Куди в Луцьку дівати людей-безхатьків

Речниця патрульной поліції Волинської області Ольга Бузулук обурилася відсутністю у Луцьку центрів для бездомних. 

Жінка закликала підтримати зареєстровану нею петицію щодо створення у місті будинків нічного перебування, центрів реінтеграції, соціальних готелів для безхатьків при храмах. 

Текст допису подаємо без змін.

«Це питання турбує вже не перший місяць.
Бо притулок для бездомних тварин є, а для бездомних людей – немає.
Можна по-різному ставитись до цих людей, але вони створіння Божі – і проживають таке життя, яке їм випадає наразі.
Не говоріть мені про соцслужби, терцентр, геріатричний пансіонат і центр обліку бездомних.
Ми про це знаємо. І доставляємо туди людей також.

Але уявіть ситуацію безхатька Івана (на фото).
На виклик приїжджає екіпаж патрульної поліції, доставляє його в лікарню, там зробили всі процедури і телефонують: «Забирайте!»
Куди забирати?
Окей, підняли на ноги департамент соцполітики, ті знову прилаштували в лікарню, але звідти знову виписують. Іван-безхатько знову під сходами секондхенду. Символічно – бо й сам він секондхенд. Його он на Горохівщину прилаштують, бо він звідти сам, нащо він нам тут, у Луцьку, під сходами?
Щоб ви розуміли – людина має дуже хворі ноги, тому збирати довідки, аби прилаштуватись в центр обліку бездомних чи в пансіонат, самостійно не може.
Хто має йому допомогти та де йому жити в процесі оформлення процедур – невідомо.

Ми ж розуміємо, що на камери всі гарненько скажуть, що двері закладів завжди відчинені, хай приходять, але двері бюрократії відчинити не так просто.

Уявіть ситуацію Георгія.
Учора екіпаж патрульних отримав повідомлення, що чоловік не хоче покидати медичний заклад.
Людину-інваліда пролікували, виписують, але йому нема куди йти. 
І він не хоче йти.
Патрульні обдзвонили всіх рідних – всі від нього відмовились. Ходити не може. Попросили, аби побув ще трохи в лікарні…
Мине кілька днів – теж опиниться на вулиці. Плюс один безхатько у Луцьку. Плюс ще одна проблема в місті.

На сьогодні в Луцьку збудовано майже півсотні храмів. Більше 10 – на стадії будівництва. Чи хоч біля одного храму є будівля для бездомних людей?
А можна було б!
Я б узагалі не надавала дозволу на будівництво, аби не було прописано такої вимоги – побудувати поруч з церквою приміщення для тимчасового перебування безхатченків. Ми б мали ці адреси і направляли туди б людей. Там мали б бути відповідні люди на оплачуваній роботі – охоронець, юрист, психолог…
Адже задача храму і церковнослужителів – бути містком між Богом і людьми.
То чому б ще не вписати сюди спасіння душ безхатченків? Звісно, якщо вони самі цього захочуть. Але наставити комусь треба на цей путь.

У нас діє Центр обліку бездомних громадян при церкві Фіміам. Щоб потрапити туди, необхідно пройти певні процедури, а це не завжди можливо.
До того ж, ті заклади, які є, працюють здебільшого в зимовий період.
Хоча й цієї зими ми не вберегли мінімум 5 життів бездомних людей, які просто загинули на морозі…
В ідеалі, це має бути хоча б приміщення, куди можна людину привезти і де нею хтось займеться.
Установи для бездомних осіб при храмах можуть мати різну форму: будинки нічного перебування, центри реінтеграції, соціальні готелі тощо. Найбільш ефективний спосіб повернути людину в суспільство – забезпечити постійними житлом і роботою.
У кількох містах України є такі місця для перебування безхатьків. Але їх менше сотні.

Є вони і за кордоном – і це нормальна практика, досвід описаний в інтернеті.
У нас же поки такі люди «мусолять» очі іншим лучанам, створюють «проблеми» поліції, медикам, соцпрацівникам. З ними неможливо розібратись, бо всі «футболять» цю проблему, мовляв, самі винні, таке законодавство, є процедури і т.д.

Я не велика захисниця тварин, чесно, хоч і розумію, що ті собаки-коти подекуди кращі за людей. Тому притулок для тварин потрібен. Але Люди мені важливіші».