На Волині поширили псевдоісторичний фейк про масове вбивство українських дівчаток на Колимі

У волинському сегменті Facebook Волині «гуляє» відео про начебто вбивство трьох тисяч українських дівчаток на Колимі.

 Фактчекери проєкту «Брехунець» з’ясували, що події, які описують у відео, є нічим іншим як псевдоісторичним  фейком і художньою вигадкою.

МЕСЕДЖ

У відеофейку йдеться про те, що начебто одного літнього ранку 1949 року на Колимі, конвоїри втопили в болоті до трьох тисяч українських дівчаток. Найстаршій з яких було лише 14 літ.

Відповідно до начебто наказу з москви у бараках потрібно було звільнити місяця для нових політв’язнів і в першу чергу зазначалося, що потрібно позбутися українських дівчаток «даби нє рожалі бандеровцов». А з українських сімей відбирали тих, хто ще не міг працювати.

Мовляв, про цей злочин не розповідають на російському телебаченні, про нього не кричать політики.   Начебто інформацію про ці події збирав український поет Дмитро Шупта.

Від цієї історії «кров у жилах холоне», «болото тундри засмоктувало дитячі тіла». У кінці псевдовідео «усіх патріотів України» просять  його розповсюджувати і поширювати, «адже знання – це зброя».

Зазначимо, що відео набрало більше 50 тисяч поширень, більше тисячі коментарів, майже 18 тисяч реакцій користувачів Facebook.

СПРОСТУВАННЯ

Насправді темою для псевдовідео стала поема-реквієм  Дмитра Шупти  «Колимські дівчатка». Розбір фейку оприлюднило видання «Історична правда».  Поет не дуже переймався підтвердженням  історичних фактів і відомостей про сталінські табори під час написання твору. Так і не перевіривши достовірність описаних подій чимало людей, дійсно повірили в те, що історія, яку написав Шупта, реальна.

Пояснюємо  чому це фейк, а «вбивство трьох тисяч українських дівчаток»  - вигадка.

По-перше, у сталінських таборах в’язні виконували роль робочої сили. Вони працювали на виробничих, видобувних, будівельних підприємствах.

По-друге, у таборах не перебували неповнолітні. У 12-18 років засуджені відбували покарання не в таборах, а у звичайних виправних установах, як правило на європейській частині СРСР.

По-третє, у таборах ніхто не дозволяв в’язням жити сім’ями. Якщо траплялися випадки, коли жінки народжували, то діти перебували з ними лише до 2 років, а тоді їх відправляли до дитячого будинку.

По-четверте, «Колима» у ті роки була напівізольованою територією, сполучення з якою здійснювалося лише морем. Кораблі привозили лише необхідне, вантажі були під жорстким контролем. Зайвих людей не завозили і там не утримували. Тим більше непрацездатних. Туди ніколи не відправляли неповнолітніх дівчат, та ще й з сім’ями.

По-п’яте, сім’ями жили лише спецпереселенці. Вони працювали, вели домашнє господарство, одружувалися і народжували дітей. Навіть отримували зарплату. Їх не тримали під конвоєм! Кожен мав ходити в «комендатуру» відмічатися, аби не втекли. Поселення не були великими. Організувати настільки масове вбивство (трьох тисяч українських дівчаток – ред.) було просто неможливо.  

ВИСНОВОК

Відео про начебто вбивство трьох тисяч українських дівчаток на Колимі – псевдоісторичний фейк і художня вигадка. Українців намагаються залякати подіями, яких насправді не було. Взявши за основу поему-реквієм «Колимські дівчатка» Дмитра Шупти фейкороби намагалися видати вигадані події за реальні.

Читайте також: Телеграм-деза: мрійник лукашенко, «могилізація» путіна і вічні розіграші

***

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Співпраця автора з Представництвом Євросоюзу в Україні будується на невтручанні в редакційну політику мережі Район.in.ua. Теми, формат, героїв обирає редакція і не погоджує з міжнародними партнерами. Всі матеріали, створені в межах такої співпраці, мають відповідне маркування, а окремі думки, висловлені в матеріалах, їх зміст є виключною відповідальністю авторів і необов’язково відображають погляди Європейського Союзу та його інституцій.