В Укрзалізниці розповіли, хто і як буде фінансувати безкоштовні «3000 кілометрів»
-
-
>
-
>
-
>
923
В Укрзалізниці відповіли на питання про анонсовану програму Зимової Підтримки «3,000 кілометрів».
Про це інформують на сторінці Укрзалізниці у фейсбук.
Далі публікуємо відповіді повністю і без змін:
Не вистачає квитків на поїзди і так, куди ж ще додавати пасажирів?
«3,000 кілометрів» покликані розвантажити найпіковіші періоди: чимало пасажирів готові змінювати дату і навіть місяць подорожі за суттєво нижчої ціни. Для порівняння: у серпні, коли надскладно взяти квитки хоч кудись, залізниця перевозить 2,6 млн пасажирів, а в лютому лише 1,9 млн. Відповідно, в період з меншим навантаженням є можливість дозаповняти місця (навіть без додаткових рейсів можемо запропонувати до 200-250 тис місць на місяць в періоди нижчого попиту), пропонувати подорожі «за кілометри» й перевозити додатково пасажирів, не нарощуючи витрати;
До того ж, в «низький сезон» додаткові можливості подорожувати можуть дати поштовх іншим суміжним сферам внутрішнього туризму, адже це низький сезон і для них. Попрацюємо над спільними пропозиціями із цілими громадами, які захочуть в «низький сезон» відкрити людям цікаві можливості у них;
Відтак, пасажири, яким не принциповий час поїздки (наприклад, раз на рік навідують родичів чи використовують відпустку для поїздки країною) матимуть сильний стимул подорожувати поза піком, вивільняючи місця в піковий час;
Також «кілометрами» зможемо заохочувати поїздки у дні з меншим навантаженням (наприклад, не в п’ятницю ввечері до Львова, коли їдуть усі, а, скажімо, у вівторок чи ранковим поїздом за «кілометри»);
А ось у періоди, коли на залізничні перевезення підвищений попит (той же грудень) – фокус програми буде на тому, щоб допомогти жителям прифронтових громад, які найбільше потерпають від обстрілів та знеструмлень: поїздки «за кілометри» будуть доступними саме для поїздів звідти.
Чому саме 3,000 км? Що, якщо мені не потрібно або я не зможу їх використати?
Ця відстань символічно покриває найдовший наявний залізничний маршрут Україною туди-зворотно (із Запоріжжя до Ужгорода), тож дасть можливість відкрити країну всім, де б хто не жив;
Програма розповсюджується на поїздки в далекому сполученні і, зрозуміло, йдеться саме про внутрішні рейси і не про преміум-сегмент. Це – адресна можливість для тих, в кого є потреба, а кому не потрібно – звичайно, можуть купувати квитки без жодних змін;
Разом із тим, думаємо і над опціями щодо невикористаних кілометрів, щоб дати можливість їх спрямувати з користю.
Пасажирські перевезення збиткові. За чий рахунок бенкет? Хто перекриватиме збитки?
Ця програма розгортається паралельно зі стартом системної (хай поки й лише часткової) компенсації реальної собівартості пасажирських перевезень. Це покращить ситуацію для залізниці, а разом із тим збереже доступність подорожей для всіх українців;
Додаткові пасажири, які подорожуватимуть «за кілометри», дозаповнюватимуть наявні місця, відтак суттєво не додаючи витрат. Курсування пасажирських поїздів субсидіює держава, тож важливо, щоб вони задіювались максимально ефективно і якомога більше пасажирів могли подорожувати цілорічно. Підтримка пасажирських перевезень - це кошти платників податків, тож вони мають відчути цей ефект;
А паралельно вводитимуться додаткові сервіси для тих, хто готовий платити – в категоріях СВ, 1 клас, міжнародні поїзди. Відповідні додаткові доходи перекриватимуть вартість поїздок «за кілометри», щоб не збільшувати потребу в державному фінансуванні.
Ресурсу ледь вистачає на заробітні плати залізничників, галузь критично недофінансовано
«3,000 кілометрів розгортаються паралельно із стартом системної державної підтримки пасажирських перевезень Укрзалізниці;
Перехід на покриття реальних витрат пасажирських перевезень державою якраз дозволить покращити фінансову ситуацію залізниці, зберігати робочі місця.
Наприкінці підсумуємо, для чого це впроваджується. Ми поступово переходимо до європейської моделі: держава розпочала у 2025 та продовжить у 2026 принаймні частково фінансувати реальну вартість пасажирських перевезень. Це – європейська практика й, звичайно, для нас в Україні зараз це дуже актуально: більшість «не потягне» квитки по їхній реальній ціні, а зберігати залізничні маршрути в т.ч. до прифронтових міст життєво необхідно. Фінансування потрібне, щоб виплачувати безперебійно зарплати залізничникам, оперативно відновлювати інфраструктуру, їхати навіть за відсутності електрики.
Компенсація від держави накладає й відповідальність на залізницю: давати людям, українським пасажирам, зокрема з прифронтових громад, дієву підтримку, розширювати їхні можливості подорожувати, робити важливі поїздки доступними в том числі тим, кому на це сьогодні не вистачає коштів.
