На Закарпатті зацвіла «шаленна» сакура. Перші квіти сфотографували у Мукачеві

Мукачівський екскурсовод Ігор Гуледза щороку пильнує, коли з'являться перші квіти на «шаленній» сакурі у місті Мукачево. Бо коли з'являється цвіт сакур, на Закарпатті з'являються туристи.  Чи будуть туристи цього року, через пандемію коронавірусу ще не відомо, але у природи свій графік.

Перші квіти туризмознавець цього року він вже сфотографував. Каже, що «шаленна» сакура – унікальне дерево. Росте воно в середмісті на вулиці Федорова. За сприятливих погодних умов, на ньому можна побачити квіти у листопаді, грудні чи в інші зимові місяці.Через такий бунтівний характер її і називають «шаленою». Після, як правило, почнуть квітнути всі інші сакури міста, а їх у Мукачево за останні 5 років висаджено близько 1000 дерев.

У своєму блогу Ігора Гуледза розповів про сакури на Закарпатті і оту непередбачувану сакуру з Мукачева, яку в народі охрестили «шаленною».

 За його словами, зазвичай цвітіння сакури розпочинається в другій половині квітня та триває до двох тижнів. В деяких місцях можна побачити ще на початку травня. Наприклад, в Санаторії «Карпати». Інколи, через теплі та м’які зими період цвітіння може зміщуватися та починатися трохи швидше.

То як японська вишня, потрапила на Закарпаття і найголовніше, де була висаджена вперше?

Найчастіше можна почути дві версії. Перша – легенда. Буцімто, сакури в подарунок австро-угорському імператору Францу Йосифу І везли японці. Дорогою вони зупинилися на нічліг у Мукачеві. Дуже швидко про гостей дізналося все місто. Вночі хтось з місцевих вкрав саджанці цінного дерева у послів. Згодом продали їх, як фруктові дерева, в Ужгород (!). Оскільки сакура не дає плодів, то ужгородці чекають на них дотепер. Ось така версія.

Напевно, через такі недолугі історії, не люблю розказувати легенди на своїх екскурсіях. Бо вже при поверхневому аналізу з’являється купа питань. Чому посли вирішили здолати шлях від Японії до Австро-Угорщини суходолом? Адже для цього треба було проїхати тисячі кілометрів через Азію. І це в ХІХ ст., коли транспортна система була значно гірша за сучасну. Чому японці не попливли кораблем? Нагадаю, що Японія острівна держава. І так далі.

Друга версія, на щастя, більш притомна та реалістична. Після Першої світової війни Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини. Головним містом Підкарпатської Русі (тодішня офіційна назва нашого краю) став Ужгород. Нова влада розпочала грандіозне будівництво урядово-житлового району Ґалаґова. До речі, сьогодні одна його частина – Малий Ґалаґов – претендує бути включеною до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Саме тут в 20 рр. ХХ ст. були висаджені сакури. Місце виявилося вдалим та загалом м’який закарпатський клімат сприяв акліматизації екзотичних гостей. Достеменно не відомо чи висаджували в той час дерева в інших містах краю, але саме Ужгород став першим асоціюватися з ними.

Яке ж місто  - столиця сакур? Ужгород чи Мукачево?

Між обласним центром, та містом над Латорицею існує давня суперечка практично в усьому. В тому числі – хто насправді є столицею сакури на Закарпатті? За роки незалежності в Мукачеві було висаджено багато дерев. Проте особливо активно робили це останні 5 років. На сьогодні їх в місті є приблизно 1000 штук. Звісно, більшість з них достатньо молоді. Також, саме в Мукачеві знаходиться найдовша алея сакури області – протяжністю 1300 метрів – по вул. Ужгородській. Тут висаджено понад 250 дерев. Погодьтеся, цікавий вибір вулиці. Так і проситься класичне питання, а чи співпадіння? Не думаю!

Водночас в обласному центрі, за різними підрахунками приблизно 5000 дерев, та варто визнати, дуже багато пишних. Поки що цього достатньо аби утримувати за собою «сакуру першості» попри гучні заяви Мукачева. Безумовно, вони не безпідставні. Безперечно у міста над Латорицею гарні шанси у майбутньому вибороти титул столиці. Час на його боці.
 

Користуючись нагодою, Ігор Гуледза запрошує усіх на тематичну екскурсію. Щоб дізнатись більше, тисніть ТУТ.