стрічка

Тут є дві культури: «свято» і «празднік», – Оксана Забужко відреагувала на попурі українських пісень

27 Серпня 2020, 06:00
Оксана Забужко 11701
Оксана Забужко

Уродженка Луцька, відома українська письменниця Оксана Забужко висловилася щодо пісенного попурі, яке на День Незалежності в Києві презентували артисти шоубізу, і яке викликало значний резонанс та неоднозначну реакцію українців.

Своїми думками щодо виступу письменниця поділилася у фейсбуці.

Пост подаємо без змін і з використанням ілюстративного матеріалу, який присутній в оригінальному дописі.

«Відразу признаюся: вчорашнього «карпаратіфчіка» на Софійській, з пающімі трусамі й вишиваним зайцем із прапором моєї країни в лапах, я не дивилась і не буду, вистачило кількох фоток. Але позаяк знайшлись люди, яким той пекельний трешак був «нормас» і «пазітіфчік», як положено «на празнік», то знов пішла розганятися тема «двох Україн» – а це, як на мене, геть неправильно, бо ніяких «двох Україн» тут нема. Тут є дві культури, означені принципово різними концептами: празднік  і свято.

Я писала про це 20 років тому («Репортаж із 2000-го року»), але не гріх і повторити: «праздник» - від «праздности», безділля. Це продукт культури рабського труда: день, коли рабам не велять на панщину, не женуть на лісоповал - можна поспати, можна бухнути ("ведь что нужно человеку? пожрать, пос...ть и потрахаться", - доводив мені колись на поч. 2000-х один московський режисер), це радість каторжанина - "длінниє вихадниє", а з якого приводу - пофік, хай тим начальство париться, а рядовим кріпакам Страни Гулагії "день кантовкі - мєсяц жизні", ура-ура, "скора пятніца!", "с празнічком!"

А «свято» - це від «святости» (holiday = святий день). Це для вільних, для тих, хто переріс фізіологію та фройдівський "принцип задоволення" і доріс до власного сакруму, і це різниця не просто культурна - антропологічна, цивілізаційна. Люди, які збираються святкувати разом, знають, ЩО вони святкують, і, за мовчазною домовленістю, поділяють ті самі цінності: це за визначенням "одновірці" (однодумці, одноземці, люди "з-під одного прапора", на який наступити - тільки Марко Проклятий зміг, а потім ходив покутником по смерті, пригадуєте легенду?..).

Тож Україна в нас усіх одна, і на фото вона справа. А те, що зліва - це якраз моя «улюблена» (ще в "Музеї..." свого часу докладно розписана) «окупаційна влада четвертого покоління», апдейтнута версія «Кубанскіх казаков» і Гулагівської КВЧ - московський шоу-бізнес сурковського періоду, безроздільний 20-літній окупант українського інформпростору.

Не змішуймо їх докупи.
Це добре, що вони нарешті так наочно розділяються».

Фото1
Фото1

Фото2
Фото2

 

 

Коментар
18/10/2021 Понеділок
18.10.2021