стрічка

Як донецько-волинський інженер Віктор Жаданов тримає світло «Городища». ФОТО

16 Листопада 2018, 13:00
Віктор Жаданов із сином 5439
Віктор Жаданов із сином

Віктор Жаданов вирвав себе з коренем. Минув майже рік, як 57-річний чоловік переїхав із сім’єю зі Сходу на Волинь. Тепер голова сільради з Донбасу працює інженером у СГ ТзОВ «Городище».

Спочатку це була просто можливість працювати. А зараз Жаданов зрозумів, що йому комфортно жити з людьми, які не мріють про Росію. І у рідний край він повертатися більше не хоче.

Інженер з енергетичних питань сільгосппідприємства «Городище»  легко знайшов спільну мову в колективі та став справжнім авторитетом для своїх колег.

До Дня працівників сільського господарства ми спілкуємося з Віктором про його життя та роботу.


СТАВ БІЗНЕСМЕНОМ ЧЕРЕЗ АХМЕТОВА

Віктор Жаданов народився у сім’ї колгоспників, тож і сам планував бути аграрієм: закінчив сільгосптехнікум, як усі відслужив в армії, закінчив інститут і став головним інженером в колгоспі імені Леніна.

Та потім Вікторові захотілося більше грошей, тому пішов у бізнес. Працював у першій українській компанії, яка продавала дешеве котельне паливо для молокозаводів та м’ясокомбінатів.

«Але так сталося, що цей бізнес відібрав у нас Ахметов. Після цієї історії я знову ризикнув: відкрив своє маленьке підприємство. Ми займалися виробництвом прикорму для риби. Ця справа захопила, я навіть сам став чемпіоном України зі спортивної риболовлі на коропа. А потім щось пішло не так і я кинув це виробництво. Думав, як виживати», ‒ поділився Віктор.

Так, ще декілька років чоловік пропрацював на машинобудівничому заводі.

Віктор Жаданов на роботі
Віктор Жаданов на роботі

СТАВ ГОЛОВОЮ СІЛЬРАДИ ЧЕРЕЗ ПУТІНА

Війна різко поділила Донбас на дві країни. Віктору Жаданову зі сім’єю пощастило: їхнє село Михайлівку Покровського району не окупували прихильники Путіна. Тож у 2015 році прийняв рішення іти на місцеві вибори та виграв їх. З підтримкою 70% односельців став сільським головою. Дуже хотів розвивати рідне село.

«Як тільки прийшов, то зробив сайт сільради, провів інтернет, поремонтували дороги, закінчили вуличне освітлення, узаконив в районі дві історичні пам’ятки. Мені хотілося створити ОТГ, побудувати українську церкву. А ще взявся навести лад із землею і перший попав під прес і мене зняли з посади», – пригадує чоловік.

Жаданов завзято судився вісім місяців, бо був переконаний, що правда була на його стороні. Але, за словами Віктора, через корумповані суди й прокуратури він програв.

Ще одна велика біль Жаданова – це те, що багато місцевих підтримували Росію, з них чимало – вчителі. З цієї причини навіть розірвав стосунки з друзями. 

«Ми фарбували тротуарні бордюри на жовто-блакитні, а за ніч їх хтось перемальовував у нейтральний колір. Я їм завжди казав: чемодан – вокзал – Росія. Будь ласка, вас тут ніхто не держить. Тобі дали освіту в Україні, а ти чомусь відстоюєш інтереси Росії», ‒ обурюється Віктор Жаданов.



СТАВ ВОЛИНЯНИНОМ ЧЕРЕЗ НИКОНЮКА

На Волині Віктор Жаданов опинився через запрошення одного з господарств. Але дуже швидко довелося міняти роботу. Доля звела з Анатолієм Никонюком, директором ТзоВ “Городище”, який шукав інженера для свого господарства. Жаданову настільки сподобалося у Городищі, що перевіз туди дружину з дітьми. Старшого сина-першокурсника перевели з дніпровського вузу у луцький, а менший пішов у городищенський дитсадок.

«Директор добряче допоміг, підтримував і фінансово, і морально. Одразу запропонували заселитися в гуртожиток для працівників. Дружину влаштували лаборанткою на току, а сина – зварювальником. Всі приносили нам і картошку, й кусок сала, м’яса. Якийсь час завдяки цьому й виживали, поки стали на ноги. Ми щасливі, що переїхали сюди. На нашому підприємстві середня заробітна плата понад 10 тисяч гривень. Людей довозять на роботу і харчують. На Волині у сфері сільського господарства однозначно престижно працювати», ‒ поділився Віктор.

Декілька місяців інженеру пішло на те, щоб адаптуватися до процесів на підприємстві. Зараз на відповідальності Жаданова та  двох десятків його підлеглих все, що пов’язане з електроенергією, обладненням сушіння та очистки зерна, електричне та механізми на фермах ТзОВ «Городище» постачанням води. Його цьому навчив начальник електроцеху Михайло Андріюк, який пропрацював на цьому підприємстві 25 років. Спеціалісти  електроцеху: Притолюк В.,Соколюк С. та інші завжди працюють професійно та злагоджено.

Гуртожиток, в якому проживає сім'я Жаданових
Гуртожиток, в якому проживає сім'я Жаданових

Сім'я Жаданових
Сім'я Жаданових

Виноград, який тільки-но посадив Віктор Жаданов
Виноград, який тільки-но посадив Віктор Жаданов

Віктор Жаданов
Віктор Жаданов

«Всі механізми повинні працювати ідеально. І щодня мусимо зробити якусь маленьку роботу на перспективу.  Якщо є якийсь збій, то виїжджає наша команда і лагодить. Ми з Михайлом Андріюком теж не ходимо тільки з книжками та папками, а праюємо нарівні з робітниками», – розповідає Віктор Жаданов.

Чоловік зізнається, що повертатися на Донбас не хоче. Та все ж дечого на Волині йому не вистачає. Не вистачає винограду.

«На Волині не так вирощують виноград, як у нас там на Сході. Тому дуже хочу спробувати виноградаство і на території біля гуртожитку посадив 11 кущів столових сортів», – замріяно підсумував новий волинянин.

*****

З нагоди свята Віктор Жаданов вітає керівництво підприємства «Городище» та всіх працівників, бажає їм здоров’я, адже це головне, гарних стосунків у сім’ї, і щоб підприємство піднімалося на вищий рівень не тільки в рослинництві, а й в тваринництві. Й загалом вітає всіх, хто працює в сільському господарстві, адже це не легкий труд, і люди тут працюють з великою віддачею.

Анна МАНЮХІНА

Фото Олени ЗАВГОРОДНЬОЇ

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024