На Любомльщині досі стоїть пам’ятник на честь радянської влади

15:25 21.11.2020
313

Село Рівне майже на самому кордоні з Польщею. За кілька кілометрів – автомобільний пункт пропуску у Європу. Але тут наближеність до неї не відчувається.

Складається враження, що радянське минуле звідси так і не вивітрилося. Про це пише Високий Замок.

У центрі села – пам’ятна стела на місці спаленої польськими шовіністами у липні 1943-го церкви. А поруч, за металевою, пофарбованою у патріотичні жовто-сині кольори, загорожею – занедбаний обеліск із вицвілими вінками.

Спорудив його у 1967 році скульптор Герман Ліпмано­вич Кронгауз, колишній декан Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, який згодом перебрався до Ізраїлю.

Звертає на себе увагу радянська символіка: п’ятикутна зірка на вершині пілона й заідеологізований напис: «Збудовано на честь 50-річчя Радянскої влади» (м'який знак пропущено). На таблиці біля підніжжя обеліска ще один штамп комуністичної пропаганди: «За роки Великої Вітчизняної війни від рук фашистських окупантів та українських і польських буржуазних націоналістів загинуло…».

Декомунізація, прописана українським законодавством, сюди не дійшла. Місцевим жителям не ріже вухо словосполучення «буржуазний націоналіст». Хоча тут вшановують героїв Майдану, учасників російсько-української війни, під час державних свят також приносять квіти до обеліска радянській владі.

І це відбувається у краї, де у 40-х роках минулого століття зародився визвольний рух проти «совітів». Це про тутешніх партизанів легендарна повстанська пісня:

«Там десь далеко на Во­лині
Створилась армія УПА,
Щоби воскресла Україна
І завітала свобода…"

«Історія тут наче завмерла», – спересердя каже один із поважних жителів Рівного, показуючи на цей, радше партійний, а не військовий обеліск.

Юрій Фініковський, новообраний голова Рівненської сільської територіальної громади (працював директором Любомльського краєзнавчого музею):

«Ніхто із жителів Рівного за 29 років Незалежності ні у пресі, ні у своїх зверненнях до органів місцевого самоврядування не порушував питання про долю пам’ятника у центрі села. Вони цим не переймалися, значить, усе їх влаштовувало. Щоправда, депутати ро­били запит щодо будівництва окремого меморіалу борцям за волю України…

Як новообраний голова громади, як випускник історичного факультету, вважаю, що у цьому питанні маємо керуватися законодавством, зокрема законами про декомуніза­цію. Звернемося по консультацію в Український інститут національної пам’яті, до дер­жавних органів, які займаються охороною культурної спадщини. Будемо діяти відповід­но до закону. Але невідповідність йому, яку помітили журналісти у Рівному, – очевидна.

Погоджуюся з тими, хто пропонує на цьому, вже позбавленому ідеологічних стерео­типів пам’ятнику, зробити об’єднувальний, християнського змісту напис. На зразок та­кого: «Вічна пам’ять односельцям, які загинули у вирі Другої світової війни».

«На Любомльщині багато людей загинуло, воюючи у лавах УПА. Перші загони україн­ських партизанів почали з’являтися у березні 1943-го. А останній бій упівців (він відбув­ся якраз на теренах нашої Рівненської ОТГ) був листопаді 1951 року. На території Рівненської громади встановлено три пам’ятні (щоправда, скромні) знаки, пов’язані з УПА.

Є символічна могила партизанки Наталки Хасевич, племінниці знаменитого художни­ка-графіка УПА. Ще один знак – про загиблого воїна УПА. На іншому пам’ятному хресті є згадка про останній бій упівців із енкаведистами у листопаді 1951-го. У нашому райо­ні свої меморіали на цвинтарях впорядкували громадяни Польщі, щороку приїжджають сюди поминати близьких співвітчизників. Нам би повчитися у них такої пам’яті...», – підсумовує Юрій Фініковський.

Читайте також: 28 років тому на площі у Любомлі зняли пам'ятник Леніну

Загрузка...
Коментарі
Загрузка...
27 листопада
Вчора
25.11.2020