Як російська пропаганда «привласнила» Діда Мороза

Напевно до багатьох із нас у дитинстві «приходив» Дід Мороз і залишав під ялинкою подарунки. Образ прижився й асоціювався з новорічними святами. Але українці почали задумуватися, а звідки ж він узявся і чи «наш» він персонаж? Адже чимало стереотипів, в тому числі й культурних, принесла до нас російська пропаганда.

Тож перевіряємо, звідки ж узявся образ Діда Мороза і як на його формування вплинула російська пропагандистська методичка.

Страшилки для дітей про «Мороза»

У різних частинах українських етнічних земель з часів язичництва завжди існували казкові міфічні фольклорні персонажі, котрі уособлювали сили холоду, морозу, зими й небезпеки.

Дітей лякали злим крижаним велетнем, який напередодні Різдва приходить з лісу за неслухняними дітьми й забирає їх в мішок з собою. Тому діти сиділи тихо і не заважали дорослим готувати святкову вечерю.

«Мороз в уяві наших предків був злим символом зими, дрімучого лісу, могутнім, всесильним, котрий міг напустити, або притримати завірюху, хурделицю, скувати льодом озера та ріки, заморозити все і всіх. Українське селянство «запрошувало» цю злу природну стихію до себе за святковий стіл з кутею та іншими обрядовими стравами, щоб Мороз не морозив їх посіви та не знищив майбутній врожай», – розповів фактчекерам проєкту «Брехунець» політолог та історик Тарас Літковець.

За його словами, до столу запрошували також духів предків, які померли – «дідів», котрі оберігали від лиха весь рід. Задобрюючи духа, українці до нього з повагою звертались «пан Мороз». Саме слово «дід» вживалось не на позначення віку, а в авторитетному статусному значенні «предок».

На думку історика, на цьому етапі уже з’явилося поєднання слів «дід» і «мороз».

Звідки взявся Дід Мороз

Образ Діда Мороза в українському друкованому виданні з’явився у дитячій казковій п’єсі Миколи Шугаєвського з однойменною назвою. Автор, за словами відомого публіциста та письменника Вахтанга Кіпіані, написав її на Волині. У п’єсі Дід Мороз уособлює силу холоду, морозу, що «зміцнює усе», «і коли на дворі морозно, то й здоровіше людям і життє веселіше і хворости менше». Мовляв, він не злий, як про нього кажуть, а допомагає. Також він обдаровує подарунками за доброту, а злих людей заморожує і згодовує вовкам.

А у 1924 році у Львові журнал «Молода Україна» надрукував казкову дитячу п’єсу, де вже фігурує персонаж «Дід Мороз».

Сучасний образ стандартизованого Діда Мороза разом із його внучкою Снігуронькою як основних персонажів новорічного свята сформувався в часи комуністичної диктатури та антирелігійної боротьби.

Пропаганда переконувала людей, що вони мали вірити лише в компартію. Ніяких тобі ялинок і капіталістичних свят! Але українці все ж потайки ставили ялинки і святкували у родинному колі Різдво.

«У Радянському Союзі навіть спеціальні агітаційні плакати випускались під загальною назвою «Хто ховається за новорічною ялинкою?» і показувалось, що це були мерзенні куркуль, батюшка та інші «вороги» трудового народу. Атеїстична влада доклала всіх зусиль, щоб навіть з народної пам’яті повністю викорінити Різдво і Святого Миколая, який був насильно витіснений дещо новим персонажем – Дідом Морозом, котрий все ж увібрав практично всю сутність Святого Миколая від зовнішності до обрядових функцій», – пояснює історик Тарас Літковець.

Совєти зрозуміли, що антиноворічна боротьба не приносила бажаних результатів, і наприкінці 1930-х рр. в СРСР, після майже 10 років заборони комуністичною владою «буржуазних» святкових символів, знову була дозволена новорічна (не різдвяна) ялинка.

Відтак у грудні 1935 року один з комуністичних керівників держави Павло Постишев (один з організаторів Голодомору 1932-33 рр., згодом розстріляний самою ж комуністичною владою) раптом опублікував в центральній партійній пресі звернення з пропозицією організувати для радянських дітей справжнє новорічне свято і повернути їм ялинку. Про Діда Мороза тоді ще не згадувалось.

А вже з наступного року розпочинаються новорічні святкування. Перші два роки їх організовували у великих містах європейської частини СРСР лише для дітей партійної та державної номенклатури.

«І от у 1937 році з’явився  новий-старий знайомий Дід Мороз, котрий живе в крижаному будинку далеко на півночі в казковій країні. Це був легко впізнаваний і давно відомий «непомітно» відроджений Святий Миколай, але вже видозміненим в радянській оболонці і під новою назвою», – пояснює Тарас Літковець.

Журналіст Акім Галімов, який є автором проєкту «Реальна історія» нещодавно опублікував нове відео «Діда Мороза придумав убивця», де пояснює, що ідеологом Діда Мороза є Павло Постишев, який запропонував його образ в додачу до ялинки. Він представив його на головній ялинці СРСР  разом з методичкою, де була чітко розписана його роль.

«Скоріше за все Постишев взяв образ Діда Мороза з казки «Мороз Іванович», яку ще у 1838  році написав Володимир Одоєвський з виховною метою, аби діти добре працювали. Казка прижилася. Тому ще до революції на ялинках почав з’являтися костюмований персонаж Дід Мороз, який не мав нічого спільного з релігією, чи Різдвом. Та радянська влада його заборонила. Можливо через схожість зі Святим Миколаєм. І так було до 1935 року, поки його не реабілітував Постишев», – розповідає Галімов у своєму проєкті.

Варто додати, що соратник Сталіна був головним організатором штучного голоду в Україні у 1932-1933 роках. Він виступав за радикальні та репресивні методи під час відбирання хліба в українців.  Вважають, що святкувати Новий рік дозволили, аби відволікти людей від страху перед черговими масовими репресіями. Адже відомо, що 1936-1937 роки увійшли в історію як великий сталінський терор.

ВИСНОВОК

Після розпаду Радянського Союзу  в колишніх радянських республіках активізувалось відродження національних традицій з поступовим витісненням Діда Мороза і заміною його на своїх персонажів – Різдвяний Дід, Святий Миколай. В Україні останніми роками з метою повернення до власне українських традицій, все частіше головним в новорічному святі стає не Дід Мороз, а Святий Миколай.

Чи можна сказати, що Дід Мороз лише російський персонаж? Відповідь: і так, і ні. Російським є образ Діда Мороза, якого ми звикли сприймати: «барада із вати», червоний, чи блакитний кожух, який приходить з внучкою Снігуронькою. Адже совєти цим образом репресували і замінили образ Святого Миколая.

А Мороз (як стихія, явище, фольклорний персонаж)  в уяві наших предків був злим символом зими, дрімучого лісу, могутнім, всесильним, котрий міг напустити, або притримати завірюху, хурделицю, скувати льодом озера та ріки, заморозити все і всіх.

***

Цей матеріал підготовлений у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключно відповідальністю CID Media Group і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.