стрічка

«Ікона – це воля», – Лев Скоп провів лекцію у Луцьку

21 Лютого 2022, 19:28
Лев Скоп 771
Лев Скоп

Іконописець Лев Скоп приїздив у Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, де показав ексклюзивний майстер-клас з малярства та провів лекцію про історію Галицького сакрального мистецтва.

Візит львівського митця до Луцька відбувся 20 лютого. Журналістка Район.Культура була присутня на лекції художника.

Лев Скоп привіз із собою свої книги, розповів цікаві історії, труднощі та тонкощі, пов'язані із написанням таких зібрань. 

«Генетичний код церковного мистецтва, який передавався майстерням, художники це добре знали і творили мистецтво на перетині. Фактично той феномен нашої культури я починаю трактувати з Короля Данила. Галицьке королівство було серйозною державою. Це той синтез романського та східного, що поволі перейшло в церковне малярство», – розповів іконописець.

Читайте також: «Мій Бог любить сильних і красивих», – іконописець Лев Скоп

Митець каже, що українське сакральне мистецтво відмінне від інших тим, що усі роботи – різні.

«Важливим для Галичини, та й взагалі для Західної України – два художники однаково не малювали. Були школи, але був майстер та учні. Їх не було багато», – додав художник.

Також Лев Скоп розповів, що іконописи між регіонами теж мали відмінності. Але все  ключовим в українських іконах було живе зображення.

«Ікона – це воля. Набрав повітря і намалював. Але коли художник починає думати, робити копії з книжок, воно стає мертвим», – зауважив іконописець.

За словами митця, в Радянському Союзі іконопис був державною політикою. Коли прийшла Незалежна Україна – усі масово почали малювати. Але брав книжку, приходив в церкву і перемальовував. І в цей момент втрачався момент волі, творчого підходу.

«Цей момент, який зараз дуже популярний – неовізантизм: з книжки перемальовують. Але ми ж українці, там є греки. Я нічого проти греків не маю.  Ми маємо шукати свій культ, свій феномен», – зазначив Лев Скоп.

Читайте також: «Вони стріляли їй в голову і серце», – Лев Скоп про мурал Богородиці в Станиці Луганській

Художник поділився, що коли розмальовував церкви, писав ікони – зрозумів, що бракує української літератури про історію мистецтва. Він почав досліджувати та писати сам. Митець пояснив, що написати таку книгу важко, адже за кожною із них стоїть 20-30 років досліджень. За його словами, вони написані у дуже простій формі. 

«Скажу чесно, я пишу ці книги від безсилля. Тому що таких книжок немає. Я би з задоволенням просто малював», – сказав художник.

Читайте також: «Зворушлива дитинність»: у Луцьку відкрили виставку ікон Тетяни Думан-Скоп

Митець навів приклад із сьогодення, що кожен хоче бути самобутнім: інакше одягається, обирає різноманітний інтер'єр для свого будинку. Так само й наші художники – вони хотіли бути всі різними, і писати ікони по-різному.

«Кожен регіон мав зовсім інший підхід до сакрального мистецтва», – зазначив Левко.

Митець висвітлив проблему того, що люди, зокрема митці, хочуть показати щось не притаманне своїй культурі.

«Коли приїздить японська виставка – ми хочемо бачити японське. Африканське..., то й хочемо африканське, а не соціалістичне. Нам довго це все нав'язували – бути іншими», – міркував художник.

Цікаво, що коли до України приїздять закордонні дослідники, за словами Левка, вони в шоці. За кордоном вийшло набагато більше книжок про наш іконопис, ніж в Україні. Але їх і привласнюють собі.

«Там пише: «Ікона Бойківська», «Ікона Лемківська». Коли така книга потрапляє в Англію, наприклад, то вони сприймають їх, як польські. Коли в руки потрапляє словник «артистів» польських, там біля тисячі імен українських іконописців. І поляки їх досліджують, пишуть про це наукові статті. Це було пограніччя», – зауважив митець.

За його словами, по всіх польських костелах чудотворні ікони були намальовані українськими іконописцями. 

«У нас був дуже сильний іконопис, духовно сильний. І коли поляки звідси від'їжджали, то забирали ікони українських художників. Я коли приїжджаю в Гданськ, то ходжу молитися до ікони, яку зібрали зі Львова», – зазначив Левко.

Іконописець пояснив, що українські ікони так цінилися, тому що візантійські – це просто картини. А молитися до картин – трудно, за його словами.

«Коли людина віруюча, то вона хоче молитися до образу, який дає силу. Тому українські іконописці дуже цінувалися», – зазначива художник.

«У Польщі постійно виходять книги про їхнє мистецтво, але там 90% – українські художники. Треба писати свої книги. Треба знати про свою культуру. Всі видатні українські художники в галереях світу, представлені як російські», – пояснює дослідник.

Окрему увагу Лев Скоп приділив періоду початку XX століття.

«Це відродження української культури, наші всі художники починають малювати на основі того старого українського іконопису. То у світі перша половина ХХ століття провідні художники – українці. Архипенко, Малевич творять на основі народного живопису. Бойчук, бойчукісти. Цікавим фактом є те, що кажуть: у Мексиці подібні роботи до Бойчуківських. Так, але це роботи його учнів», – розповів митець.

За його словами, колись у всіх церквах все було по різному. Зараз усе має мати своє місце. 

«А заходиш в стародавні церкви – там все не так. На жаль, багато церков знищено, та й зараз нищать церкви. Особливо пропадали розписи, адже ікони можна було винести», – сказав художник.

Читайте також: Розмова з Левом Скопом в Музеї Корсаків

Ще Левко додав про манеру стародавнього українського іконопису.

«У нас світяться ікони. Колір кладеться один раз. Найскладніше, то – рисунок. В західноукраїнському іконописі манера і хід змінювалися раз на 30 років. Я досліджував ікони, як юрист – фотографував окремо очі, руки, лик. Тоді ми зі студентами дивилися цей пасьянс з фоток і визначали, що до якого століття відноситься», – поділився художник.

Наприкінці розмови Лев Скоп розповів, що зайнявся перекладами. Особливо полюбляє Бруно Шульца.

«Переклади – це найважче, що може бути. Бруно Шульц родом з Дрогобича, і я люблю його читати в оригіналі. Він вважається класиком польської культури», – поділився митець.

Важливим моментом у перекладах для Левка є мова міста, у якому жив автор. За його словами, треба знати як говорили у тому чи іншому місті, які слова вживали у розмові. 

Довідково: Лев Скоп – іконописець, науковець, дослідник сакральної архітектури, волонтер, рокер. Він став «локомотивом» відродження авторського іконопису у Львові та Дрогобичі. На початку 2000-х років зібрав групу художників-однодумців задля творення сучасного сакрального мистецтва на основі давніх українських традицій. 

Дізнайтеся більше про митця тут:

Коментар
19/02/2025 Середа
19.02.2025
18.02.2025