Яким ми запам’ятаємо «Бандерштат-2021». Хроніки останнього дня

У кількаденних фестивалів є одна особливість: на них стираються часові рамки. Тут це нормально: лягти спати вдень, щоб відриватися на концерті вночі. Або подрімати на світанку, щоб встигти і на гутірки, і на музичну сцену. Або забути про нормальний сон взагалі. Ясно, для того, щоб побачити максимум і не витрачати часу на пасивний відпочинок.

Так сталося і Бандерштаті. Останній день настав якось раптово і несподівано. Чи, може, це тому, що все хороше надто швидко закінчується?

Гутіркова сцена. Ранок. Люди готуються слухати першу спікерку, яка ось-ось вийде на виступ. Мостяться-стеляться на траві, перемовляються між собою, купують книжки Жадана. Якась дівчина, вкрившись так затишно, що, дивлячись на неї, самій хочеться під ковдру, на солом’яних тюках додивлюється останні сни. Її у спекотну ранкову реальність вириває гамір. Сонно піднімає голову, мружиться з незвички від сонця, намагається, певне, зрозуміти, що тут біля неї відбувається.

На сцені Каріна Дорошенко. Вона розказує про проєкт, якому присвятила діяльність. «Поєднані». Історії військових і добровольців минулих часів і сьогодення. Історії, щоб показати: у східних регіонах України теж є патріоти.

Читайте також: «Україна – країна, якій не так просто було ставати державою», - Каріна Дорошенко. ЦИТАТНИК

«Це якась проблема України: якщо ти не помер, то ти не герой. Нам важливо було показати історію людини як особистості, бо кожен мав свою мотивацію, чому йшов на війну», – каже вона.

Людей більшає. Кола ширшають. Це чекають Жадана. Гукають його, як то Миколая на дитячих ранках. І він виходить. Лаконічний, як і завжди. Вітається і повідомляє новину: помер Олександр Ройтбурд. Присвячує його пам’яті перший свій прочитаний на цій сцені вірш. Потім читає їх ще кілька десятків. Коли завершує, забирає з собою чималу частину аудиторії: вони вибудовуються в чергу, щоб отримати жаданий автограф Жадана на куплених вранці книжках.

Далі тепло зустрічають Андрія Шимановського – педагога з техніки мови, який став відомим завдяки популяризаторській діяльності щодо української в інстаграмі та тік-тоці. Акторським та мовним майстер-класом він змушує публіку трохи розворушитися: люди «шикають», «рикають», ридають і сміються. Ті, в кого на телефоні встановлений Тік Ток (напевно), підстерігають його на бекстейджі, щоб сфоткатися.

Читайте також: Популярний тік-токер у Луцьку вчив бандерштатівців говорити. ЦИТАТНИК

Потім про фігуру та здоров’я розказує найпопулярніший український фітнес-тренер Віктор Мандзяк, про фільми і мистецтво гутіркує режисерка «Відданої» Христина Сиволап, читає-співає свою поезію Мар’яна Савка.

Сергій «Колос» Мартинюк приходить на гутірку в образі пляжника: на ньому вільна сорочка, сонцезахисні окуляри і модна нині панамка в тон сорочці. Його зустрічають, як свого. Бо ж він і є тут найбільше свій, ніж будь-хто інший.

Дівчата з його книжками теж вишиковуються, аби на чистій сторінці з’явився Колосовий підпис.

«А ви не знаєте, де тут можна Сергія Мартинюка книжку купити?» – питає  у мене трохи стурбована юначка. Бо ж останній автограф Колос вже залишив, як залишив і гутіркову сцену.

Я чесно стинаю плечима – не знаю. Вона трохи сумно всміхається і швидко крокує до ятки з книжками. В неї ще є надія привезти з цього Бандерштату, може, найбільше своє бажання.

Зараз на сцені Андрій Садовий. Він хвалить луцький музей і відповідає на нескінченну кількість запитань.

Читайте також: Один із найкращих музеїв у країні, – мер Львова похвалив МСУМК

Останній на гутірковій сцені цьогорічного «Бандерштату» Сергій Стерненко. За громадську діяльність один з лідерів Одеського майдану ледве не став політв’язнем. Його прийшли послухати ті, хто хотів почути важливі для себе речі, і ті, хто фізично на мітингах підтримував Стерненка, поки його судили.

Гутіркова сцена цього року виконала свою місію. Настав час музичної.

На концерти улюблених груп  в останній день тут зібралося, здається, пів Луцька і ще пів Рівного. На рованцівських полях панує шаленство: на сцені -  від ЦВЯХа, ФлайZZZй, Саші Чемерова, Положинського, Mad Heads, Жадана і Собак, Без Обмежень, Dakh Daughters, під сценою – від сотень людей, які на повну віддаються улюбленій музиці. Намагаються натанцюватися на рік вперед – до наступного «Бандеру».

В перервах між виступами учасникам дарують подарунки: від телефонів до ящиків з морозивом.

Одна з переможниць, яка привезе з фестивалю не тільки спогади, а й новий смартфон, каже, що діти її виросли на «Бандерштаті». Здається, я вже ставила собі питання: скільки ж поколінь виростив цей фест?

Скоро стихає музика, рідне натовп, згортаються намети. Фізично люди ще тут, але в повітрі вже наростає вайб отого меланхолійного очікування, як то притаманно хорошим подіям, які, проте, стаються раз у рік. До наступного, Бандерштат!

Фото Оксани КАШТАЛЯН