«У моїх дітей був справжнісінький ляльковий театр», – майстриня із Локачинського району
Людмила Михайлюк, що з села Війниця Локачинського району частину свого життя присвячує бісеру, вишиванню та шиттю дитячих іграшок.
Любов до так званого «хенд-мейду» прийшла ще з дитинства. Жінка розповідає, що у родині мамин тато часто робив щось своїми руками, а потім і її тато, так воно і передалось до Людмили.
«Мені завжди було цікаво, що я зможу зробити самотужки, які у мене можливості. Вишивати почала рано та й в'язати теж, мені було тільки три роки як разом з мамою вчилась вишивати, мама засилювала голку в рушника, а я виймала.»
Бісер до пані Людмили прийшов як її син відвідував гурток плетіння у школі, якось подарував на 8 березня кольє і браслети зроблені самотужки, тоді й вона захотіла зробити подібне. Був бісер, була книжка. У журналах було все таке гарне, а жінка все думала, що у неї не вийде, але нічого, можливо, не з першого разу, але вона змогла.Технік багато, і тому це заняття ніколи їй не набридає.
«А іграшки почались у школі. За першого полосатого слоника я отримала 2, я хотіла його пошити і він мав бути на 4 лапах, а вийшло на 2. Потім знову пробувала, на цей раз тигрика, а він знову вийшов на 2 лапках.»
Тоді у Людмили появились діти, і вона знову взялась за іграшки, було багато непотрібних речей, яких було шкода викинути, тоді й почала шити, людям подобалось. Жінка дуже багато роздарувала рідним та знайомим, потім, каже, вже допомогли з викрійками і тоді вона почала шити крокодили, зайці, вовки –спражні, як з мультфільмів.
–
«Мої діти виросли на саморобних іграшках, у нас був справжнісінький ляльковий театр. Улюблених іграшок у пані Людмили немає, бо всі рідні, всі шила по декілька разів, щоб і близьким подарувати і собі у пам'ять залишились.»
Що ж стосується часу приділеного улюбленим заняттям, то бісеру повезло більше, бо з ним простіше. Часом, буває приділяє якусь годину для відпочинку, то коли всі інші лягають перепочити чи то подивитись телевізор, Людмила старанно плете з бісеру прикраси. Щодо іграшок то там складніше бо від них залишається багато сміття, та й часу займає значно більше.
Ірина Ветлянчук
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром