Радянська пропаганда на сайтах місцевої влади: що не так з «воїнами-інтернаціоналістами»

Вшанування пам’яті загиблих земляків у бойових діях на території інших держав 15 лютого щороку стає порталом, через який у наше сьогодення проникають радянські та імперіалістичні кліше та гасла типу «воїнів-інтернаціоналістів» чи «інтернаціонального обов’язку». 

І чомусь дуже поживним середовищем для подібних наративів є офіційні ресурси органів місцевої влади. Одні й ті ж уривки та формулювання з разу в раз з’являються на сайтах і в промовах чиновників, щоб знову з’явитися через рік.

Одразу ж варто наголосити, що жодних претензій саме до вшанування пам’яті українців бути не може. Без огляду на ідеологічні, партійні чи релігійні уподобання. Історія знає тисячі прикладів, коли в одній могилі чи на одному цвинтарі знаходили вічний спокій непримиренні та смертельні вороги. Це звичайна гуманістична та здорова позиція, яка не дозволяє знецінювати чиєсь існування.

Тому тут мова іде саме про гасла, якими комуністична імперія прикривала свої загарбницькі геополітичні амбіції. Хоча й не кожен інтернаціоналіст міг бути комуністом, але кожен комуніст мусив бути інтернаціоналістом. Тому інтернаціональні гасла можуть бути маркером забороненої нині в Україні ідеології. 

Адже про який конфлікт Холодної війни за участю Радянського Союзу не згадай (Корея, Куба, В’єтнам, Ангола, Мозамбік тощо), скрізь військове втручання обґрунтовували інтернаціональним обов’язком.

Додатковим аргументом чому не варто називати саме воїнів-афганців «інтернаціоналістами» є той факт, що майже всі вони потрапили у зону бойових дій не тому, що цього хотіли, а через те, що отримали повістки. Як відомо, у Радянському Союзі виконання військового обов’язку культивувалося ледь не з 20-х років XX століття, що вже й говорити по 80-і роки, особливо після дуже популяризованого брежнєвським режимом культу Перемоги.

Називати юнаків, яким переважно було не більше 25 років (а багатьом взагалі по 18), ідеологічно підкованими комуністами, які виконували інтернаціональний обов’язок перед братнім афганським народом, доволі складно.

Повертаючись до теми ветеранів Афганської війни, вкотре варто підкреслити, що у жодному разі не можна знецінювати їх життєвий досвід, героїзм, чи взаємовиручку у горах та рівнинах далекого і непривітного Афганістану. 

Вони стали у перших лавах на захист України, саме «афганці» були найчисельнішою групою ЗСУ, які народжувалися в боях 2014 року, і саме афганці завдяки власним навичкам та вмінням зцементували армію, щоб згодом стати її елітою. Те ж саме стосується і ветеранів інших війн, а також миротворців з контингентів вже незалежної України.

Спробуємо ж розібратися у ситуації з використанням «радянщини» на прикладах від 15 лютого з Волинської та інших областей та провести огляд.

Розпочнемо з репортажу про вшанування пам’яті на сторінці Луцької міської ради. Все чітко, гарно й лаконічно, проте закінчення статті реченням «Згодом присутні поклали квіти до пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам та прочитали молитву за тих, хто не дожив до наших днів» вказує на те, що подібні кліше неймовірно міцно вкорінилися у суспільній свідомості.

Клікніть на фото для комфортного читання

На сайті Боратинської ОТГ ситуація набагато краща. Антоніна Мартинюк бібліотекарка села Ратнів, написала інтерв’ю з учасником Афганської війни Богданом Романюком. Ветеран не приховує, що «й до сьогодні не розуміє, за що і за кого воювали». Відсутність пропагандистських штампів, твереза оцінка ситуації та спогади про жорстоку війну ветерана – чудовий приклад виваженого висвітлення тих подій.

Офіційний сайт Рожищенської міської ради містить аж дві згадки про сьогоднішню річницю: про вшанування пам’яті полеглих земляків та про зустріч з учасником тих подій в історико-краєзнавчому музеї. 

Там не зовсім влучними виявились цитати щодо загарбницької війни «Війну в Афганістані часто називають загарбницькою війною Радянського Союзу, але для тисяч солдатів-строковиків це було виконання їхнього обов’язку, який на них покладала держава» та щодо мирного життя «Запрошені згадали й вшанували хвилиною мовчання полеглих воїнів-українців, які в інших державах стояли за мирне життя тих народів, а також тих, хто захищав нашу землю сьогодні, у російсько-українській війні». 

Можна зрозуміти, що саме мав автор на думці, коли хотів показати трагедію війни очима простої людини, а також обґрунтувати військові експедиції. Проблема полягає в тому, що це все ж не спростовує того факту, що війна була загарбницькою, а участь радянських військ у різних конфліктах не дуже сприяла мирному життю інших народів. 

Ці цитати не є чимось жахливим, однак хотілося б, щоб органи місцевої влади більш точно та коректно формулювали думки.

Клікніть на фото для комфортного читання

Клікніть на фото для комфортного читання

Натомість Маневицька селищна рада нагадала про важливість інформаційної гігієни.

Клікніть на фото для комфортного читання

У Горохівській міській територіальній громаді окрім згадки про річницю виведення військ з Афганістану та важливість вкладу ветеранів тієї війни у боротьбу з російськими окупантами також вшанували пам’ять синів України «які воювали та загинули в 16-ти країнах світу».

Допис на Фейсбук-сторінці Історичного музею селища Іваничі виявився неймовірно актуальним та всеохоплюючим. Окрім критики «інтернаціонального обов’язку», заклику до переосмислення Афганської війни, статистики учасників тієї кампанії з Волині, він містить цитату голови Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича, яка доволі сильно перегукується зі вступом до цього матеріалу. 

Дивує лише один абзац: «Учасниками бойових дій у республіці Афганістан були 31 житель Іваничівської громади та 8 жителів громади виконували інтернаціональний обов'язок на території інших держав». 

Оскільки на початку допису та в цитаті голови УІНП слово «інтернаціональний» є у лапках, то це можна вважати або ж неіронічним запереченням власної думки, або ж банальною механічною помилкою. Є надія, що останнє є правдою.

Клікніть на фото для комфортного читання

Вараська РДА коротко і чітко згадала про сьогоднішню дату невеликим дописом.

Сайт Рівненської ОДА має дві статті, приурочені до сьогоднішнього дня: про вшанування учасників бойових дій на території інших держав та про ветеранів з Рівненщини, які зараз служать у ЗСУ. Обидві написані коректно, без радянських гасел.

Ну а публікація на сторінці Ужгородської міської ради здивувала одразу двома словосполученнями «воїни-інтернаціоналісти» у двох сусідніх реченнях. Тому не варто сумувати тим, хто думає, що лише на Волині сайт обласного центру може зробити подібний сюрприз.

Клікніть на фото для комфортного читання

Отож, з роками ситуація покращується, адже використання радянської некоректної лексики та пропагандистської спадщини на тему інтернаціоналізму явно програє новому переосмисленому баченню. «Німецько-фашистські загарбники» зникли, з часом і це відійде у минуле.

Вічна пам’ять полеглим і вічна слава тим, хто й нині стоїть на сторожі незалежності України.

***

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключно відповідальністю CID Media Group і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.