Мова білоруських пропагандистів: «денацифікація»
-
-
>
-
>
-
>
644
Беручи приклад зі свого кремлівського «господаря», Олександр Лукашенко виправдовує криваву війну проти українського народу необхідністю «денацифікації» України.
Про методи білоруських пропагандистів розповідає телеграм-канал Честные люди.
Річ у тому, що про нацизм в Україні не може бути мови. Фашистська ідеологія заборонена, вкрай праві партії мають настільки невелику підтримку, що не потрапляють до Ради, а у президента – єврейське коріння. Насправді ж під «денацифікацією» пропагандисти мають на увазі зміну чинної влади на лояльну Кремлю (приблизно таку, як зараз у Білорусі). І щоб якось легітимізувати свої незаконні претензії, було вирішено називати українців нацистами.
Державні ЗМІ взагалі називають нацистами чи фашистами всіх, у кому бачать загрозу диктаторському режиму: від мирних протестувальників до мирних українців. Ці слова викликають вкрай негативні асоціації і пробуджують у підсвідомості аудиторії страх і ненависть, не залишаючи місця для логічного осмислення фактів. При цьому особливе лицемірство держпропаганди в тому, що тих, хто найближче до ультраправої ідеології, нацистами вони не називають.
Йдеться про вкрай праві партії в європейських країнах. До прикладу, в Євросоюзі ультраправі партії найчастіше перебувають в опозиції до ліберальної та демократичної влади, на яку путіну складно, але дуже хочеться, впливати. Саме з їхньою допомогою він лобіює свої інтереси на Заході та намагається впливати на європейську політику. «Альтернатива для Німеччини», французький «Національний фронт», «Ліга Півночі» в Італії, «Австрійська партія свободи» – ось далеко не повний список «друзів Кремля», яким справді знадобилася б «денацифікація».
Але пропагандисти знову перевертають усе з ніг на голову, сподіваючись на небажання глядача розумітися на фактах. У теперішній ситуації важливо не дозволяти вводити себе і свої рідних в оману, розповідати правду про війну в Україні та про те, яку роль у ній відіграє білоруський президент.
Читайте також:
