з п’явками, але після того, як вони висмоктали всю його кров, він все одно залишився живим.

Далі зупинялися біля колишнього монастиря бригіток, де зараз розташувалася Волинська духовна семінарія, вежі Чарторийських, історії яких теж є цікавими, оповиті загадковими легендами та переповідками. Дорогами міста їздять машини, яких привид називає каретами та просить берегтися. Вже біля самого замку Станіслав розповідає історію цієї будівлі, показує макет замку для незрячих, які теж на дотик можуть уявити велич цієї будівлі.

Біля костелу Петра і Павла привид звертає увагу на різну форму двох башень, одна з них має чотирикутну форму – інша п’ятикутну.  Є різні розповіді чому так вийшло. Архітектор вибрав дві форми башень і просив вибрати, яку будувати, проте сталося так, що підписали будувати дві. Костел має великі підземелля, половина яких прочищена і куди водять людей на екскурсії.

Наприкінці Станіслав Хрустель розповів історію свого нещасного кохання. Каже, що приворожив Ганнусю напоєм «Нектар кохання», яким і пригощають наприкінці екскурсіїі – на Братському мості. Задоволені учасники театралізованого дійства п’ють напій, дякують за чудову екскурсію та розходяться з новими знаннями про рідне, та як виявляється містичне та водночас романтичне місто. Аура старого міста, тим більше вночі, приголомшує, оповіді, які ведуться у таких умовах, сприймаються зовсім по-іншому.

Світлана ВОЛОДЬКО