Волинянин – у трійці українців, які мають відзнаку «За участь у миротворчих операціях ООН»

Підполковнику міліції Олександру Терещуку, що родом із Бубнова, понад п'ять років довелося провести далеко від рідних – там, де тривала міжнаціональна війна.

Зараз житель Нововолинська разом із побратимами з інших країн світу чесно і самовіддано ніс непросту місію, за що нагороджений медалями Президента України «За бездоганну службу» ІІІ ступеня, «За міжнародне співробітництво», «За миротворчу діяльність», медаллю НАТО, медалями ООН «На службі миру» тощо. Про це пише «Буг».

Балкани не раз ставали ареною військових конфліктів. Зруйновані домівки людей, занедбані поля, залякані жінки та діти – таким запам’ятав Олександр Терещук балканський край. А перед цим було спокійне життя в Україні, вчителювання, пізніше – робота в міліції.

Війна

Олександр займав посади старшого інспектора віз і реєстрації, старшого дільничного інспектора, старшого оперуповноваженого відділу боротьби з економічними злочинами, згодом став начальником штабу спецпідрозділу МВС України з миротворчих операцій.

Олександр Терещук народився 10-го жовтня 1957-го року в селі Бубнів Локачинського району Волинської області. Із 1964-го року навчався в середній школі №2 міста Володимира-Волинського, куди переїхала його сім’я. Після того, як батька перевели в Німецьку Демократичну Республіку, освіту Олександр Терещук здобував у школі №3 міста Потсдам. У 1974-му році він повернувся в Україну та вступив до Державного педагогічного інституту імені Лесі Українки на факультет англійської мови, який успішно закінчив у 1978-му році, отримавши спеціальність учителя. 

Осінню 1978-го року його призвали до армії. Службу проходив в Московському окрузі ПВО міста Балахна Горьковської області. Після завершення строкової служби в травні 1980-го року Олександру Терещуку було присвоєно звання лейтенанта запасу. Працював учителем англійської мови у середній школі, пізніше – в органах внутрішніх справ Нововолинського міського відділу. 

3-го липня 1992-го року Верховна Рада України затвердила постанову «Про участь батальйонів Збройних сил України у Миротворчих Силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії». Це була перша миротворча місія українських військових. Вже 15-го липня літак з українцями сів у охопленому полум’ям війни Сараєво.

Олександр Терещук

Близько 40-ка тисяч українців взяли участь в 28-ми операціях у різних країнах світу. Вони перебували в Хорватії, Боснії та Македонії… Кожна колишня республіка поділялась на сектори, в яких налічувалося по кілька міжнародних поліцейських станцій, де призначався керівник, заступник, штаб, чергова частина, слідчі.

У травні 1994-го року в Загреб, столицю Хорватії, виїхала перша група українських миротворців. В окремих частинах цієї країни йшли майже відкриті бої, тривали перестрілки. Для місії обирали чоловіків за певними критеріями: від 25-річного віку, з не менш як 5-річним стажем роботи, вони повинні були вільно володіти англійською мовою, мати досконалі навички з керування автомобілем і користування табельною зброєю. До миротворчої діяльності тоді приступили 10 працівників МВС України, серед яких був і Олександр Терещук.

«Коли прибули на місце, відразу відчувся подих війни. Знищені під час обстрілів будинки і споруди, обгорілі машини, пошкоджені дороги. Скрізь були війська ООН. Сектор перебував під патронажем батальйонів Іорданії та Непала. На території Республіки Сербська Країна майже кожен чоловік ходив зі зброєю. Електропостачання, автомобільного палива у сербів не було, люди жили відрізані від основної сербської території.

Я почав працювати на поліцейській станції №1 у місті Новска – це була найчисельніша станція в секторі і налічувала більше 50-ти чоловік 17-ти національностей, серед яких були 2 українці», – ділиться спогадами Олександр Терещук.

Він розповідає, що приблизно через місяць отримав посаду чергового офіцера сектору Highway.

«Ми жили на квартирі в сербської сім’ї у селі Окучани, там проживали тільки серби. В колишній Югославії було багато змішаних шлюбів, але значна частина їх не витримали етнічних випробувань, адже в той час брат йшов проти брата», – пригадує Олександр.

Після проведення операції «Шторм» Республіка Сербська Країна припинила своє існування. Олександр Терещук тим часом продовжував нести місію в Македонії, адже проживаючі там албанці стали виявляти акції протесту проти правлячого режиму.

«Через три місяці після операції в Македонії проїздив місцями колишнього сектора патрулювання у Сербії, побував в Окучанах. Там не було жодної живої душі, тільки безліч безпритульних собак, які стали загрозою для людей. Рятуючись, мешканці залишили свої оселі. Свійські тварини блукали лісами і полями», – розказує підполковник міліції в запасі.

Пізніше Олександра Терещука знову перевели до Хорватії, він зупинився недалеко від попереднього місця роботи – в сектор West (Захід), на станцію Пакрац, що обслуговувала територію, яка колись називалася Республікою Сербська Країна. Працював там слідчим, а через місяць зайняв посаду начальника підстанції в селі Гаврініца.

Олександр Терещук

Олександр Терещук брав участь у перехідній місії ООН в Східній Славонії. Спочатку він служив монітором в підрозділі дорожньої поліції ООН, а через півроку, коли командир закінчив свій термін, був призначений на його посаду.

Також був черговим офіцером штабу місії ООН в Косово, її адміністративному центрі Пріштіна, а пізніше – заступником начальника чергової частини штабу.

На початку грудня 2000-го року в Косово працювало 4450 поліцейських з інших країн. Від МВС України відрядили спецпідрозділ міжнародних поліцейських. Там Олександр Терещук займав посаду начальника – першого заступника начальника штабу.

За добросовісне виконання миротворчої місії він одержав чимало нагород від міжнародних організацій – грамот, подяк, медалей.

Із рук бригадного генерала Армії США Олександр Терещук отримав медаль НАТО «За участь у миротворчих операціях ООН». Таку відзнаку має всього лише троє працівників міліції в Україні.

Олександр Терещук