стрічка

«Декорації» Сагайдаковського: чому варто з'їздити столицю за «ковтком» мистецтва. БЛОГ

06 Жовтня 2020, 10:00
1847

Децентралізація культури. Саме так можна схарактеризувати процес, який триває останніми роками в Україні. І мова не тільки в контексті привернення уваги до регіональної культури, а й у зворотному процесі – більшій зацікавленості мистецтвом від людей у регіонах. 

Ми виходимо на той етап, коли вже не треба привчати цікавитись культурою. Мистецтво, зокрема і візуальне, дуже гармонійно приходить до локального глядача. Це помітно в появі нових шляхів, щоб почерпнути, та можливостей, щоб поділитись.

Я ж вирішила ділитись та писати про мистецтво, зокрема в художнє. Таку нагоду отримала на факультативі від Мистецького Арсеналу присвяченого виставці «Декорації. Ласкаво просимо» українського художника Андрія Сагайдаковського. 

Скажу вам, що спостерігати значно легше, ніж писати. Певно, в процесі творчості бувають такі ж відчуття. Родзинкою під час відвідин Мистецького Арсеналу стала можливість споглядати упродовж двох днів за тим, як відбувається монтаж виставки та підготовка до її відкриття.

Наразі тотальна інсталяція Сагайдаковського в Мистецькому арсеналі вже відкрита, тому кожен може побачити це масштабне культурне дійство на власні очі.

Факультатив у Мистецькому Арсеналі
Факультатив у Мистецькому Арсеналі

Хто такий Сагадаковський та в чому його сила

Ангрій Сагайдаковський народився 1957 року у Львові. Там живе та творить досі. Його батько був архітектором та бачив свого сина саме у цій сфері. Тож Андрій вступив до Львівської політехніки на факультет архітектури. Правда, архітектором не став – зайнявся живописом. Під час навчання брав приватні уроки у художників Карла Звіринського та у Романа Сельського, учня відомого французького художника Фернана Леже. Сагайдаковский починав творити у 80-х роках, в період дефіциту, коли тим паче важко було дістати матеріали для творчості. Так і з'явилась ідея писати на старих килимках, що згодом стало визначальною рисою творчості художника.

Особливим для нього став 1990 рік. Тоді під кураторством львівського галериста Георгія Косована Сагайдаковський разом з Платоном Сільвестровим, Ігорем Шулєвим та Олександром Замковським влаштували гучну, провокаційну виставку під назвою «Дефлорація». Як написав згодом художник і теоретик мистецтва Гліб Вишеславський, з цього моменту почався перехід від модерністського мистецтва до кураторських і персональних проєктів постмодерністського. 

Андрій Сагайдаковський в процесі підготовки проєкту до відкриття
Андрій Сагайдаковський в процесі підготовки проєкту до відкриття

Андрій Сагайдаковський є учасником багатьох міжнародних проєктів у Варшаві, Парижі, Реґенсбурзі, Пермі, Києві та Львові. Персональні виставки відбулися в Варшаві, Києві, Дніпрі та Львові. У 2012 році він став лауреатом премії Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE AWARDS 2012 у номінації Відкриття ARSENALE 2012. У 2015 році — учасник польського павільйону на Міжнародному бієнале мистецтв у Венеції.

Сагайдаковського є ключовою фігурою новітньої історії українського мистецтва. Саме так пишуть у більшості текстів до його творчість. І не дарма. Його роботи експресивні, емоційні, дещо абсурдні, але дуже органічні та зрозумілі. Автор робить надписи на картинах, аби підштовхнути глядача до суті, а інколи навпаки – відвести від неї. Його манера унікальна, а іронія дуже влучна.

В роботі Сагайдаковський використовує незвичайні матеріали: старі килимки, речі, які вже віджили своє, фарби природного чи харчового походження, додає надписи нерівним кострубатим почерком. У його творчості простежуються анатомічні мотиви, ірреальні пейзажі, дитячий ракурс.

«Декорації - місце, де живе ілюзія» 

«Декорації. Ласкаво просимо» – це чотири тисячі квадратних метрів тотальної інсталяція Андрія Сагайдаковського в Мистецькому Арсеналі. Три живописні виміри: монументальний, станковий у поєднанні з інсталяцію не просто демонструють результат творчості, а залучають глядача до участі та гри. Саме гра є наскрізною темою виставки. Вона простежується на полотнах, продовжується тлумаченнями на стінах та демонструється за допомогою спортивного інвентарю у просторі. Таким чином відбувається гра реального з ілюзією. 

«Інсталяція складається з несподіваних поєднань минулого/теперішнього часу, живописних робіт різних років, настінного письма, що огортає інтер’єри, відео- та фотодокументації, фотошпалер, реді-мейдного спортінвентарю, заданої архітектури «спортзалів», квазіфункціонального декору, музичних звуків, запахів та ароматів, інтерактивних дійств, гри фактур і масштабів, блиску дзеркал і «бідності» в дусі арте повера, текстів і навігацій!» – так описують проєкт куратори.

Декорації тут не щось другорядне, як ми звикли. Декорації – це основний мотив. І в цьому теж іронія автора.

Гра є наскрізною темою виставки
Гра є наскрізною темою виставки

Враження

Коли ти спостерігаєш за художником в процесі роботи (не в процесі творчості), відкриваєш для себе нові його грані. Ти бачиш, як роботи доповнюючись просторовими інсталяціями, набувають нових значень. А ще дивуєшся, наскільки гармонійно спорт вливається в мистецтво, а окремі елементи доповнюють цілісну картину представленого.

Звісно вражають масштаби. Кілька виставкових залів, розписи на цілих стінах, десяток дзеркал, що в руках митця стають кімнатою сміху. І, звісно, велика експозиція з робіт, що репрезентують усю творчість: від ранньої й до нинішньої.

Перед тобою відкривається контрастний жовто-сірий простір, який цікаво блукати, зупинятись, придивлятись, прислухатись. Ти балансуєш між ілюзією та реальністю.  

А ще розумієш, що творчість не процес невідривний від життя. Це саме той контекст, ділитись яким хочеться. І кликати людей побачити та відчути свої рефлексії, дивлячись на саме те українське мистецтво, яке репрезентує нашу самоідентичність в новому проєвропейському контексті. 


До речі, виставка триватиме до 24 січня 2021 року. Тому, якщо будете у Києві – обов'язково відвідайте. «Ковток» мистецтва – ніколи не завадить, особливо зараз у такий непростий час. 

Іванна АНТОНЮК

Матеріал написаний в рамках програми Мистецького арсеналу «Факультатив» за підтримки Українського культурного фонду. Фото надані Мистецьким арсеналом. Фотограф – Олександр ПОПЕНКО

Коментар
20/05/2022 П'ятниця
20.05.2022