Один літній день із життя Берестечка. ФОТОРЕПОРТАЖ

08 Серпня 2020, 10:16

12746

Зовсім небагато лишилось до кінця літа. Воно було спекотним, дощовим, бурхливим і незвичним, адже ми не могли ним насолоджуватися сповна через карантин.

Як у Берестечку проходить типовий літній день, показала дописувачка Район.Горохів, місцева жителька, 14-річна Богдана Залевська.

Далі – текст авторки.

Легкий ранковий туман молоком стелиться над Стиром. Величезна сонячна куля повільно з’являється на сході. Її перші промені прозиркують з-за дахів та дерев і ніжно торкаються прозорого дзеркала води. Похилі верби полощуть свої довгі зелені коси. Мрійливо-тихі береги наче причаїлися.

«Час вставати», – шепоче вітер, ніби турботлива матуся, нечутно торкаючись землі, перебираючи, мов струни, трави моріжків. А містечко, неначе дитя, що його надто рано розбудили, – неохоче, та все ж пробуркується. Потягається, накидає на себе вранішню синь неба, вмивається.

Площа, вулички поволі оживають. Господарські двори наповнюються галасом птиці та худоби. А дорогою одна за одною мчать авто. У Берестечку починає пульсувати життя.

Чим тепліше стає надворі – тим більший гомін чується з річки. Малеча та дорослі веселяться. А в заростях очерету гучно, наче бомбочки, стрибають у ряску жаби, виблискують над водою бабки, хлюпає риба. Трохи далі стелиться широкий зелений луг із копичками сіна. А он там, до самого берега, підступають городи. А над ними — переливається пісня жайворонка, що лине десь далеко у височінь. А ген-ген, на горизонті, зеленою стіною стоїть на обрії ліс.

Життя у місті триває. Кожен поспішає у справах. У кожного свої турботи які, як пазли, складають картину життя рідного міста.

…За вікнами холоне день. Хмари переливаються у світлі заходу сонця. Вітер ледь-ледь колише трави – утомився за день. Затихають двори. Лише чутно пісні скрипачів-цвіркунів. Берестечко повільно засинає.

Засинає, щоб наступного дня почати все спочатку.