Як донецько-волинський інженер Віктор Жаданов тримає світло «Городища». ФОТО
Віктор Жаданов вирвав себе з коренем. Минув майже рік, як 57-річний чоловік переїхав із сім’єю зі Сходу на Волинь. Тепер голова сільради з Донбасу працює інженером у СГ ТзОВ «Городище».
Спочатку це була просто можливість працювати. А зараз Жаданов зрозумів, що йому комфортно жити з людьми, які не мріють про Росію. І у рідний край він повертатися більше не хоче.
Інженер з енергетичних питань сільгосппідприємства «Городище» легко знайшов спільну мову в колективі та став справжнім авторитетом для своїх колег.
До Дня працівників сільського господарства ми спілкуємося з Віктором про його життя та роботу.
СТАВ БІЗНЕСМЕНОМ ЧЕРЕЗ АХМЕТОВА
Віктор Жаданов народився у сім’ї колгоспників, тож і сам планував бути аграрієм: закінчив сільгосптехнікум, як усі відслужив в армії, закінчив інститут і став головним інженером в колгоспі імені Леніна.
Та потім Вікторові захотілося більше грошей, тому пішов у бізнес. Працював у першій українській компанії, яка продавала дешеве котельне паливо для молокозаводів та м’ясокомбінатів.
«Але так сталося, що цей бізнес відібрав у нас Ахметов. Після цієї історії я знову ризикнув: відкрив своє маленьке підприємство. Ми займалися виробництвом прикорму для риби. Ця справа захопила, я навіть сам став чемпіоном України зі спортивної риболовлі на коропа. А потім щось пішло не так і я кинув це виробництво. Думав, як виживати», ‒ поділився Віктор.
Так, ще декілька років чоловік пропрацював на машинобудівничому заводі.
СТАВ ГОЛОВОЮ СІЛЬРАДИ ЧЕРЕЗ ПУТІНА
Війна різко поділила Донбас на дві країни. Віктору Жаданову зі сім’єю пощастило: їхнє село Михайлівку Покровського району не окупували прихильники Путіна. Тож у 2015 році прийняв рішення іти на місцеві вибори та виграв їх. З підтримкою 70% односельців став сільським головою. Дуже хотів розвивати рідне село.
«Як тільки прийшов, то зробив сайт сільради, провів інтернет, поремонтували дороги, закінчили вуличне освітлення, узаконив в районі дві історичні пам’ятки. Мені хотілося створити ОТГ, побудувати українську церкву. А ще взявся навести лад із землею і перший попав під прес і мене зняли з посади», – пригадує чоловік.
Жаданов завзято судився вісім місяців, бо був переконаний, що правда була на його стороні. Але, за словами Віктора, через корумповані суди й прокуратури він програв.
Ще одна велика біль Жаданова – це те, що багато місцевих підтримували Росію, з них чимало – вчителі. З цієї причини навіть розірвав стосунки з друзями.
«Ми фарбували тротуарні бордюри на жовто-блакитні, а за ніч їх хтось перемальовував у нейтральний колір. Я їм завжди казав: чемодан – вокзал – Росія. Будь ласка, вас тут ніхто не держить. Тобі дали освіту в Україні, а ти чомусь відстоюєш інтереси Росії», ‒ обурюється Віктор Жаданов.
СТАВ ВОЛИНЯНИНОМ ЧЕРЕЗ НИКОНЮКА
На Волині Віктор Жаданов опинився через запрошення одного з господарств. Але дуже швидко довелося міняти роботу. Доля звела з Анатолієм Никонюком, директором ТзоВ “Городище”, який шукав інженера для свого господарства. Жаданову настільки сподобалося у Городищі, що перевіз туди дружину з дітьми. Старшого сина-першокурсника перевели з дніпровського вузу у луцький, а менший пішов у городищенський дитсадок.
«Директор добряче допоміг, підтримував і фінансово, і морально. Одразу запропонували заселитися в гуртожиток для працівників. Дружину влаштували лаборанткою на току, а сина – зварювальником. Всі приносили нам і картошку, й кусок сала, м’яса. Якийсь час завдяки цьому й виживали, поки стали на ноги. Ми щасливі, що переїхали сюди. На нашому підприємстві середня заробітна плата понад 10 тисяч гривень. Людей довозять на роботу і харчують. На Волині у сфері сільського господарства однозначно престижно працювати», ‒ поділився Віктор.
Декілька місяців інженеру пішло на те, щоб адаптуватися до процесів на підприємстві. Зараз на відповідальності Жаданова та двох десятків його підлеглих все, що пов’язане з електроенергією, обладненням сушіння та очистки зерна, електричне та механізми на фермах ТзОВ «Городище» постачанням води. Його цьому навчив начальник електроцеху Михайло Андріюк, який пропрацював на цьому підприємстві 25 років. Спеціалісти електроцеху: Притолюк В.,Соколюк С. та інші завжди працюють професійно та злагоджено.
«Всі механізми повинні працювати ідеально. І щодня мусимо зробити якусь маленьку роботу на перспективу. Якщо є якийсь збій, то виїжджає наша команда і лагодить. Ми з Михайлом Андріюком теж не ходимо тільки з книжками та папками, а праюємо нарівні з робітниками», – розповідає Віктор Жаданов.
Чоловік зізнається, що повертатися на Донбас не хоче. Та все ж дечого на Волині йому не вистачає. Не вистачає винограду.
«На Волині не так вирощують виноград, як у нас там на Сході. Тому дуже хочу спробувати виноградаство і на території біля гуртожитку посадив 11 кущів столових сортів», – замріяно підсумував новий волинянин.
*****
З нагоди свята Віктор Жаданов вітає керівництво підприємства «Городище» та всіх працівників, бажає їм здоров’я, адже це головне, гарних стосунків у сім’ї, і щоб підприємство піднімалося на вищий рівень не тільки в рослинництві, а й в тваринництві. Й загалом вітає всіх, хто працює в сільському господарстві, адже це не легкий труд, і люди тут працюють з великою віддачею.
Анна МАНЮХІНА
Фото Олени ЗАВГОРОДНЬОЇ
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром